8. Джерела радянського права 1917-1922

До джерел конституційного права 1917-1920 рр. належали резолюція II Всеукраїнського з’їзду Рад “Про державний устрій” від 18 березня 1918 р., Конституція УСРР 1919 р., Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці (12.11.1920), Закон про Державну Народну Раду Української Народної Республіки (12.11.1920), Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки (10.03.1919).

Cеред джерел цивільного права радянського періоду можна визначити Декрет “Про націоналізацію всіх приватних залізниць і під’їзних колій” від 4 січня 1919 р., “Про порядок націоналізації підприємств” від 11 січня 1919 р., “Про націоналізацію банків” від 22 січня 1919 р., “Про скасування права приватної власності на нерухоме майно в містах” від 1 березня 1919 р., Декрет РНК УСРР від 1 березня 1919 р. “Про відібрання надлишків одягу та білизни у буржуазії”, Декрети РНК УСРР “Про вилучення хлібних лишків і встановлення твердих цін на них” від 31 січня 1919 р., “Про розкладку лишків врожаю 1918 р. та попередніх років” від 12 квітня 1919 p., Закон “Про хлібну розкладку” від 26 лютого 1920 р., Декрет РНК УСРР “Про скасування спадкування” від 11 березня 1919 р.

Основи радянського земельного законодавства були започатковані вже в першому Декреті Всеросійського з’їзду Рад “Про землю”, Постанові РНК РРФСР від 5 листопада 1917 р. “Про перехід землі в розпорядження земельних комітетів”. Законодавчими актами УСРР - “Тимчасове положення про соціалізацію землі”, схвалене II Всеукраїнським з’їздом Рад 19 березня 1918 p., декрет ВУЦВК “Про соці¬алістичний землеустрій і про перехідні заходи до соціалістичного землекористування” від 26 травня 1919 p., Закон Всеукрревкому “Про землю” від 5 лютого 1920

Трудові відносини регулювалися на основі Кодексу законів про працю РСФРР від 10 грудня 1918

До джерел шлюбно-сімейного права належали Декрети РНК УСРР від 20 лютого 1919 р. “Про організацію відділів записів актів громадянського стану”, “Про громадянський шлюб та про введення книг актів громадянського стану”, “Про розлучення”, Кодекс законів про акти громадянського стану, про сім’ю та опіку УСРР від 1919р.

Кримінальне право спочатку регулювалося окремими декретами УСРР, а з 4 серпня 1920 р. на території України введено в дію “Керівні начала з кримінального права РСФРР”.

Основи кримінального процесу встановлювалися Тимчасовим по-ложенням про народні суди й революційні трибунали УСРР від 20 лютого 1919 p., Положенням про народний суд від 26 жовтня 1920 p., Інструкцією “Про судочинство” від 3 червня 1919 р. та численними циркулярами Наркомюсту УСРР, “Положенням про Всеукраїнську і місцеві надзвичайні комісії” від 30 травня 1919 p., Циркуляр НКЮ УСРР від 29 лютого 1920 р. “Про прискорення провадження попереднього слідства”.

Націоналізація здійснювалася декретами центральних і місцевих органів влади, які і були першими радянськими цивільно-правовими актами. Найважливішими серед них були декрети тимчасового робітничо-селянського уряду: "Про націоналізацію банків" від 22 січня 1919 року, "Про націоналізацію всіх приватних залізниць і під'їздних шляхів" від 4 січня 1919 року, "Про порядок націоналізації підприємств" від 11 січня 1919 року та ін.

Серед кодифікаційних актів можна виділити ряд кодексів та інших комплексних законодавчих актів України: Цивільний кодекс (1922 p.), Земельний кодекс (1922 p.), Кодекс законів про працю (1922 p.), Кодекс законів про народну освіту (1922 p.). Кримінальний кодекс (1922 p.). Кримінально-процесуальний кодекс (1922 p.). До джерел конституційного права 1917-1920 рр. належали резолюція II Всеукраїнського з’їзду Рад “Про державний устрій” від 18 березня 1918 р., Конституція УСРР 1919 р., Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці (12.11.1920), Закон про Державну Народну Раду Української Народної Республіки Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки 1919