- •Значення терміну логопедія. Об*єкт і предмет, мета і завдання логопедії як науки.
- •3 Висвітлити зв'язок логопедії з іншими науками
- •4. Висвітлити понятійно - категоріальний апарат логопедії.
- •5. Висвітлити історичне підґрунтя виникнення логопедії як науки.
- •6. Висвітлити розвиток мовлення дитини в процесі онтогенезу.
- •7. Висвітлити методи логопедичного впливу
- •8. Висвітлити значення логопедії й назвати її актуальні проблеми.
- •9. Розкрити структуру мовленнєвої діяльності та її мозкової організації.
- •10 Схарактеризуйте особливості формування мови і мовлення у дітей дошкільного віку
- •11 Етіологiя порушення мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку
- •12 Iсторiя класифікації порушень мовлення
- •13Анатомо-фізіологічні механізми мовлення
- •14. Схарактеризувати критичні періоди розвитку мовленнєвої функції.
- •15. Схарактеризувати особистісні та професійні якості сучасного логопеда.
- •16 Висвітлити клініко-педагогічну класифікацію мовленнєвих порушень
- •17 Схарактеризувати психолого-педагогічну класифікацію мовленнєвих порушень
- •19 Продемонструвати методику перевірки слуху у дітей
- •20. Розкрити систему організації логопедичної допомоги дітям дошкільного віку
- •21. Механізм голосоутворення
- •22. Схарактеризувати акустичні основи голосоутворення(сила, висота, тембр)
- •23. Висвітлити сутність правильного дихання та його значення для мовлення
- •24. Схарактеризувати типи дихання
- •25 Висвітлити сутність правильного дихання та його знасення для мовлення
- •26 Висвітлити методику постановки мовленнєаого дихання
- •27 Розкрити загальну характеристику порушень голосу у дітей
- •2.1 Поняття голосу
- •2.2 Анатомо-фізіологічні механізми голосоутворення
- •2.3 Періоди становлення голоси
- •2.4 Види порушень голосу
- •2.5 Види спрямованої корекційної роботи при порушенні голоси
- •28 Причини порушень голосу
- •29 Функціональні розлади голосу
- •30. Розкрити органічні порушення голосу.
- •31. Дати визначення функціональної дисфонії. Розкрити завдання та зміст корекційної роботи.
- •32. Розкрити особливості відновлення голосу при парезах і паралічах гортані.
- •33. Розкрити особливості відновлення голосу при хронічному ларингіті.
- •34. Розкрити особливості відновлення голосу після видалення гортані.
11 Етіологiя порушення мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку
Мовленнєві порушення можуть мати як центральний, так і периферичний характер. Центральний, якщо хвороботворний вплив зачепив той чи інший відділ центральної нервової системи і спричинив порушення мовлення.
Периферичне порушення мовлення у тих випадках, коли виявляються аномалії в будові периферичного мовного апарату.
До факторів, що зумовлюють мовленнєві порушення, відносять такі:
- різна внутрішньоутробна патологія, що приводить до порушення розвитку плода. Найбільш грубі дефекти мовлення виникають при порушенні розвитку плода в період від 4 тижнів до 4 місяців. Виникненню мовної патології сприяють токсикоз при вагітності, вірусні й ендокринні захворювання, травми, несумісність крові по резус-факторі й ін.
- родова травма й асфіксія (недостатність кисневого постачання мозку внаслідок порушення подиху) під час пологів, які приводять до внутрічерепних крововиливів.
- різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо пагубними для розвитку мовлення є часті інфекційно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліти й ранні шлунково-кишкові розлади.
- травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.
- спадкоємні фактори.
У цих випадках порушення мовлення можуть становити лише частину загального порушення нервової системи й сполучатися з інтелектуальною й руховою недостатністю.
- несприятливі соціально-побутові умови, що приводять до педагогічної занедбаності, вегетативної дисфункції, порушення емоційно-вольової сфери й дефіциту в розвитку мовлення.
При аналізі причин виникнення порушень варто враховувати співвідношення мовного дефекту й збережених аналізаторів і функцій, які можуть бути джерелом компенсації при корекційному навчанні.
Раннє виявлення дітей з відхиленнями в розвитку в першу чергу проводиться в сім'ях з «підвищеним ризиком»:
- сім'ї, де вже є дитина з тим або іншим дефектом;
- сім'ї з розумовою відсталістю, захворювання шизофренією, порушенням слуху в одного з батьків або в обох;
- сім'ї, де матері перенесли під час вагітності гостре інфекційне захворювання, важкий токсикоз;
- сім'ї, в яких діти перенесли внутрішньоутробну гіпоксію (кисневе голодування), природову асфіксію, травму або ж нейроінфекцію, черепно-мозкові травми в перші місяці життя.
Наука про порушення розвитку мовлення, їхнє подолання й попередження за допомогою спеціального корекційного навчання й виховання – називається логопедією.
В основі методів логопедичної науки лежать принципи: розвитку, системного підходу, розгляду мовних порушень у взаємозв'язку мовлення з іншими сторонами психічного розвитку.
Предметом логопедії як наукової дисципліни є вивчення закономірностей навчання й виховання осіб з порушеннями мовлення й пов'язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Логопедія підрозділяється на дошкільну, шкільну й логопедію дорослих.
Важливим і відповідальним етапом для дитини є початок навчання у школі. Для того, щоб учні виросли правильно і різносторонньо сформованими, їхні навчальні і пізнавальні здібності повинні бути добре розвинуті. А, як уже було сказано, одним із найважливіших елементів розвитку є мова. Якщо мова дитини чиста, правильна, дитина вільно спілкується з оточуючими. Розлади мовлення можуть привести до проблем у навчанні і спілкуванні, дитина не зможе успішно навчатися.
Тому, батькам не потрібно перевантажувати дітей у букварному періоді. Вони повинні бути терплячими, не нервувати і не підганяти дітей, постійно стежити за правильністю мовлення дітей, своєчасно виправляти граматичні помилки, але не втручатись у дитячі розповіді. Потрібно спочатку вислухати дитину, а потім виправляти помилку.
Надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у виправленні мовленнєвої вади. Помічником у вирішенні цієї проблеми для батьків дітей стане логопед.
Причини виникнення мовленнєвих порушень можуть бути дуже різними.
Одна з таких причин - це порушення у будові артикуляційного апарату: неправильний прикус, порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів тощо.
Діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних. Причиною неправильної звуковимови є - недоліки слухового сприймання звуків: це порушення пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю.
Негативні біологічні та соціальні чинники також відчутно впливають на мовлення дітей. До них належать: патологія вагітності матері, вживання під час вагітності тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність тощо.
Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого дошкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до п’яти років такі порушення вважаються природними, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися. Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ і завдань, які добирає логопед.
Зазвичай вади звуковимови виявити досить легко. Чимало батьків помічають і знають, які саме звуки вимовляє дитина. Проте існує хибна думка , що порушена звуковимова виправиться сама по собі. «Не хвилюйтеся, виговориться», - говорять сусіди, друзі і навіть деякі лікарі. Відвідини логопеда відкладають на невизначений час. Однак порушення закріплюються, і діти, які мають вади звуковимови, на момент вступу до школи, потрапляють у групу ризику як схильні до дисграфії (порушення письма). Тому помітивши порушення вимови навіть кількох звуків ,слід обов’язково звернутися до логопеда.
