- •Значення терміну логопедія. Об*єкт і предмет, мета і завдання логопедії як науки.
- •3 Висвітлити зв'язок логопедії з іншими науками
- •4. Висвітлити понятійно - категоріальний апарат логопедії.
- •5. Висвітлити історичне підґрунтя виникнення логопедії як науки.
- •6. Висвітлити розвиток мовлення дитини в процесі онтогенезу.
- •7. Висвітлити методи логопедичного впливу
- •8. Висвітлити значення логопедії й назвати її актуальні проблеми.
- •9. Розкрити структуру мовленнєвої діяльності та її мозкової організації.
- •10 Схарактеризуйте особливості формування мови і мовлення у дітей дошкільного віку
- •11 Етіологiя порушення мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку
- •12 Iсторiя класифікації порушень мовлення
- •13Анатомо-фізіологічні механізми мовлення
- •14. Схарактеризувати критичні періоди розвитку мовленнєвої функції.
- •15. Схарактеризувати особистісні та професійні якості сучасного логопеда.
- •16 Висвітлити клініко-педагогічну класифікацію мовленнєвих порушень
- •17 Схарактеризувати психолого-педагогічну класифікацію мовленнєвих порушень
- •19 Продемонструвати методику перевірки слуху у дітей
- •20. Розкрити систему організації логопедичної допомоги дітям дошкільного віку
- •21. Механізм голосоутворення
- •22. Схарактеризувати акустичні основи голосоутворення(сила, висота, тембр)
- •23. Висвітлити сутність правильного дихання та його значення для мовлення
- •24. Схарактеризувати типи дихання
- •25 Висвітлити сутність правильного дихання та його знасення для мовлення
- •26 Висвітлити методику постановки мовленнєаого дихання
- •27 Розкрити загальну характеристику порушень голосу у дітей
- •2.1 Поняття голосу
- •2.2 Анатомо-фізіологічні механізми голосоутворення
- •2.3 Періоди становлення голоси
- •2.4 Види порушень голосу
- •2.5 Види спрямованої корекційної роботи при порушенні голоси
- •28 Причини порушень голосу
- •29 Функціональні розлади голосу
- •30. Розкрити органічні порушення голосу.
- •31. Дати визначення функціональної дисфонії. Розкрити завдання та зміст корекційної роботи.
- •32. Розкрити особливості відновлення голосу при парезах і паралічах гортані.
- •33. Розкрити особливості відновлення голосу при хронічному ларингіті.
- •34. Розкрити особливості відновлення голосу після видалення гортані.
24. Схарактеризувати типи дихання
Природне дихання здійснюється не в усіх однаково. Це залежить від того, які саме м'язи органів дихання беруть найактивнішу участь у роботі дихального апарату. У цьому зв'язку його поділяють на чотири типи: ключичний (високий, плечовий), грудний (середній, реберний), діафрагматичний (низький, черевний), комбінований (грудно-черевний). Перші три типи вважаються неправильними, останній — правильним.
Ключичний — це такий тип дихання, за яким повітрям наповнюється лише верхня частина легень. У цьому випадку дихати доводиться частіше, ніж необхідно було б, оскільки в легені поступає мала кількість повітря. Цей тип розрізняти можна за такими оз-наками: при вдиханні підіймаються вгору плечі, лопатки і ключиці.
Грудний — це такий тип дихання, за яким повітрям наповнюється лише середня частина легень. На відміну від першого за таким диханням в легені поступає значно більша кількість повітря, проте ще недостатня, щоб заповнити і верхню, і нижню частини. Тому цей тип дихання також вважається неправильним. Його ознаки: грудна клітка розширюється, а живіт втягується.
Діафрагматичний — це такий тип дихання, за яким повітрям наповнюється переважно нижня час-тина легень. Таке дихання значно краще, ніж ключичне чи грудне, проте також неправильне, бо верхня й середня частини легень залишаються пасивними, погано вентилюються. Ознаки такого дихання: при вдиханні віддимається живіт, бо діафрагма інтенсивно скорочується, осідає і тисне на черевну порожнину. Це найпоширеніший тип дихання серед людей, які працюють фізично.
Найбільше доцільний комбінований тип дихання. В процесі такого дихання повітрям наповнюються всі ділянки легень. Такий розподіл дихання на типи слід вважати відносним, схематичним. Характер дихання кожної людини змінюється залежно від зовнішніх обставин та її внутрішнього стану. Проте можна зустріти таких людей, в яких переважає один з неправильних типів. У такому разі слід перебудувати даний загальний тип дихання, зробити його правильним, комбінованим.
25 Висвітлити сутність правильного дихання та його знасення для мовлення
Для формування повноцінного мовлення у дітей важливе значення має постановка правильного мовленнєвого дихання. Плавне мовленнєве дихання формується на основі фізіологічного дихання. У деяких дітей можуть спостерігатися порушення правильного фізіологічного дихання, тобто недостатнє збагачення легких киснем. Тому так важливо навчити дитину дихати правильно.
У процесі повноцінного фізіологічного дихання здійснюється профілактика нежиті і респіраторних захворювань, адже саме в носовій порожнині повітря стає вологим або, навпаки, сухим. Воно охолоджується або зігрівається, очищується від пилу, який залишається на маленьких ворсинках носових пазух. Одночасно з цим подразнюються рецептори регуляції активності і кровообігу головного мозку, порушення роботи яких дуже часто призводять до появи підвищеної тривожності, пригніченості, розладів сну.
Роботу з формування правильного мовленнєвого дихання слід починати з вироблення в дитини уміння виконувати різні види вдихів і видихів, а також їх комбінацій. Наприклад, глибокий вдих і видих через ніс, потім через рот, чергувати вдих носом і видих ротом, вдих і видих через одну ніздрю. Коли глибокий вдих і видих вже засвоєні, можна переходити до вироблення у дитини вміння здійснювати короткий легкий вдих і тривалий плавний видих.
Під час прогулянок на свіжому повітрі варто пропонувати малюкам повільно вдихати носом і ще повільніше видихати, обов'язково контролюючи правильність виконання. Видих повинен бути в півтора-два рази довшим, ніж вдих. Його краще прив'язати до кроків (вдих – 2-3 кроки, видих – 3-5 кроків). Особливо важливий такий спосіб дихання при швидкій ходьбі і повільному бігу.
Під час занять дуже важливо звертати увагу на положення живота і плечей. На вдиху слід стежити, щоб живіт піднімався («Надуй кульку»), а на видиху – опускався («Кулька лопнула»). Плечі при цьому – нерухомі, і на вдиху не повинні підніматися сильно вгору. Варто вказати дитині, щоб перед кожним новим вдихом вона робила невеликі паузи і тільки потім, на видиху, починала говорити. Це допоможе попередити виникнення і знімає можливе психоемоційне напруження мовлення.
Виконання спеціальних логопедичних дихальних вправ дозволяє не тільки вдосконалити мовленнєве дихання, але й допоможе виробити плавний видих через рот (2-4 секунди) з поступовим збільшенням його тривалості до 6-8 секунд. Надування повітряних куль, пускання мильних бульбашок, гра на дитячих музичних інструментах (губній гармошці, сопілці, трубі) зроблять заняття цікавими, різноманітними й ефективними.
