1.3 Таксономія небезпек
Таксономія небезпек – класифікація та систематизація явищ, процесів, інформації, об’єктів, які здатні завдати шкоди.
Ідентифікація небезпек – знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.
Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками.
Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня небезпеки.
Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.
Небезпека, як вище було зазначено — це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.
При ідентифікації небезпек необхідно виходити з принципу «все впливає на все», тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе, а підлягати небезпеці також може все живе і неживе.
Згідно з цією класифікацією всі небезпеки поділяються на:
Соціальні небезпеки обумовлені стосунками між людьми в суспільстві, поведінкою окремих груп людей. Ці небезпеки пов’язані з протиправними діями (насильство, тероризм, бандитизм), психологічним упливом на людей (шантаж, шахрайство), вживанням речовин, що руйнують організм людини (паління, наркотики, алкоголь та ін.), поширенням небезпечних хвороб (СНІД, туберкульоз, венеричні хвороби), порушенням психологічної і фізіологічної рівноваги – суїциди. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щорічно фіксується близько 500 тис. самогубств і майже 7 млн спроб до самогубства. Суїциди – це результат впливу соціального середовища, яке підриває віру людини в себе.
1.4. Негативні фактори виробничого середовища
Хоча поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі досить умовний, бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи, він ефективно використовується в охороні праці для організації розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань.
Небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких небезпечних та шкідливих факторів, так само як і джерел небезпеки, які породжують їх.
Сонячне випромінювання, яке необхідне для існування майже всіх живих організмів на Землі, в тому числі людини, може бути причиною захворювань шкіри. Приваблива дитяча іграшка може виділяти шкідливі речовини, а пасажир, який мирно куняє в кріслі салону літака, може виявитися терористом.
Небезпечні і шкідливі фактори відповідно до державних стандартів поділяються на: фізичні; хімічні; біологічні; психофізіологічні.
Фізичні фактори підрозділяють на: механічні; термічні; радіаційні; електромагнітні.
1.4.1 Механічні фактори
До них відносяться - тиск, шуми, вібрації.
Тиск - джерело ураганів, повеней, сніжних бур і др. Різке підвищення тиску - це звичайний вибух.
Безпечний тиск – менш 10 Кпа, понад 10 Кпа викликає травму, більш 100 Кпа - смертельна поразка. Джерело зміни тиску - виробничі і побутові аварії або вибухи звичайного чи ядерного заряду.
Шум - безладне сполучення звуків, різних за рівнем і частотою. Джерело шумів - коливання середовища. Одиницею виміру шуму є децибел (ДБ). Припустимі голосні шуми до 80 ДБ, при 130 ДБ – болючі відчуття, 150 ДБ і більш смертельно.
Вібрації — механічні коливання твердих тіл, які людина сприймає як струс (землетрус, транспорт, обертання неврівноважених частин машин і механізмів). Передаються через опорні поверхні людини (загальна вібрація) чи через руки (місцева вібрація) при роботі з пнемо інструментом.