Міжнародно-правове регулювання

Інститути міжнародної безпеки найкраще розвинені й реалізовані на рівні ООН

Спори найкраще вирішують на регіональному рівні: міжнародні арбітражі

Універсальне + регіональне право = економічне право (комбінація крч)

Колізії між універсальним і регіональним мп

• Суперечностей нема тільки в jus cogens (Ст. 103 Статуту ООН – всі договори не мають їм суперечити нормам)

• Часто в торговельних режимах: ЗВТ ЄС vs ГАТТ/СОТ

• Безпека: НАТО vs ООН

• 60-ті рр. – 100 суперечностей Європейської конвенції з прав людини з Біллем про права людини

Способи усунення суперечностей

• Lex priori derogat posteriori – попередня норма має вищу силу, оскільки нема чого вигадувати й не узгоджувати діч, договорів треба дотримуватися!

Перевага: бережемо принцип pacta sunt servanda

Недоліки: 1) неможливість ефективного розвитку МП; 2) різні державні відомства можуть не знати про договори, які уклали інші відомства (тут і найбільше колізій; !є випадки, коли незнання не звільняє від відповідальності); 3) і все одно держави шляхом своєї політичної волі можуть укласти договір, якщо того вимагають обставини

• Lex posteriori derogate priori

Перевага: показує сучасну волю сторін

Недоліки: 1) ставиться під сумнів принцип pacta sunt servanda; 2) сторони наступного договору можуть не співпадати зі сторонами попереднього (за таких умов відносини з третіми державами регулюються старим дог)

• lex specialis derogat generali

Перевага: важлива суть норми – абстрагування від часового критерію

Недоліки: 1) що спеціальна норма, а що загальна? Кількісний підхід (Чому якщо багато держав, то норма загальна?) не цілком доцільний, але за якісним виділити спеціальні норми набагато важче

АЛЕ ЄКПЛ(конвенція) – вище міждержавних договорів

Справа Сорінга. Справа Сорінга проти Сполученого Королівства (1989) є знаковим рішенням Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який встановив, що видача молодого громадянина Німеччини до Сполучених Штатів (обвинувачений у капітальному вбивстві) порушило статтю 3 Європейської конвенції про з прав людини (ЄСПЛ), яка гарантує право на захист від нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження.

Посприяло закріпленню укладанню договорів про екстрадицію (полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця).

Загальні принципи права

Audi alteram partem, audiatur et altero pars – вислухай і другу сторону

Res judicata – питання вже вирішене судом, тому не може бути розглянуте цим же судом або судом паралельної юрисдикції

Аut dedere aut judicare – або видай, або засуди (за конспектом Каті puniere – покарай, вікі дає «засуди»)

Nemo plus juris transferre protest guam ipse habet – ніхто не може передати іншому більше прав, ніж він сам має

Jus ex injuria non oritur – порушення права не створює права

Абсолютними є ті права, які не підлягають обмеженню (відчуженню), їх зміст не залежить від волі законодавця. Вони є природними, безумовними, незмінними, а тому недоторканними для влади (тому право власності не належить сюди). З часів Стародавнього Риму – jus naturale

• право не бути підданим тортурам (ст. 5)

• право не використовувати життя як засіб досягнення мети

• право не бути засудженим за неправдиві звинувачення (ст. 9)

• право не бути позбавленим репродуктивної здатності

• право на визнання честі та гідності

• ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані (ст. 4)

• право на громадянство (ст. 15)

• право на працю (ст. 23)

• право на освіту (ст. 26)

Основна норма – це таке логічне пояснення всього світового правопорядку, що дається свідомістю людини (Кельзен). Основна норма невід’ємно пов’язана з Конституцією (Статутом ООН). Її повинні дотримуватися всі, бо вона є вищою в ієрархії. «Держави повинні вести себе так, як зазвичай ведуть себе»

У нормативізмі основну норму містить МП, без цього не може існувати НП.

Харт – норма-припис, відступ від якої неможливий (jus cogens)

Штерн – принцип регулювання МВ за допомогою договорів (як основна норма), але ж не всі міжнародні зобов’язання витікають з договорів.

Основна риса основної норми – вона обмежує суверенітет держав і накладає на неї міжнародно-правові зобов’язання + є найвищою в ієрархії МП норм.