Тема 5. Влаштування кам’янистих садів на садово-паркових об’єктах

Мета: навчитеся створювати кам’янисті сади на садово-паркових об’єктах, добирати їх стилі, місцерозташування, матеріали і технології побудови.

Завдання:

• класифікувати кам’янисті сади і визначити їх характерні риси;

• визначитися із місцерозміщенням кам’янистого саду на обраному садово-парковому об’єкті (СПО);

• добрати асортимент дерев, кущів і трав’янистих рослин необхідних для створення визначеного стилю кам’янистого саду;

• графічно зобразити у перспективі кам’янистий сад влаштований на СПО та його конструкцію;

• графічно виконати завдання по способам встановлення каміння у кам’янистих садах;

• виконати і оформити креслення згідно з вимогами;

• описати та обгрунтувати запроектовані рішення у вигляді пояснювальної записки.

Вихідні дані

Кожен студент отримує індивідуальні завдання для виконання лабораторної роботи. У додатку Д наведені приклади різних типів кам’янистих садів.

Методичні вказівки до виконання темн

Всі кам’янисті сади стилістично розділяють на три категорії:

Ландшафтні - такі, які моделюють вигляд будь-якого гірського чи природного утворення і відповідного йому рослинного оточення;

Художні - або ж пейзажні, створюють видуманий або ідеалістичній образ гірської місцевості;

Колекційні - створюються для вирощування і зосередження великог: різноманіття рослин.

Орієнтуючись на класифікацію Марковського Ю. визначаємо наступні найхарактерніші типи кам’янистих садів:

Альпійська гірка (альпінарій) - демонстрація флори альпійського високогір’я. Стиль кам’янистого саду поширений у кінці XIX - на початку XX століття. Альпінарії створювалися як диковинні паркові прикраси або слугували колекцією рослин. Відповідно до художньої уяви того часу цим спорудам надавалася не стільки природна, скільки „художня” форма. Такі сади не потребували прив’язки до місцевості. Вони являли собою терасовані схили, розміщені поодиноко, або утворюючи певну гірську систему. Тераси відділяли між собою проходами і з’єднували за допомогою сходів, складених із оброблених плит. Всі устрої обрамлювали поребриком або обмежували камінням. Посадкові лунки не створювали індивідуально для кожної рослини, а лише відділяли камінням по усій довжині тераси. Центром композиції, її вершиною, слугувало масивне вертикально стояче каміння або група каміння, яка символізувала гірську вершину. На схилах терас укладали пласке, ате масивне каміння, яке мало урівноважувати композицію. Гірські породи, які використовувалися для побудови альпінарію, цінувалися за декоративними якостями, а не за відповідністю вимогам рослин. Часто такі устрої були настільки штучними, що нагадували не гірські масиви, а декоративні піраміди.

До недавнього часу альпінарії були широко поширені у Європі, але через використання у них лише гірських рослин, від них спершу відмовилися ботанічні сади, а потім і приватні. На сьогодні їх можна зустріти лише у історичних парках. Не зважаючи на явні художні та агротехнічні недоліки, альпінарії вплинули на смаки дизайнерів і відтоді, зайняли чільне місце > декоративному оформленні садово-паркових об’єктів.

Кам 'яниста гірка - сучасна інтерпретація „альпійської гірки”. Складається у вигляді пагорба із неохайно розкладеним камінням, або являє собою фрагмент гірського ландшафту. „Гірка” має бути невід’ємною частиною загальної композиції саду - пов’язана із газонами, водоймами, підкреслена мощенням, ізольована від господарських споруд, городу, рясних квітників. Особливістю „гірки” є не її висота, а природність та пропорційність, чим вона нижча, тим продуманіша композиція і базується на підборі каміння, рослинного матеріалу, деталізованості оформлення самої „гірки”. Для сприятливого росту і розвитку гірських видів рослин необхідне створення спеціальних посадкових місць: лунок, терас, розщілин, схилів. Окрім виконання вимог рослин за місцерозміщенням, елементи складення гірки вносять різноманіття у загальну композицію. У будь-яку пору року ,дірка” має виглядати ефектно не лише за рахунок рослин, але і завдяки природно складеному камінню.

Архітектурний рокарій - тип художньо терасованого кам’янистого саду. Сад цього стилю є важливою частиною загального архітектурного задуму. Основою композиції слугують широкі прямокутні тераси, розміщені на різних рівнях і укріплені підпірними стінками. Для переходу із однієї тераси на іншу можна скористатися кам’яними сходами. Центральні сходи ведуть до входу у будівлю. Стінки складають із обробленого природного каміння. Блоки щільно притискають одні до одних, а для висадки рослин залишають спеціальні земляні „кишені” - з’єднані із грунтом тераси. Оформлення площин терас може бути різноманітним - від рокарію площинного типу до басейну, міксбордеру чи газону. На майданчиках терас висаджують низькорослі кущі і повільнорослі хвойні види рослин. Важливу роль відіграють, у декоративному оформленні такого рокарію, ампельні та грунтопокривні форми хвойних рослин і килимові трав’янисті рослини. Сучасний архітектурний рокарій є надзвичайно ефектним дизайнерським прийомом, елементом сучасного вишуканого саду.

Ландшафтний рокарій - один із типів сучасного кам’янистого саду, відповідає не лише новій естетиці та архітектурі, але і забезпечує рослинам найкращі та найбільш різноманітні умови для росту і розвитку. Великий рокарій цього типу може об’єднувати у єдину композицію елементи різних гірських утворень: скельних виходів, розщілин, впадин, плато, щебенистих схилів, водних каскадів, тобто тих природних куточків, де найкраще зростають гірські рослини. Комбінація цих елементів і домінування якогось у загальній композиції залежать від особливостей рельєфу місцевості та розмірів саду Найкраще місце для влаштування такого рокарію - поруч із природним схилом Під ним створюють штучні кам’яні рівнини або гірські луки, а схил терасують із виходом скель, оформлюють водним або сухим каскадом. Важливо ке перенавантажити композицію надмірно ефектними елементами: нагромадженням скель, фонтанами і водоспадами. Створюються ландшафтні рокарії лише на великих площах, за їх відсутності можна обмежитися влаштуванням лише одного із елементів гірського ландшафту, відповідно де рельєфу обраної території.

Терасований схил - найкраще вирішення при наявності крутого схилу. Рокарій являє собою систему підпірних стінок різних за висотою, формою і протяжністю. Каміння для будівництва обирається будь-якої породи. Тип складення підпірних стінок - суха кладка або кладка на розчин. Добір рослин і їх поєднання у композиції досить різноманітні. Одним із можливих варіантів є поєднання висаджених на терасі карликових деревних рослин із каскадом сланких видів рослин, що спускаються із стінок.

Скелі є частиною складного ландшафтного саду, але виглядають досить ефектно і в якості самостійної композиції, це не нагромадження каміння, а імітація природного виходу гірських порід. їх створюють лише за наявності крутого схилу і з дуже великих, оброблених часом кам’яних глиб. Найчастіше використовують вулканічні породи, глиби травертину і доломіту. Не придатні для створення скель гранітні валуни оброблені льодовиком. На сьогодні, дуже часто, для створення скель використовують штучне каміння з пластмаси. Будівництво скель потребує найвищого рівня художнього смаку і професійної майстерності. Принцип укладання каміння, при будівництві скель, аналогічний складенню стінки способом сухої кладки, але присутні набагато вищі затраті: праці. Посадкові місця для рослин (розщілини) створюють у процесі будівництва. Деревні рослини висаджують під час будівництва, асортимент їх досить специфічний - сосна гірська і види роду Ялівець, також використовують скельні та високогірні види рослин: карликові папороті, полин, очитки, молодила, дзвоники. У композиції не повинні домінувати рослини, такі рокарії є виключно ефектним дизайнерським прийомом.

Гірський схил - дуже складний у будівництві ландшафтний сад, умовно моделює альпійське високогір’я. Являє собою гірські відсипи, закріплені групами карликових сосен. Найкраще місце для будівництва такого саду - великий покатай схил. Для створення композицій, по усій площі схилу, групами і поодиноко розміщують (вкопують) кам’яні глиби, що імітують скельні уламки і біля них обов’язково висаджують сосни. Можливі посадки і сланких видів хвойних рослин, низькорослих рододендронів, вересів та ерік. Не доцільно висаджувати види і форми рослин із пірамідальною та колоноподібною формою крони. Простори, вільні від рослин, заповнюють різнокаліберним гранітним чи старим вапняковим щебенем, що створить асоціацію із гірськими відсипами. Поруч із групами деревних видів рослин розміщують „альпійські галявини” - невеликі куртини низькорослих і грунтопокривних рослин. Для цього, на щебінь насипають шар рослинного перегною і висаджують рослини, типові для альпійських лук - осоку, ломикамінь, едельвейси, дріаду, молодила. При правильному дотриманні пропорцій, у природному розміщенні каміння та відсипів, такі рокарії повинні нагадувати високогірне рослинне угруповання. Стилістично цей різновид рокарію близький до „гірської долини”.

Гірська долина - пейзажний (художній) кам’янистий сад, який створює вигляд високогірної долини. Цей рокарій не моделює природне рослинне угрупування, а є виключно художньою композицією.

Він може бути побудований на протяжному покатому схилі, на ділянці із пологими схилами і на рівнинному місці. Створення рокарію починається із розміщення каміння, для нього придатні лише кам’яні глиби і великі валуни однієї породи. Каміння розміщують поодиноко і невеликими групами, уникаючи симетрії. Глиби і валуни не повинні сильно виділятися над поверхнею, їх необхідно вкопати в землю на значну глибину. У випадку, коле використовуються оброблені льодовиком гранітні валуни, то їх утоплюють в землю більше ніж на дві третини, а то і майже повністю. При роботі із глибами, що мають грані, їх вкопують на різному рівні, площиною уверх, що дозволяє створити уяву уступів (імітація плоскогір’я). Між групами каміння та підйомами прокладають систему доріжок, яка розділить ділянку на зони Покриття доріжок у гірській долині не повинне бути декоративним.

У зонах, які обмежені доріжками, створюють композиційні групи різні за висотою. Особливо ефектно виглядають карликові сосни, колоноподібні ялівці: туї. Композицію доповнюють сланкі хвойні рослини, рододендрони та низькорослі красивоквітучі кущі. Біля деревних рослин доцільно висадити весняноквітучі: шафрани, сцилли. Таким чином, весь рокарій складається із самостійних, але пов’язаних одні з одною композицій.

Зв’язуючою ланкою між висотними композиціями можуть стати групі', вересів, ерік і низькорослих злаків. Загальним фоном рокарію слугує групі вкритий мохом, дрібний щебінь та подрібнена кора. Особливо ефектно виглядають великі килими із грунтовкривних рослин: сланких флоксів, тим’янів, очитків.

Альпійська галявина - імітує рослинні угрупування альпійських високогір’їв. Один із найбільш стильних, але і найважчих у виконанні тип ландшафтних садів. У вигляді самостійної композиції майже неможливий, але як елемент, може входити у композицію „кам’янистих гірок”, „гірського схилу " та „гірської долини”. Такий рокарій мусить створити вигляд не лише альпійської галявини, яка розміщена між камінням на гірському відсипі, але і забезпечувати максимально комфортні умови для росту та розвитку рослин Асортимент рослин, які використовують у альпійській галявині, дуже специфічний і включає лише дикі рослини високогірного альпійського поясу Типовими видами, без яких неможливе створення такого саду є: низькорос.т кущові злаки, едельвейси, килимове ломикаміння, сланкі верби, примули та інші рідкісні і важкі у культурі рослини. Для сприятливого росту їм необхідні гарно дреновані і захищені від сонця ділянки - тераси гірки, майданчики поруч із групами каміння або ділянки під прикриттям гірських сосен та ялівців. В якості грунту використовується шар вапнякового щебеню, перекритий гумусним шаром, який складається із суглинистого лугового грунту із додаванням листяного перегною. Догляд за такою ділянкою дуже складний, бо гірські види у культурі розростаються значно активніше, ніж у природі, але втрачають характерний вигляд. Для утримання „колекції рідкісних рослин” у належному стані, необхідно підтримувати баланс між видами і перешкоджати надмірному розростанню злаків та грунтовкривних рослин.

Ложбина чи лісова впадина - тип ландшафтного кам’янистого саду, який можливий лише при наявності природного пониження грунту. Схили закріплюють надійно вкопаним камінням або методом терасування. На краю впадини можна розмістити кам’яну гірку, яка ще більше підкреслить нерівності рельєфу. Вибір рослин диктується притіненим розміщенням ділянки.

Найбільш доцільне поєднання кущових і сланких видів хвойних рослин із тіневитривалими лісовими видами папоротей, купен розміщених на фоні мохів. Ефектно виглядає рокарій-впадина лише тоді, коли рослини висаджені не досить густо, що дозволяє розглянути кожен екземпляр або групу. Акцентом такого саду може стати водоспад-джерело, що б’є з дна впадини.

Розщілина - рідко стає самостійною композицією, звично це один із елементів складного (комбінованого) ландшафтного саду. Розщілину створюють між схилами пагорбів. Стінки викладають методом сухої кладки, бажано, щоб їх висота була не однаковою, що сприяє кращому проникненню світла, за визначеного розміщення і різного ступеня освітлення схилів та дозволяє використовувати ширший асортимент рослин для висадки. Найбільш ефектно у розщілині виглядають карликові скельні види рослин, які витримують легке затінення (мініатюрні папороті).

Кам’яниста гряда - старовинний, на сьогодні, ледь не забутий тиг колекційного рокарію. Його призначення і влаштування мають одну мету - створення найкращих умов для росту високогірних рослин. Композиційне і художнє рішення у кам’янистій гряді повністю відсутні. Для різного ступені освітлення схилів гряди розміщують у різному положенні відносно сторін світу Грядам надають широкотрапецієподібну або пірамідальну форму із відкосами у 40-45°. Центр (серцевину) складає дренажна основа із гранітного чг доломітового щебеню. Борти засипають грунтом, який закріплений надійно вкладеним камінням. Краї фіксують високим поребриком.

Стінка - найчастіше слугує опорою для схилу або тераси, є одним о найбільш поширених елементів кам’янистих садів. Окремостояча стінка використовується як кам’яниста гряда для вирощування колекції гірських рослин чи як оригінальний дизайнерський прийом у оформленні саду. Будується стінка із природного каміння способом сухої кладки чи укладання каміння на цементний чи вапняковий розчин. У щілини між кладкою, або у спеціально влаштовані земляні кишені, висаджують скельні рослини: карликові папороті, ампельні дзвоники, очитки, молодила. Дуже ефектно виглядають висадженими сланкі деревні рослини, їх висаджують під час будівництва, по мірі укладання чергового ярусу. На периферії тераси, яка підтримується стінкою, розміщують повислий полин, очиток.

Водяний каскад, гірський потічок - елементи ландшафтного рокарію або самостійні художні композиції. Природно виглядає каскад водойм із потічком і водоспадом лише на схилі великого рокарію або при використанні особливостей рельєфу місцевості. Важливо, щоб споруда не виглядала потужною та штучною. Для створення каскаду не придатне свіжо видобуте каміння. Необхідно добирати екземпляри природних форм, бажано оброблені водою. Стінки басейнів потрібно обмащувати глиною, дно засипати галькою, для прикриття матеріалів штучного походження. На берегах природно виглядають висадженими рослини прибережної зони: сибірські та японські півники, примули, папороті. Гарно виглядають килимові сланкі види рослин.

які спускаються до води, справжні мохи. Декоративного ефекту можна досягти і при створенні сухого каскаду, у цьому випадку роль води відіграє крупний гравій або мощення гранітними окатишами.

Болітце - ефектний ландшафтний кам’янистий сад, який створюється на перезволожених ділянках. Цікавою виглядає композиція горбистого саду, оточеного напівзарослим потічком. На болотистих ділянках, для влаштування такого кам’янистого саду, достатньо вкопатися у грунт на невелику глибину, а на сухих ділянках необхідне влаштування штучної водойми.

По периферії болітця насипають грунт, надаючи йому форму невисокого горбу. У берег, навкруги потічка, вкопують оброблені льодовиком гранітні валуни. Каміння повинне бути не дрібне і різного розміру. Розміщують його поодиноко або невеликими групами та вкопують достатньо глибоко - іноді на три четверті їх висоти. Валуни повинні бути втоплені у грунт, ніби виступаючи із берегів і підтримуючи їх. Для підходу до композиції та для її огляду прокладають містки або доріжку із дерев’яних спилів. Досить доречно у болітці виглядають дерев’яні коряги, але добирати їх бажано у природному болоті чи водоймі. Болітце є чи не єдиним типом кам'янистого саду, де використання дерева виглядає природно.

Трясовину засаджують болотяними рослинами місцевої флори. У посадках, по периферії болітця, використовують вологовитривалі рослини, а більш сухолюбні висаджують між камінням на горбистих берегах. У композиції, що розміщена у тіні, використовують лісові рослини: карликові форми ялини звичайної та тсуги, види родини Вересових, папороті. Біля сонячного болітця або потічка ефектно виглядають рослини прибережної зони і вологих лук: вузьколистяні півники, бузульники, примули, хости, лілійники і т.д.

Міксбордер - бордюр, рабатка, грядка, розміщені уздовж доріжок, на фоні газону або поверх підпірної стінки. Міксбордер є декоративним квітником, щільно засадженим садовими рослинами. Ефектно виглядає міксбордер виконаний із використанням каміння і рослин гірських лук.

У міксбордері, розміщеному уздовж доріжки, каміння надійно вкопую і» по усій довжині квітника поодиноко чи невеликими групами. Високими воеж повинні бути настільки, щоб злегка підвищуватися над рослинами або потопгіж в них.

Найбільш ефектно виглядає міксбордер, в якому каміння чергується із невисокими (20-40 см) терасами, закріпленими плитами. Поруч із каміння* рослини висаджують невеликими групами або поодиноко. На майданчиках терас або по периферії міксбордери висаджують низькорослі групи аб: килимові плями з рослин, які створюють ефект, ніби стікання із терас.

При влаштуванні міксбордера, розміщеного на терасі підпірної стінки, високе каміння не використовують. Найкраще застосувати широкі глиби або валуни, вкопані у землю на половину свого об’єму. При доборі рослин і каміння враховують пропорції (висоту) стінки - чим більша стінка, тим вию рослини та каміння. У такому міксбордері висаджують не лише трав'янисті багаторічники групами, але і карликові деревні рослини із пірамідальною, кулеподібною та сланкою формою крони. На краях тераси висаджують грунтопокривні рослини.

Асортимент рослин, які висаджують у міксбордерах, добирають за їх зовнішнім виглядом. Не варто використовувати екзотичні види рослин, придатні лише дикі або близькі до них красивоквітучі чи декоративнолистян: рослини. Перевагу надають рослинам гірських лук. Не придатні для висадки сильнорозрослі рослини та бур’яни.

Японський сад - вишуканий, аристократичний кам’янистий сад. Цей тис рокарію не моделює традиційний, суворо канонізований японський сад, а лише естетично із ним перекликається.

Найкращим місцерозміщенням для цього рокарію буде ізольована ділянка, бажано відгороджена стінкою, живоплотом або масивом із деревно- кущових видів рослин із щільною кроною. Рельєф місцевості істотного значення не відіграє, придатні плоскі поверхні, невисокі горбисті ділянки, схили, вони і створять фон для усієї композиції. Головне правило при створенні такого кам’янистого саду - помірність та лаконічність, Не бажані у використанні деталі, що вказують на приналежність до стилю кам’яні ліхтарі, стінки з бамбуку, містки. Рокарій цього стилю мініатюрний ландшафт, де кожне каміння і росліша проглядаються лише із створених видових точок.

Каміння використовують старе, вкрите лишайниками, розміщують його поодиноко або групами по три чи п’ять штук, таким чином, щоб створити враження напівзастарілого гірського масиву чи скелі, що зійшла. Великого значення набувають великі простори - вони створюють перспективу, є площинами для сприйняття висотних композицій. Ними можуть слугувати поверхні, вкриті мохом, засипані галькою, що імітує сухе русло або водяну гладь. Добір рослин відіграє важливу роль - деревні рослини висаджують лише ті, які можна формувати (сосна гірська і звичайна, карликові форми ялини звичайної, рододендрони, магонія падуболиста, самшит вічнозелений). Із листопадних видів рослин використовують дрібнолистяні клени, деякі види верб, плакучі яблуні, хеномелес японський, дрібнолистяний барбарис та мигдаль. Не застосовують рослини із колоноподібною, пірамідальною формою крони та сильнорозрослі. Із трав’янистих рослин висаджують лише папороті, вузьколистяні півники та фонові декоративно-листяні рослини. Для імітації мохів придатні килимові очитки. Японський сад, як тип рокарію, не повинен тиснути фарбами та вишуканістю форм, а налаштовувати на роздуми і споглядання.

Мініатюрний рокарій - тип модульного квітника, що з’явився у Європі та створювався із закинутих кам’яних корит для годування тварин і птиці. На сьогодні, широко використовують готові форми їх імітації, створені із штучного каміння і кераміки. Оригінальність такого кам’янистого саду базується на тому, що не зважаючи на його розміри, композиція має повністю повторювати вигляд справжнього великого рокарію. У ньому повинні бути присутні скелі, порослі рослинністю, кам’янисті рівнини і розщілини - лише у зменшеному масштабі. Відповідає розмірам і набір використаних рослин - суперкарликові сорти та повільноростучі килимові види: ломикаміння, очитки,

молодила. Обов’язковим елементом цього рокарію є туфове каміння іі висадженими у ньому рослинами. Такі рокарії вдало виглядають біля будинків на терасах, фоні газону, мощения, у тих місцях, де є час і можливість в оглядати.

Кімнатний кам 'янистий сад - той же мініатюрний рокарій, але створений у менш надійному керамічному посуді. Добирають і інший асортимент рослин - не зимуючі у відкритому грунті сукулентні види. За цим рокарієм потрібен специфічний догляд - мінімальний полив і надзвичайно освітлене місце для розміщення саду.

Для будівництва усіх типів кам’янистих садів використовують каміння різноманітного походження: магматичні (граніти, базальта), осадков:

(піщаники, вапняки) і метаморфічні гірські породи (кристалічні сланці - гнейси і кварцити). За твердістю їх поділяють на дві групи: тверді і м’які. До твердій належать: граніт, базальт, кристалічний сланець, до м’яких - піщаники, вапняковий туф, доломіт.

Дерева, кущі та трав’янисті рослини є одним із найважливіших елементів сучасного кам’янистого саду. Основне призначення рослин для кам’янистих садів - підкреслювати красиві елементи складення саду; прикривати невдале сформовані композиції за допомогою грунтовкривних та хвойних рослин: згладжувати, пом’якшувати, оживляти композицію, вносити в неї різноманіття: дивувати багатством забарвлення, фактурою листя та цвітінням.

Правила і техніка виконання

Графічна робота виконується на ватмані формату А-3 у туші або відмивкою у кольорі.

На кресленні мають бути зазначені: рамка, штамп, підпис, перспектива кам’янистого саду (вид зверху за необхідності), експлікація, умовні позначення, відомість розрахунку кількості садивного матеріалу.

Пояснювальна записка передбачає обгрунтування запроектованих рішень по розміщенню кам’янистого саду на садово-парковому об’єкті, підбору, опису і розрахунку необхідної кількості матеріалів для його створення. Креслення підшивають до пояснювальної записки, яку оформлюють титульним листом і завершують списком використаної літератури.

Завдання складається із аудиторної та самостійної роботи.

За час консультацій робота перевіряється, оцінюється і підписується викладачем.

Матеріали, інструменти та обладнання для виконання лабораторної роботи

Ватман, фарби, олівці (прості, кольорові), лайнери різної товщини, рапідограф, лінійки, лекала, рейсшини, кульман, мольберти, циркуль, курвіметри.