Правонаступництво (пн)

Виникає при питанні зміни правосуб’єктності, особливість і основна вимога - все має відбуватись відповідно до норм МП.

ПН - перехід прав і обов’язків за МП від одного суб’єкта до іншого, причиною якого є зміна правосуб’єктності і суб’єкта.

2 теорії ПН - негативістська і та універс.

З початком деколонізації - колонії протестують проти обов’язків, нав’язаних метрополіями.

Держава має надати згоду на виконання укладених раніше міжнародних угод - негативістська теорія.

Договори метрополії на звільнені колонії не переходили.

Регулювання МП щодо правонаступництва: Конвенція про правонаступництво держав щодоговорів (1978), Конвенція про правонаступництво державою власності, державних архіві, державних боргів (1983).

Повне правонаступництво - попередня держава припиняє повністю своє існування.

Часткове правонаступництво - розділ території, розпад держав (кожна зі сторін бере на себе нові зобов’язання - проти теорії «чистої дошки»)

Правонаступництво фактично визначає вже сама нова держава:

при орд. вибор. - немає

інститут континуїтету - при зміні політичної ситуація не відбувається зміна правосуб’єктності

Французька революція - відхід від принципу «договорів слід дотримуватись» (Вергуар), «Декларація прав народів» - не прийнята (договори з тиранами можна не виконувати), після революції 1917 р. «лавочку треба прикривати»

Анцелотті - будь-які зміни не впливають на правонаступництво (інститут континуїтету - стабільність міжнародних договорів).

АЛЕ: держава може записати положення про денонсацію, революційні зміни можуть стати причиною денонсації міжнародного договору.

Ситуація з Кубою - прихід Кастро - договір з США 1936 р. - розірвали, однак прийняли чек про оплату - практичні дії не свідчили про розірвання договору.

Принцип Естопеля - правовой принцип, согласно которому лицо утрачивает право ссылаться на какие-либо факты в обоснование своих притязаний.

Докорінні зміни в уряді не впливають на правонаступництво (принцип континуїтету)

Ватикан - подвійна правосуб’єктність (Держава Ватикан і Святий Престол)

Дуаєн - старшина дипломатичного корпусу у країні перебування, обирається за двома критеріями: або через тривалість перебування у певній державі; або завжди дуаєн - посол Ватикану.

Джерела мп

Матеріальні - умови, звідки виплач. зобов’язання

Формальні

Норма МП - первинний елемент с-ми МП, основа інституту та галузі.

Визнання держав:

«Визнання нової держави є політичним актом і не регламентується МП» (проте це не означає, що така регламентація не є необхідною) Спроба кодифікації норм, що не відносяться до аналіз. інст. так ні чим і не заверш. (питання стоїть з 1919!) Визнання – односторонній, добровільний акт держави, в якому вона прямо чи побічно заявляє про те, що розглядає іншу державу як суб’єкт МП і має намір підтримувати з нею офіційні стосунки. Згідно з конститутивною теорією, лише факт визнання породжує міжнародну правосуб’єктність держави, тобто ставить в пряму залежність її долю як суб’єкта МП, перетворює фактичний стан утворення нової держави у юридичний стан. Згідно з декларативною теорією, держава набуває міжнародної правосуб’єктності в силу самого факту свого утворення незалежно від того, чи визнають її інші держави, в силу свого суверенітету. Держава виникає і існує самостійно. Визнання лише констатує факт виникнення держави, носить декларативний характер і спрямоване на встановлення стабільних постійних МВ між суб’єктами МП. Причому іноді наголошується навіть на обов’язку держав визнати нову державу, якщо її створення відбулось без значних порушень МП (Міжамериканська конвенція про права та обов’язки держав від 26.12.33)

Правосуб’єктність ТНК

ТНК – з економічної точки зору являють собою єдине ціле, тоді як МП визнає за кожним суб’єктом, який входить до структ. групи, юридичну самостійність. Говорячи про змістовну сторону ТНК, найбільш суттєва ознака – наявність єдиного центру прийняття рішень декількох утворень, які при цьому мають самостійну правосуб’єктність відповідно до законів тієї чи іншої держави (це служить економічним інтересам їх власників) Магдугал, Фрідмен, Бякішев (амер) – ТНК – суб’єкт МП, бо їхня економічна міць і вплив на світ перетворює їх у більш вагому силу на МА, ніж деякі інші держави. Лукашук (+ Романов, Черниченко) – ТНК зацікавлені у створенні особливого права, що оформлювалося ними і здійснювалося за допомогою ними ж створеного механізму. Звідси вплив концепції «квазіміжнародного права». Діяльність ТНК може і повинна регулюватися шляхом взаємодії міжнародного і внутрішнього права. Концепція міжнародного корпоративного права (угоди корпорацій з державами, Ченг): сформувати спеціальні правові акти, що складаються з договорів, які укладені поза дією національних норм і розглядаються як підпорядкування МП чи загальним принципам права < є договором цивільного характеру і незалежним від міжнародного приватного права.

МНО

Якщо МО є мостом між урядами, то неурядові – міст між народами. Аналізуючи правову природу МНО слід зазначити, що вони не є суб’єктами МП, проте можуть функціонувати як суб’єкт МП, їх вплив на світову політику, враховуючи значний розвиток МНО у розвиток сучасних МВ і МП, їх вплив на світову політику, науковці визнають за ними статус суб’єкта МП із спеціальною правосуб’єктністю. 2 підходи:

• МНО не є суб’єктом МП

• МНО, не будучи суб’єктом МП, є учасником міжнародних правовідносин і у майбутньому відбудеться становлення їх міжнародної правосуб’єктності

Ватикан (суверенітет Ватикана не є національним а випливає з суверенітету міста-держави) Ватикан є вторинним суб’єктом МП із обмеженою правосуб’єктністю. Після Латеранського договору 1947 у Ватикану: право на недоторканність своєї території, незалежність від інших суб’єктів МП. Ватикан здійснює відносини МП-характеру з іншими суб’єктами МП і є членом МО. Святий престол як суб’єкт МП є носієм духовного та світського суверенітету + відповідно до Латеранських угод 1929 р. одночасно є верховним органом всієї КЦ та сувереном Ватикану. Співробітництво Ватикану з державою здійснюється на основі угод – конкордатів. Участь Святого Престолу в конвенціях не має відчутного практичного юридичного значення. Мова йде в основному про моральну підтримку відповідних норм МП. Ватикан слід визначати як державоподібне утворення, що має на меті поширення католицтва та захист інтересів церкви. Міжнародна правосуб’єктність цього утворення є обмеженою і не може змішуватись з універсальною правосуб’єктністю держав.

Джерела МП

• Закон (конст., закон, постанови, укази; ієрархія характерна)

Значне розширення норм.-правових актів (кількості)

Об’єкт не відповідає рівню законів (Закон України про м’ясо-молочні вироби)

Закон суперечить між собою – колізія нормативної маси

Нормативно-правові акти, що не узгоджені з основним законом

Державний припис – ієрарх. принцип врегулювання МПС;

Норма:

• Гіпотеза

• Диспозиція >> національне право

• Санкція;

У МП гіпотеза і диспозиція > у рих стат, у рих част.

Більшість договорів – диспозитивного характеру.

Раніше у кожному договорі містилася частина, яка передбачувала санкції, наразі такого нема.

Засіб вирішення спорів – не є санкцією

Між видами норм МП немає ієрархії, але в певній відносній більшості логічною є того чи іншого джерела.

Найвищою силою володіє Статут ООН

Статут ООН > Конвенції ООН (кодиф. всі галузі МП – поширене майже на всі держави світу) >> звичаєве право (через принцип opinion juvers) Перелік основних конвенцій у всіх галузях ООН (!)

Міжнародний договір - основна риса – просте укладання, гнучкість, негайне врегулювання, відзначається чітким врегулюванням. До ХХ століття кількість досить невелика: договір про мир;

договір про море; договір про навігацію ( вик. річок і морське право)

З ХХ ст. кількість МД зросла, всі питання врегульовуються договорами Договір – основне джерело МП. Умови правомірності договорів: не суперечать імперативній нормі (якщо договір просто укладено – санкції «теор.» характеру (засудження, попередження, стурбованість), якщо починають вчиняти дії – санкції ООН);

договір не повинен суперечити існуючим договорам, що вже укладені між державами

Колізії між договорами: Україна – Грузія (1994-?) «Дружба і співробітництво» - основні засади співробітництва без конкретики

«Про мир і дружбу»

Положення: жодна з країн, якщо вона знаходиться у стані війни з третьою стороною, не надає ні військової допомоги, ні території. У 2008 році російські військові бази в Крму – війна з Грузією. Україна порушила договір про розміщення Чорноморського флоту.

! Можна подати у МС. Рішення: вся відповідальність на країну, яка порушила – У. >> Указ Президента України, що російськи кораблі не можуть виходити в море без погодження ( з правової точки зору – указ президента не є джерелом МП)

= договори. що суперечать один одному, є чинними, якщо обоє відповідають МП.

Договір суперечить внутр. праву країни,

є два аспекти:

• Міжнародно-правовий: якщо договір суперечить нац. законодавству, але є правовим – не впливає на чинність. АЛЕ: якщо договір суперечить основним засадничим принципам конституційного хар-у: поділ території, розголошення військової таємниці. Зас. норми – життєво важливі для держави (питання мови не є)

З точки зору національного права:

всі договори дійсні, якщо не суперечать конституції,

якщо МД вносить новий порядок регулювання, треба вносити зміни в конституцію

Франц. підхід Люкс. Підхід

---вносити зміни---

У державі існує єдина крім тих, де держава

система судів, окрім МС, дала дод. юрисд. МС який є додатковим

+ Укр. якщо МД інші норми, ніж у законі держави, застосовується МД (стаття 9)

! у загальному законодавстві України – якщо МД встановлює інше і застосов. право МД

! Закон У. про МД – якщо МД встановлює інше, застосовується право МД

! В Укр. згода на МД дає лише ВР (з приблизно 4000 ратифіковано приблизно 700) – ст. 9

Є договори, які не потребують ратифікації…але вони не діють без ратифікації в Україні >> немає примату МП

Коли держава утворюється, вона наполягає на приматі національного права (пост-колоніальні держави Африки)

Примат НП

Примат Конституції Примат нац. законодавства (Африка)

Але зараз держави Африки -> примат МП (окрім Сомалі, Уганди)