33.Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.

Модерністський період національно-культурного відродження в Україні охоплює 1890—1914 pp. Характерними рисами модерністського періоду національно-культурного відродження були:1. Виникнення політичних партій на Заході та Сході України, які стали провідниками національного відродження. У програмах вони проголошували політичні гасла — створення незалежної Української держави.2. Проникнення ідей відродження в широкі народні маси і формування на цій основі нового типу українського інтелігента — патріота України.3. На суспільно-політичній арені України у цей період з'являється плеяда видатних політичних і культурних діячів України, провідне місце серед яких посідають І.Франко, М.Грушевський, Ю.Бачинський, М.Міхновський та ін. їхня творчістьМодерністський період національно-культурного відродження характерний плідним розвитком науки, літератури, драматургії, преси і публіцистики на землях Західної України, а на Сході України — копіткою і наполегливою виховною працею українського театру, який став виразником національних настроїв і почуттів народу України.Ідеї національного відродження у модерністський період його розвитку проникали в усі сфери духовної культури.Феноменальним явищем у розвитку точних наук стала наукова творчість однієї з перших жінок-математиків Софії Ковалевської Суттєвий внесок у розвиток біологічної науки мали наукові праці І.Мечнікова (1845—1916 pp.).Романтизм як художній стиль у літературі поступово занепадав.На новий шлях вивів українську драматургію Іван Карпенко-Карий (Тобілевич) — автор драматичних творівУ реалістичному напрямі розвивалося на початку XX ст. музичне мистецтвоВ архітектурі на початку XX ст. поширився стиль модернТворчість діячів духовної культури України модерністського періоду національно-культурного відродження доходила до української громадськості зі значним запізненням або не доходила зовсім внаслідок несприятливих суспільних умов. На противагу грандіозним соціально-історичним потрясінням, які принесло XX ст., подальший культурний поступ був гідно продовжений.

35. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.

Загалом розвиток української культури XX ст. відбувався під знаком потреби її національного державного довершення. Українська культура, перебуваючи під різними державними утвореннями, зберігала єдність не завдяки політичній владі, а переважно всупереч їй. З 1904 р. у Києві М. Лисенко заснував музично-драматичну школу. її вплив був відчутний упродовж всього XX ст. У Києві з 1907 р. також діяв український театр М.СадовськогоВелика увага приділялася науковим пошукам у галузі українознавства. Безумовно, українська культура й надалі перебувала під тиском сталої русифікації. Українські сподівання знову потрапили під тиск заборони мови, арештів і заслань інтелігенції До 1917 р. в Україні не було жодного навчального закладу, де українська мова вважалася б робочою. Після повалення російського царизму розвиток української культури відбувався під знаком її національно-державного відродження.Після розвінчання культу особи Сталіна відбувався етап стихійного громадянського опору комуністичному режимові засобами культури і мистецтва (1956—1987 pp.).На осінь 1917р. було відкрито 53 українські гімназії, сотні початкових шкіл.У 20-х роках під егідою УАН плідно розвивалася наука. Особливе місце у розгортанні культурного відродження належало неформальній літературній київській групі "неокласиків", М. Хвильовий поділяв їх принципиУ Києві 1918 р. діяли три театри: Державний драматичний, Державний Народний П.Саксаганського і "Молодий театр".Біля витоків українського авангарду стояли художники О.Богомазов (1880-1930 pp.), О.Екстер (1882-1949 pp.), В.Єрмилов (1894-1967 pp.) та ін.Значний внесок у розвиток культури на західноукраїнських землях зробив художник і громадський діяч І.Труш (1869- 1941 pp.).Непересічне значення для розвитку українського монументального живопису мала творчість художника М.Бойчука (1882— 1937 pp.)Стосовно української скульптури зазначимо, що на її розвиткові негативно позначилися вимоги соціального замовленняМузична культура України розвивалася під впливом трьох основних чинників: традицій народної пісенності, музичної школи М.Лисенка і нової європейської стилістики,У 1920—1930 pp. українська музика вийшла на рівень високої професійностіНавернення народу до української мови і писемності проводилося передусім саможертовною працею членів товариства "Просвіта", що масово поширювалося в Україні від 1917 р. Зауважимо, що культурницька робота "Просвіт" проводилося за принципом демократичного самоврядування і розгорталася у роки війни і голоду 1921 — 1922 pp.У 1922 р. з "Просвітами" в Радянській Україні було майже покінчено.Закінчився швидкоплинний період національного відродження трагічно. Уже 1926 р. Сталін і його підручні в Україні почали наступ на національну культуру, що супроводжувався політичним переслідуванням, а далі й фізичним знищенням кращих інтелектуальних сил і національної інтелігенції.