6.2 Схема державного управління безпекою та захистом у нс в Україні
Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій, - запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася.
Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (НС) — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на:
регулювання безпеки;
проведення оцінки рівнів ризику;
завчасне реагування на загрозу виникнення НС
Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР), затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.
Основною метою створення ЄДСЗР є:
забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
забезпечення цивільного захисту населення.
(ЄДСЗР) включає в себе:
Єдина державна система запобігання і реагування ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.
Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.
Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків.
У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об'єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.
Організаційна структура та порядок діяльності функціональних підсистем єдиної державної системи і підпорядкованих їм сил і засобів визначаються в положеннях про них, які затверджуються відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з МНС.
6.3 Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на нс на державному рівні.
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МНС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту,
- забезпечення керівництва діяльністю єдиної державної системи запобігання і реагування (далі – ЄДСЗР)
- поводження з радіоактивними відходами,
- ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,
- рятувальної справи,
- техногенної і пожежної безпеки,
- створення та функціонування системи страхового фонду документації,
- профілактики травматизму невиробничого характеру,
- а також гідрометеорологічної діяльності.
До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:
1. Центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення усіх рівнів;
2. Диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.
До складу сил і засобів ЄДСЗР входять
сили і засоби МНС
сили і засоби функціональних підсистем
(Мін. Вуглепром, Нафтогаз, Хім. пром. АЕС)
сили і засоби і територіальних підсистем,
а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт.
Військові і спеціальні цивільні аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування МНС, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності (далі — сили постійної готовності — СПГ).
На базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населених пунктах, підприємствах, установах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на надзвичайні ситуації.
Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі у практичному відпрацюванні дій з ліквідації надзвичайних ситуацій разом із СПГ.
Сили постійної готовності згідно із законодавством можуть залучатися для термінового реагування у разі виникнення надзвичайної ситуації з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.
У виняткових випадках, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, аварія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення і потребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, Президент України може залучати до виконання цих робіт у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичайний стан», спеціально підготовлені сили і засоби Міноборони.
Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:
1. Режим повсякденної діяльності — при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);
2. Режим підвищеної готовності — при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);
3. Режим діяльності у надзвичайній ситуації — при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;
4. Режим діяльності у надзвичайному стані — запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан»
Надзвичайний стан — це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов’язки.
Правовий режим надзвичайного стану спрямований на:
- забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також
- захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.
Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.
Надзвичайний стан на території України або в окремих її регіонах вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.
Метою введення надзвичайного стану є:
якнайшвидша нормалізація обстановки;
відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб;
відновлення нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства
Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, передбачених Законом «Про надзвичайний стан», відступаючи від своїх зобов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження.
З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у мирний час може проводитись цільова мобілізація.
У виняткових випадках допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання невідкладних аварійно-рятувальних робіт за умови обов'язкового забезпечення безпеки праці. При цьому забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я.
Висновки
1. Тенденція зростання кількості надзвичайних ситуацій в Україні, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни.
2. Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій, - запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася.
3. Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них
4. Єдина державна система запобігання і реагування ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.
5. МНС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту,
- забезпечення керівництва діяльністю єдиної державної системи запобігання і реагування (ЄДСЗР)
6. До складу сил і засобів ЄДСЗР входять
сили і засоби МНС
сили і засоби функціональних підсистем
(Мін. Вуглепром, Нафтогаз, Хім. пром. АЕС)
сили і засоби і територіальних підсистем,
а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт.
Наступне заняття буде призначене темі , яка розкриє дії сил ЄДСЗР у випадку, коли НС не удалося запобігти і уникнути від її руйнівних наслідків.
Управління силами і засобами ОГ під час НС
1 Порядок надання населенню інформації про наявність загрози або виникнення НС.
2 Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
1 Порядок надання населенню інформації про наявність загрози або виникнення НС.
З метою недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, організувати евакуацію.
Сповіщення населення здійснюється усіма доступними способами:
через телебачення,
радіомережу,
радіотрансляційну провідну мережу,
спеціальними сигналами (гудки, сирени).
Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільного захисту.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію:
- про стан цивільного захисту,
- про виникнення надзвичайних ситуацій,
- методи та способи захисту від них,
- вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.
Керівники потенційно небезпечних об‘єктів (підприємств) зобов‘язані розміщувати у найбільш придатній формі інформацію про свої підприємства (об‘єкти).
Така інформація повинна містити:
- дані про суб‘єкта, що надає інформацію;
- дані про сферу діяльності установи;
- небезпечні речовини, що є на підприємстві та їх небезпечні властивості;
- природа можливого ризику при аваріях, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище;
- спосіб інформування населення у випадку аварії та поведінка, якої слід дотримуватися;
- свідчення про надання органам влади звіту про виконання вимог щодо безпеки, укладення відповідних угод з рятувальними службами.
Переліки такої інформації затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Для того, щоб населення своєчасно ввімкнуло радіо та телевізора, в помешканнях, на підприємствах, інших закладах існує сигналізація (сирени, ревуни, гудки). Почувши сигнал, всі громадяни повинні ввімкнути радіо і телевізор. Рев сирени означає: "Увага всім!". По радіо і телебаченню штаб цивільної оборони України у надзвичайних ситуаціях передають сигнал повідомлення, а також поради населенню, як поводитися в тій чи іншій ситуації.
Наприклад: "Увага! Говорить штаб Цивільної оборони міста Коломиї. Громадяни! У зв'язку з можливістю землетрусу необхідно: відключити газ, воду, електричний струм, погасити вогонь у печах. Повідомте усіх сусідів про цю інформацію. Візьміть одяг, цінні речі, документи, харчі і вийдіть на вулицю. Допоможіть хворим і літнім. Займіть місця подалі від будинків, споруд і ліній електропередачі".