2.4. Творчість відомих майстрів

У 20-30-х роках XX ст. основним регіоном побутування витинання стало Поділля. Популярність цього виду мистецтва посилилася після проведення в Києві виставки „Саїнські витинанки" (1969) (с. Саїнка Могилів-Подільського р-ну (тепер Чернівецького р-ну), завдяки Олександру Васильовичу Салюку, який зібрав для цієї виставки найкращі твори односельчан. Виставка відкрила імена багатьох самобутніх майстрів - Є. І. Британ, Т. С. Британ, М. Т. Купчик, Н. П. Кушнір, Г. Я. Петльовану. 

У 60–70 роки дуже поширеними були фіранки і рушники, виготовлені ножицями. Цією технікою добре володіла В.Й.Яскілка з Підзамочка Бучацького району.  У 70–80-х роках на виставках з'являються сюжетні витинанки М.П.Бездільного (м. Бережани), М.В.Ремінецької (м. Тернопіль), Д.Г.Мимрика (с. Великий Говилів Теребовлянського району), М.Н.Бурдяк (с. Біла Чортківського району), Б.О.Стадничука (с. Михвилівка Борщівського району). Заслужений майстер народної творчості України М.П.Бездільний виступив як новатор сюжетних тематичних витинанок. Вони одинарні, виготовлені комбінованою технікою з різнобарвного паперу, мають рельєфну фактуру. 

У 1980-х роках відомі майстри українських витинанок: Дмитро Мимрик (с. Великий Говилів Тернопільської області), Софія Приймак (с. Петриківка Дніпропетровської області), Любов Процик (Львів), Людмила Лузгіна (Запоріжжя), Галина Хміль (Київ), Андрій Пушкарьов (Дніпропетровськ), Людмила Мазур (Хмельницький), Василь Корчинський (Київ) та ін. Матеріалом для сучасних витинанок є глина, метал, дерево, тканина, камінь (дуже дивний погляд на матеріал для витинанок) та, традиційно, папір. Сучасна витинанка використовується у дизайні інтер'єру та книговиданні. Прикладами сучасної витинанки є роботи сучасного художника та народного майстра Тараса Богдана (Львів) та Ігоря Денисенка (Київ). Серед Майстрів народної творчості Києва заслужене місце посідає Наталія Васєніна, роботи якої були

представлені на Першій Міжнародній виставці «Витинанки світу», що відбулася у Вільнюсі 1991 року. Крім неї у Вільнюсі тоді ж експонували свої витинанки ще дві майстрині. 

Щодо автора моєї роботи,то Теліженко Микола Матвійович народився 16 березня 1951 р. у м. Звенигородка Черкаської області. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1978р). Працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва: панно «Свято вражаю», панно «Осінні перевесла» (1986р). Член Національної спілки художників України (1987 р). Заслужений художник України. Автор прапора м. Черкаси, автор герба Черкащини і деяких районів області. Учасник багатьох міжнародних конкурсів та симпозіумів по скульптурі. 

Черкаський художник Микола Теліженко відомий як майстер витинанки, скульптор та геральдист. Він разом із дружиною Олександрою створив герби Черкаської області, Звенигородки та Монастирища.

ІІІ.ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ ВИТИНАНКИ «ВОГНІ НА МАЙДАНІ» 

3.1. Послідовність виконання роботи.

Основними традиційними ознаками української витинанки є її рапортність на основі дзеркальної чи осьової симетрії; творення зображень, вирізаних з одного аркуша (одинарних) або з декількох елементів (складних, тобто аплікаційних), а також комбінованих, коли використовують декілька технік, зокрема й розписи. Серед традиційних мотивів домінують геометричні, фіто-, антропо-, орніто-, зооморфні і архітектурні зображення.  Починають роботу з ескіза, в якому необхідно висловити те, що уявляють| побачити наприкінці роботи. Визначають композиційний центр. Якщо композиція центральна , аркуш згинають по лінії симетрії для утворення надалі дзеркально-симетричного зображення. При необхідності намічають контури відповідно до ескіза, потім вирізають, дотримуючи межі вибраного контура. При цьому зачинені ділянки визначають заздалегідь, тобто як вони при вирізуванні віддаляються. Якщо їх потрібно зберегти, продумують елементи, які б їх сполучали. 

Цікаві вирішення одержують при одночасному використанні декількох шарів паперу різних кольорів. Для цього краї паперу скріпляють скріпками, шпильками, затисками для запобігання зсуву листів.  Для посилення виразності малюнка використовують чергування великих і дрібних деталей. Це створює контраст великого і малого.  По завершенню роботи акуратно розгортають шари паперу, уникаючи можливих розривів. Для збереження легкості, ажурності роботу не приклеюють до поверхні, а лише притискують склом. 

Фоном для витинанки може бути кольоровий щільний папір або картон. Деякі майстри закріплюють витинанки за допомогою клею ПВА. Це роблять так: площину, на якій буде прикріплена витинанка, покривають клеєм ПВА в співвідношенні 1:10. Після того, як клей повністю висохне, витинанку накладають на підготовлену площину, зверху накривають тонкою бавовняною тканиною, потім гарячою праскою (підбираючи потрібну температуру ) і приклеюють.  У витинанках можна використовувати аплікацію. Під вирізане зображення підкладають кольоровий папір. Окремі деталі витинанки можуть бути виконані в різній колірній гаммі з наперед продуманою композицією.  Існує додатковий спосіб підготовки паперу для витинанки|. Беруть тонкий аркуш паперу, зволожують його, потім наносять акварельними або аніліновими фарбами по вологому листу довільний малюнок або колірну розтяжку, перехід одного кольору в іншій. 

Цікавий колір одержують при використанні міцно завареного чаю, кави або розчину марганцівки. При цьому лист паперу (гладкий чи ж заздалегідь зім'ятий) занурюють у ванну із розчином. Якщо перед зануренням в розчин папір був зім'ятий, то вона забарвлюється нерівномірно (у згинах темніше, ніж на решті поверхні), створюючи ефект пергаменту. Не чекаючи повного висихання, папір пропрасовують гарячою праскою, вирівнюючи її.