МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Вище художнє училище №3 Письмова екземенаційна робота на тему:

"Вогні на Майдані"

Композиційне вирішення та техніка виконання- витинанка

Виконала:

учениця ІІІ курсу

М-34 групи

Мазурик Юлія Викладач: Ткачівська Г.О.

ВСТУП Витинанка - один із видів українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. Їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, коминів, печей. Вони тісно пов'язані із святковими обрядами, покутами і звичаями народу. Доступність матеріалу і інструментів сприяло розвиткоу цього виду народної художньої творчості, в якій безпосередньо виявились естетичні почуття, жива уява та спостережливість людей, що створювали витинанки. Виникнення і розвиток паперової витинанки, відбувалося значно пізніше від інших видів народного декоративно-ужиткового мистецтва, в котрих сформувалися певні мистецькі традиції.

Сучасні витинанки перестали бути лише селянськими виробами та хатніми прикрасами. У 20-30-ті роки їх використовували для оздоблення клубів, читалень, стіннівок і плакатів. З 60-х років витинанки експонуються на виставках, їх застосовують для оформлення поліграфічної продукції.

Паперові витинанки придатні й в умовах сучасного міста. Вони застосовуються як прикраси вітрин і вікон. До техніки витинання і мотивів народних візерунків все частіше звертаються сучасні художники.

Я вирішила виконати свою роботу саме у техніці "витинанки", оскільки мене захоплює ажурність, тонкість, точність та краса виконанння цієї техніки. Саме витинанці властива лаконічність й вишуканість зображальних засобів.

І.ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОЗВИТОК ВИТИНАНКИ 

1.1. Загальна історія мистецтва витинанки

Витинанки існували у різних народів здавна. Вони використовувались як прикраси, а також для обрамлення житла. Коли з’явився папір, з якого так легко щось вирізати, вони стали переважно паперовими. Слов’янські народи використовували витинанки здебільшого як декоративний елемент у народних традиційних орнаментах. В Україні попередниками цього виду мистецтва були витинанки зі шкіри й тканини. У своєму розвитку витинанки на Україні мали кілька періодів. Захоплення цим мистецтвом і широке його поширення в 20- 30-ые рр. XX в. змінилися деяким занепадом в 40- 50-ые рр. Новий етап і розквіт витинанок спостерігався з 60-х рр., існує й зараз. Роботи провідних майстрів експонуються на виставках у вигляді сюжетно-тематичних і орнаментальних композицій. Принципи контурного, ажурного вирізання знайшли практичне застосування в професійному мистецтві, поліграфії, сценографії, моделюванні одягу й оформленні інтер'єрів. Робота над виготовленням витинанок привчає знаходити пропорції, силует, форму орнаменту, наочно демонструє виникнення малюнка дзеркального рапорту. Нескладність технічних засобів, її доступність і можливість створення високомистецьких добутків роблять витинанку популярним і улюбленим видом творчості як народних майстрів, так самодіяльних і професійних художників. Звичайно для виконання витинанок використовують тонку, але міцний папір різної якості. Це може бути цигарковий, компресний папір, крафт та інші.

Ажурні візерунки зі шкіри і тканини, як прикраси одягу, побутували в минулому на всій Україні. Найбільше вони були поширені у гуцулів і лемків. На плечах і передніх полах гуцульських кожухів і кептарів з сап’янових витинанок укладали візерунки різних форм. Витятими аплікаціями із сап’яну і тканини прикрашали святковий одяг у центральних та східних областях України. Шкіряні витинанки були попередниками паперових ажурних прикрас. Ажурні витинанки відомі ще з V ст. до н. е. Це були вироби зі шкіри та хутра. Перші паперові прикраси, які можна вважати аналогами традиційних витинанок В Україні, виникли в Китаї і пов’язані з винаходом паперу. У ХІІІ ст. паперові прикраси з”явилися у Персії, а у ХV ст. через Туреччину потрапили до Європи, спочатку у Венецію, а потім в Угорщину та ін. країни. Наприкінці ХVІ ст. у Німеччині витинанки використовували для оздоблення книг. У ХVІІІ-ХІХ ст. вони поширились у Франції, Португалії, Данії, Голландії, Швеції, Швейцарії, Польщі, Литві, Росії та Україні. У країнах західної Європи витинанки були здебільшого сюжетно-розповідними і уподібнювалися до графіки: складні багатофігурні, дзеркально-симетричні композиції завжди вміщувалися на одному аркуші паперу. Коли папір став доступним, а саме середині XIX сторіччя, ним могли користуватися різні верстви населення й тому прикраси "витинанки" ввійшли в побут як міщан так і селян. У цей період Їх можна було побачити в будинках на вікнах, стінах, сволоках, на печі, іноді вони навіть заміняли собою настінні малюнки. Особливо розповсюдженим в українській хаті було обрамлення божника, полиці для начиння, комина, вікна. У вигляді ажурних серветок витинанки прикрашали полиці для начиння й скрині.