22. Схарактеризувати акустичні основи голосоутворення(сила, висота, тембр)

Сила голосу  залежить в основному від амплітуди (розмаху) коливань голосових зв'язок, яка визначається величиною повітряного тиску, тобто силою видиху. При більшому наповненні легенів повітрям і при більшій інтенсивності видихання виходить і більш гучний голос. Однак у всіх випадках голос, що виникає в гортані, відносно слабкий. Значний вплив на силу голосу надають резонаторні порожнини Надставна труби (глотка, порожнина рота, носова порожнина), які є підсилювачами звуку.

Висота голосу  залежить від частоти коливань голосових зв'язок, яка, в свою чергу, знаходиться в залежності від довжини, товщини і напруги голосових зв'язок. Чим довший голосові зв'язки, чим вони товщі і чим менше напружені, тим нижче звук голосу. Зміна висоти голосу забезпечується роботою м'язового апарату гортані. При проголошенні (або співі) низьких звуків натяг голосових зв'язок невелике (натягують голосову зв'язку персні-щитовидна м'яз не працює); активна голосова (щіто-черпаловідних) м'яз, що при своєму скороченні стає товщі і тим самим збільшує товщину голосової зв'язки. Підвищення звуку досягається збільшенням натягу голосових зв'язок за допомогою скорочення персні-щитовидної м'язи. Цей механізм діє, однак, лише до певної межі. Після максимального скорочення персні-щитовидної м'язи подальше збільшення натягу голосових зв'язок неможливо. Тоді починає діяти інший механізм - вкорочення коливної частини голосових зв'язок. Це досягається за допомогою скорочення поперечної м'язи, яка щільно притискає черпаловідние хрящі один до одного, внаслідок чого задні кінці голосових зв'язок позбавляються можливості коливатися. Коливається тільки передня частина голосових зв'язок, які, вкоротити, як притиснуті пальцем струни скрипки, починають видавати більш високий звук. Для подальшого підвищення голосу знову починає посилюватися натяг вже укорочених голосових зв'язок. Коли ж настає межа натягу і укороченню коливних відрізків голосових зв'язок, вступає в дію механізм фальцету.

Частота коливань голосових зв'язок обумовлює висоту основного тону. Поряд з основним тоном в гортані утворюються і додаткові тони, або обертони, кількість і сила звучання яких залежать від особливостей будови гортані, а також від величини і форми резонаторних порожнин Надставна труби (глотки, порожнини рота, носової порожнини). Певне поєднання обертонів і обумовлює індивідуальну В«забарвленняВ» голоси, чи тембр, наявність якого дозволяє дізнаватися людей по голосу.

Діапазон голосу. Голос людини може змінюватися по висоті приблизно в межах двох октав. Для звичайної розмовної мови достатньо 4-6 тонів. Діапазони голосу, тобто межі можливих змін голосу по висоті, у різних людей різні.

23. Висвітлити сутність правильного дихання та його значення для мовлення

Від правильного дихання залежить сила і рівномірність звучання мови, а також зміст і краса мовлення взагалі. Адже дихання безпосередньо пов'язане з паузами, а паузи (про них йтиметься нижче) диктуються змістом і в зв'язку з цим членують потік мовлення на мовні такти. Часте набирання повітря під час читання створює нічим не виправдані паузи, а це в свою чергу впливає на красу мовлення. Дихання з широкимиінтервалами позбавляє читця можливості робити необхідні за змістом паузи і врешті призводить до монотонного мовлення. Отже, дихання може відіграти відпо-відну роль у процесі читання лише за тієї умови, коли читець правильно ним керуватиме.

Диханням треба досконало володіти, раціонально використовувати його в процесі мовлення. Звичайний природний, не керований процес дихання складається з трьох моментів, які ритмічно повторюються: вдихання, видихання і паузи (стану спокою, відпочинку м'язів). Звичайне природне дихання не потребує свідомої уваги, бо відбувається поза мовленням. Тому вдих і видих його плавні, спокійні і майже однакові за тривалістю: зразу після вдиху йде пасивне й мимовільне видихання, а після нього — невеличка пауза і знову вдих і т. д.

У керованого дихання процес зовсім інший. Вдихання, видихання і паузи підпорядковані волі читця. Логічна й емоційна сторони мовлення потребують від мовця певної організації цього процесу: швидкого вдихання і повільного видихання, уміння керувати витратою повітря.