МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО

СИСТЕМИ ПРАВА:

• національне право

• міжнародне право

• право ЄС (деякі дослідники виділяють, оскільки має ознаки двох попередніх)

Внутрішньодержавне (національне право) право - правова система будь-якої держави.

Два типи - англосаксонське (прецедентне - основне джерело - судові рішення) та континентальне/римське (статутне - на основі законів)

Окремо виділяють релігійне право (мусульманський світ). В арабському світі значна роль як у судів, так і у законів.

Особливості НП у порівнянні з МП:

• рішення - це завжди воля держави;

• суб’єкти НП - держава, фізичні та юридичні особи;

• регулювання за ієрархічним шляхом - обов’язкове виконання рішень держави особами, плюс можливе використання апарату примуму.

Ключові відмінності МП від НП:

• традиційний суб’єкт МП - держава, рівні між собою з юридичної точки зору, не стоять одна вище іншої;

• відсутність ієрархії та апарату примусу як такого;

• створення правових норм шляхом узгодження волі суб’єктів;

• координаційний шлях регулювання МП.

Норми права поділяються на:

• норми-зобов’язання (приписи);

• норми-дозволи (диспозитивний характер);

• норми-заборони

Основний принцип правової держави - дозволено все, що не заборонено.

Загальна статистика поділу норм права: 60% - дозволи, 20% - приписи, до 10% - заборони (для нормального стану ПС)

Якщо норм-заборон стає 30% - у країні наступає революція

У МП основна кількість норм права - дозволи, оскільки неможливо визначити велику кількість норм-заборон.

Джерела МП:

• міжнародно-правовий звичай;

• договір;

• загальні принципи права;

• імперативні принципи МП;

• рішення судових установ та МО;

• доктрина.

Імперативні принципи МП - ті принципи, які встановлені в МС (?) (Декларація ООН про принципи міжнародного права 1970 р.) - приблизно 7-10 норм-заборон

Держави рівносуверенні, тому так мало імперативних норм

У системі МП наявні норми, яким приблизно 4000 років

Статут Міжнародного суду ООН - стаття 38 - джерела міжнародного права:

• міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні;

• міжнародний звичай;

• загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

• судові рішення та доктрини як допоміжний засіб.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА:

1) міжнародний звичай - дві вимоги: тривалість застосування (довгий термін і повторюваність) та визнання у якості юридичної норми усім світовим співтовариством.

Імперативні принципи права мають звичаєву природу.

Виняток - моментальний (миттєвий) звичай - дія якого не потребує тривалого застосування

Запуск СРСР супутника - перетин державного кордону - порушення принципу недоторканності кордонів

Інститут мовчазної згоди - Канада - не висловили протесту

Тривалість моментального звичаю - декілька секунд

Із розвитком міжнародних зв’язків МЗ втрачає свої позиції

2) міжнародний договір - більш швидкий вступ в дію, більш гнучкий - може бути модифікований за зміни обставин

Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. - визначає умови ведення переговорів, укладення угод, їх чинність та дотримання

На договір та його чинність не впливає його назва (договір тут виступає родовим поняттям)

Конвенція - договір, що кодифікує певні норми МП (ВК про право міжнародних організацій, ВК про право міжнародних договорів тощо).

З 1950-х р. - в Статуті ООН сказано про Комісію міжнародного права ООН - покладено функції кодифікації та врегулювання правових норм - створюють більшість конвенцій у с-мі ООН

Велика к-сть конвенцій прийнята у Відні - їх об’єднано називають «Віденське право»

Пакт - договір, що регулює найвищі найпринциповіші питання (Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р.)

Меморандум - теж обов’язковий правовий документ, буквальний переклад - «те, про що слід пам’ятати»

Угоди між державами = договір

ВИДИ ДОГОВОРІВ:

• двосторонні і багатосторонні;

• регіональні та універсальні;

• від імені держави (зазвичай підлягають ратифікації), міжвідомчі та міжрегіональні.

Загальні принципи мп

Імперативні принципи МП - характерні лише для МП

Загальні принципи права - і в МП, і в НП - носять технічний характер і є характерними для більшості правових систем: принцип послідовності (наступна норма переважає над попередньою), спеціальний договір переважає над загальним, одноразове несення відповідальності, індивідуальний характер відповідальності.

Додаткові джерела:

РІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СУДІВ - раніше вважалися обов’язковими лише для сторін суду (зараз це застаріло).

Після створення МС з прав людини - їх рішення обов’язкові для всіх (1950 р. - ЄСПЛ) - рішення ЄСПЛ є обов’язковими і для інших держав, як прецеденти

Роль рішень МС значо зросла у МП

Рішення проти однієї держави вагоме і для всіх інших (особливо у судах з прав людини).

ДОКТРИНИ НАЙБІЛЬШ ФАХОВИХ ЮРИСТІВ - неповноцінне джерело права, виявляється у консультаціях із фахівцями при прийнятті рішень, в огляді літератури тощо.

Врахування доктринального підходу при прийнятті рішень.

Декларація прав корінних народів - має велику кількість посилань на праці інших юристів.

У МП з’являється дискусійне поняття «soft law» («hard law» - договори)

(пропущена сторінка)

Природа обов’язкової сили мп, його ефективність

Порушення МП не означає його неіснування

У НП дотримувати норми права легше

МП виникло раніше за НП. Перші суспільні утворення мали регулювати відносини між собою - здебільшого через заборони і настанови. Виконувались вони переважно за рахунок вірувань, звичаїв, етики, моралі. Племена вели боротьбу між собою - виникали «правові норми» задля розв’язання конфліктних ситуацій.

Саме МП уможливило взаємодію різних культур, релігій та цивілізацій, урівнюючи їх.

МП поділяють на:

1. універсальне (в межах с-ми ООН, всезагальне, єдине для всіх і обов’язкове);

2. регіональне (право ЄС, арабська система - сіяр, азійська правова система).

Захист прав людини пов’язаний із правовою культурою Загальної декларації прав людини 1948 р. Ніхто не може бути свавільно позбавлений права на життя (окрім як за рішенням суду) - результат консенсусу різних культур світу.

Абсолютне право - право, із якого немає винятку: свобода від рабства, право на життя (Європа).

Фактично всі регіони світу мають свої конвенції про права людини, окрім Азії.

Перші норми - норми релігійних свобод: свобода віросповідання - одна із перших за виникненням.

1) Термін «Міжнародне право» виникнув від латинського «jus gentium» («право народів») - ті норми права, які є виникли у різних народів, але є співпадаючими (наприклад, сприяння тим, хто має статус купців, пізніше - й дипломатам та іноземцям загалом).

ПС на Американському континенті була подібною до ПС Китаю та Індії.

Однакові відносини породжують однакові норми.

Декілька етапів становлення юз гентіум: юз гентіум - право народів - міжнародне право (Ієремія Бентам, 1780 р.).

18-19 ст. - позитивістська теорія права: нічого не існує без волі держави в НП та МП, а тому міжнародне право фактично є міждержавним правом.

У 20 ст. повертається термін «міжнародне право».

2) Загальнонародне право - концепція Незабитовського, Київський університет, 19 ст.: період виникнення міжнародних організацій, втрата державою своєї ролі.

Виділяв два типи МП: міждержавне право та загальнонародне право (держави, особи, МО, індивіди).

3) Зовнішньодержавне право (класичний період 19 ст., юридична сила держав заперечувалася, держави - суверенні та вільні).

Гегель: МП - сукупність договорів кожної держави, на які вона дає свою згоду.

Зовнішньодержавне право фактично визначалося як складова НП, як його галузь.

Великий вплив на фашистську школу МП.

4) Міжнародне право окремих держав (США, Великобританія) - це є зонвшіньополітичною концепцією держави, її міжнародно-правова діяльність, укладання угод.

5) у 19 ст. МП = право цивілізованих націй

до 19 ст.: цивілізовані - європейські християнські держави, що формували МП; варварські - ті, що не доросли, але мають шанс бути включеними в систему МП, мандатна система; дикунські - не прийняті у систему міжнародних відносин, над ними встановлювався контроль.

Під час розробки Заг. декларації прав людини 1948 р. Китай сказав, що вона розроблюється на європейському розумінні прав людини, а тому є європоцентричною.

1982 р. - Гаага - семінар Міжнародної академії МП «Майбутнє МП у багатокультурному світі»: прийшли до висновку, що процес кодифікації МП не враховує спадок інших цивілізацій та культур, окрім європейської правової культури.

Право цивілізованих націй у статуті ООН (ст. 38 Статуту МС ООН, представництво у суді цивілізованих націй).

Груно Сігма (в коментарі до Статуту ООН): цивілізованою нацією є будь-яка держава, що є правовою і соціальною, не сприймають тоталітаризму та фашизму.

Ворожі держави (недолік) - Німеччина, Японія, Італія

6) Холодна війна: капіталістичне МП та соціалістичне МП - в економічній сфері, питання преференцій.

7) Сучасне міжнародне право (з 1990-х р.) - недосконале, неможливо визначити етапність.