- •Предмет курсу «іук». Еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття «культура».
- •Структура та функції культури.
- •Етнопсихологічні особливості українців як підґрунтя української культури (д.Чижевський, м.Шлемкевич, о.Кульчицький).
- •Феномен української ментальності
- •6. Культурогенез українського народу. Витоки української культури: автохтонна та міграційна теорії походження українців.
- •7. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт).
- •8. Культура енеоліту. Феномен Трипільської культури.
- •9. Культурні здобутки епохи бронзи, мідної та залізної доби (кіммерійці, скіфи, сармати).
- •20 Архітектура та образотворче мистецтво доби відродження
- •21 «Золотий вік» Львівського архітектурного Ренесансу.
- •22 Музика і театр доби Відродження
- •24 Етапи розвитку стилю бароко в українській культурі іі пол. Хvii – хviiі ст.
- •Козацьке бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві. Відомі архітектори.
- •Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. Хvii – поч. Хviiі ст. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •27 Особливості літературних пошуків в українській культурі іі пол. Хvii – поч. Хviiі ст.: барокова література, козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •28. Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •Соціально-політичні умови та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці хvіii – початку хх ст.
- •Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні: наука, література, архітектура, образотворче мистецтво, театр, музична культура.
- •31.Особливості народницького періоду національно-культурного відродження: наука, література, архітектура, образотворче мистецтво, театр, музична культура.
- •34. Феномен національно-культурного відродження у Галичині
- •32.Діяльність Кирило-Мефодіївського братства та громадівський рух в українській культурі хіх ст.
- •33.Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •35. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •36. Особливості модерністичних пошуків в українському малярстві й архітектурі.
- •37. «Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •42.Характерні риси та основні концепти постмодернізму.
- •38.Особливості радянської доби в українській культурі. Панування соцреалізму.
- •39.Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •40.Творчість діячів української культури в еміграції
- •41.Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •43.Постмодерністичні тенденції в сучасній українській культурі
- •44.Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
Структура та функції культури.
Базуючись на розумінні культури як цілісності, можна виділити такі її основні компоненти:
- сама людина як творець культури та її об'єкт;
- людська діяльність у всьому різноманітті її виявів;
- усе, що створено людино - результати її матеріальної та духовної діяльності.Складність і багатоманітність людської життєдіяльності зумовлюють складність внутрішньої структури культури як цілісного феномену. Вона існує у двох формах:
- предметній - наочно виражені результати матеріальної та духовної діяльності людей;
- особистіший - внутрішній світ (настанови, принципи, ціннісні орієнтири та ін.) людиниЦІ форми органічно пов'язані, а процес розвитку культури характеризується переходом її предметної форми в особистісну (розпредметнення), і, навпаки, особистісної-у предметну (опредметнення). Процес розвитку культури є також невід'ємним і від розвитку здатностей людей користуватися тим, що протягом історії створило і накопичило людство, перетворюючи все це на особистісну форму культури.У культурі зазвичай виокремлюють такі сфери, як матеріальна й духовна. Вони діалектично пов'язані, але відносно самостійні.До матеріальної культури відносять засоби виробництва, предмети побуту, виробничі відносини, результати виробничого процесу тощо. Духовна культура, як і матеріальна, - усе те, що створено людиною, але її результати спрямовані на формування в людини ціннісних орієнтирів і задоволення духовних потреб: релігійних, моральних, правових, політичних, наукових, філософських, художніх.Духовна культура є тією сферою діяльності, яка пов'язана зі свідомістю, духом, його формуванням, розвитком і вдосконаленням. Природно вважати її складовими духовний стан людей, їхні духовні потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, мотиви, ідеали, уявлення про сенс життя, щастя, справедливість, у цілому світогляд, менталітет.Згідно з цим у сфері духовної культури виокремлюють: релігійну, моральну, правову, політичну, філософську, наукову, художню культури.Визначаючи сутність духовної культури, неможливо не назвати її особливості.Культура має велике значення для життя суспільства й людини та виконує різноманітні функції, основними з яких є соціально інтегруюча, виховна, консолідуюча, а також акумулятивна (накопичення досвіду).Накопичення соціального досвіду - це відбір найбільш придатних зразків (як утилітарно, так і за своїми соціальними наслідками), кращі з яких залишаються в пам'яті людей як культурні цінності. Цю функцію можна назвати змістовно-ціннісною - за її допомогою викристалізовуються базові основи спільного життя людей, народжуються еталони ціннісних орієнтирів.Виокремлюють також організаційно-регулятивну функцію культури. Для спільної життєдіяльності людям необхідно самоорганізовуватися, об'єднуватися в територіальні й функціональні групи, домовлятися про заходи діяльності в цих групах, узгоджувати їх між собою, виробляти загальні правила взаємодії всередині цих груп і між ними. Усе це певною мірою стосується як економіки, політики, релігії, науки, мистецтва тощо, так і побутових форм існування людей (сім'я, сусідство та ін.).Важливою соціальною функцією культури є комунікативна, яка спрямована на забезпечення багатогранності спілкування людей, дає можливість обмінюватися не тільки результатами діяльності людей, а також інформацією про них, знанням, досвідом. Завдяки цій функції людина пізнає світ, дістає інформацію як основу будь-якої діяльності.Відповідно існують такі історичні типи культури: первісна; культура давніх цивілізацій; середньовічна; культура доби Відродження (Ренесансу); культура Нового часу і сучасна.