Міжнародні правовідносини (мПр)

МПр - суспільні відносини врегульовані правом; є результатом взаємодіїі права та його суб’єктів.

МПр - мета та кінцева дія МП.

Особливості МПр у порівнянні з НПр:

• не всі відносини у національній системі є правовими (людина - церква не ругл. правом);

• у МВ немає неправових відносин, оскільки право врегульовує усі відносини, що виходять за межі держав;

• відносини між різними суб’єктами - різні МПр;

• координаційний характер МПр;

• носить характер узгодження інтересів суб’єктів.

Для настання МПр важливим є наявність юридичного факту - дія, факт, явище, що має юридичну значимість (укладання чи розірвання договору, початок військови дій, створення МО, визнання держави тощо).

МПр виникають з індивідуального акту суб’єкта, реалізовують загальні норми права.

Міжнародні правовідносини в МПП та МПрП мають відмінності:

1. в міжнародному публічному праві: владний характер, суверенність суб’єктів, МПр є публічно правовими;

5. в міжнародному приватному праві: гібридний характер (публічно та цивільно правові, міжнародно- та національно-правові), національно правові з міжнародним аспектом, підлягають законам щонайменше двох країн, МПрП вирішує чиє право застосовується, колізійні норми (місце знаходження особи, суду, місце дії)

Права сторін в МПр кореспондуються обов’язками інших сторін (і навпаки).

Права - можливість домагатись певних благ.

Обов’язок - відповідна активна чи пасивна поведінка, що є необхідною.

Законний інтерес - цінність, важлива для всього суспільства: стягнення податку - індивідуальна цінність, питання навколишнього середовища - законний інтерес. Аналогічне поняття - і в МП.

Комплекс норм - erga omnes - цінність для всієї міжнародної спільноти.

Конвенція про заборону хімічної зброї - мають дотримуватись усі без виключення, оскільки вона регулює принципові питання для життєдіяльності спільноти.

Джерела міжнародних зобов’язань = джерела МП, але окремо стоїть односторонній акт держави (не є джерелом МП) (наприклад, відмова України від ядерної зброї) - до 70-х р. можна було відмовлятись, бо у 1974 р. Франція порушила зобов’язання не випробовувати ядерну зброю. У цьому ж році МС ООН заборонив поруш. одност. зобов. (не мати, не випроб. зброю, не вступ у воєнні блоки, а не заяви дипломатів).

Односторонній акт має бути здійснений належним представником держави та підтверджений конк’юдентними діями.

Міжнародна відповідальність суб’єктів: за порушення своїх зобов’язань та за порушення прав інших держав (агресія).

Поділяються за суб’єктами:

• держави (імперативні норми, договорні зобов’язання) - загальний принцип: держава в цілому несе відповідальність за дії своїх посадових осіб та своїх інститутів.

• фізичні особи (МКС, 2002) - лише у випадку скоєння злочинів проти людства (геноцид, агресія, масові вбивства тощо); за інші (наркотрафік, торгівля людьми тощо) - відповідальність по НП, але МП вимагає від держав встановлення відповідальності за такі дії.

Воєнні злочини - найтяжчі злочини проти світового порядку і МП (злочини проти людяності, геноцид, масові розстріли та депортації тощо) - відповідальність за МП

Військові злочини - військово-дисциплінарні правопорушення військовослужюовцями (самовільне залишення місця служби, порушення правил поведінки зі зброєю тощо) - відповідальність за НП