Міжнародний злочин

• Власне злочини за МП

• МКЗ (сфера кримінального права, менше зачіпає питання міжнародної безпеки в цілому: піратство, работоргівля, проти економіки (виробництво, забруднення водойм) + певні воєнні злочини (катування, заборонені озброєння, ті, що скоюються в р-ні далеко від військових дій)

Наслідки мпв (відповідальності)

• Санкції (накладаються МО)

• Контрзаходи (накладаються державами чи групами держав)

• Інші типи: МП санкції в порушенні самооборони (індивід. і колект.), за допомогою МО

Види самооборони

• Самооборона (у в-дь на безпосередній правопорушення)

• Репресалії (відновлення прав): ембарго, бойкот, конфіскація майна; не можна у в-дь на недружній акт, спів розмірне правопоруш.

• Реторсії (характер санкцій – негативні наслідки для правопорушника)

• Розрив відносин (дипломатичних, консульських) – криза у відносинах між державами 1) дипломатичний, не пов’язаний з розривом консульських; 2) розрив повністю (рідко, раніше – початок війни, інтереси їхніх громадян представляли треті країни)

• Невизнання

Самооборона

• Необхідна (координація державою-порушником окремими збройними формуваннями):бажане попередження

• Оборона від агресії (масове входження ворожих армій

Акти незаконного втручання (тероризм, захоплення літака); держава направляє свій літак, літак технічно вийшов з ладу)

Агресія – попередження не треба

Принцип пропорційності не обов’язковий при агресії, але при самообороні треба

Контрзаходи (за допомогою МО(

• Політичний х-р

• Збройний х-р (для МО типу ООН, НАТО, які мають такі повноваження за статутом)

У межах статутної компетенції найбільш поширені політичні – моніторингові місії в країну-порушнию (Рада Європи)

Крайня санкція МО – виключення

Звільнення від відповідальності: 1) сторона, що діяла без вини 2) не існує потерпілої сторони 3) необхідна самооборона/агресія

МПВ, МО

• Матеріальна (реституція, компенсація)

• Нематеріальна:

Ресторація (стосується 35 статей)

Реституція – повернення ситуації, що існувала до війни)

Сатисфакція (відшкодув. нематеріальної шкоди – ст.37

Завірення + Гарантія неповторення => у формі заяви, у формі нормативно-правового акту

Джорджі Гайа – сатисфакція за дії ООН в Боснії

Травень 2011 року, НАТО – за дії в афганській провінції Гемменд (?)

! На практиці існують також випадки, коли за дії МО міжнародно-правова відповідальність несе третя особа (здебільшого ця відповідальність нематеріальна, у формі сатисфакції): Б. Обама – Хамід Карзай (офіційне вибачення за спалення Корану солдатами НАТО)

Стаття 34 (п.1) Статуту Міжнародного Суду ООН – лише держави можуть бути сторонами у справах, що розглядаються судом

ЄСПЛ розглядає спори тільки за наявності підозри порушення прав людини Високими договірними сторонами

Держава не несе відповідальності за дії МО, членом якої вона є – зловживання правом - значна кількість МО

Справа Лотус (Франція vs Туреччина; Туреччина діяла відповідно до норм МП

*Для довідки* французький пароплав "Лотус" зіштовхнувся у відкритому морі з турецьким судном "Боз-Курт". Турецьке судно внаслідок інциденту затонуло, при цьому загинули вісім осіб його екіпажу і пасажирів. Коли судно "Лотус" прибуло в турецький порт, турецька влада заарештувала помічника каштана цього судна, який був на вахті під час зіткнення; французький морський офіцер був обвинувачений у вбивстві. 1927 рік

Справа братів Лагранд (Німеччина – США) – 1999 рік, 2001 рік – суд в Гаазі – США – винні, однак мають нести відповідальність не лише у формі сатисфакції, але й виплатити репарації та передати гарантії неповторення.

*Довідка за справою* 1982 року брати Лагранд (за громадянством німці) скоїли збройне пограбування у штаті Арізона, при цьому підчас збройного пограбування було вбито керуючого банку та тяжко поранено службову особу банку. В 1982 році вони були заарештовані, а в 1984 році один із судів штату Арізона визнав обох братів винними у вбивстві та інших злочинах, призначивши покарання у вигляді смертної кари.

Відповідно до положень Віденської Конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року Карл та Вальтер Лагранд, так як вони були громадянами Німеччини мали право на консульську допомогу, обов’язок негайно повідомити про таке право покладався на відповідні органи влади США. Однак органи влади США, а конкретно штату Арізона, не виконали відповідних конвенційних зобов’язань, передбачених пунктом 1 ст. 36 Віденської Конвенції 1963 року.

Консульству Німеччини стало відомо про справу стосовно братів Лаграндів лише в 1992 році від самих Лаграндів, які дізнались про свої права на зносини з консульством з інших джерел, а не від органів США, повноважних здійснювати таке інформування іноземних громадян. На цій стадії судового процесу Лагранди були позбавлені – в силу доктрини «Procedural default» - можливості оскаржити винесений обвинувальний вердикт присяжних та вирок суду з посиланням на те, що мало місце порушення їх прав, передбачених Віденською конвенцією 1963 року.