91. Положення про судоустрій усрр 1922р., його структура та зміст

Судова система республіки протягом 20-30 років зазнавала істотних змін. Початок її реформуванню поклала постанова ВУЦВК від 16 грудня 1922 p., яка затвердила Положення про судоустрій УСРР. Скасовувалися революційні трибунали й чинні тоді судові органи. Встановлювалась єдина система народних судів: народний суд (у межах повітового або міського району) — губернський суд — Верховний Суд УСРР.

тимчасово діяли спеціальні суди: а) військові трибунали - у справах про злочини проти Червоної Армії; б) військово-транспортні трибунали - у справах про особливо небезпечні злочини, що загрожували транспорту; в) особливі трудові сесії народних судів - у справах про злочини, що стосувалися порушень Кодексу законів про працю; г) центральна та місцеві арбітражні комісії - у майнових спорах між державними органами.

Головною ланкою судової системи був народний суд у складі по¬стійного народного судді або того ж постійного судді й двох народних засідателів. Губернський суд розглядав підсудні йому справи й здійснював на території губернії функцію нагляду за всіма судовими установами, крім військових та військово-транспортних трибуналів. Верховний Суд УСРР здійснював судовий контроль за всіма судовими установами УСРР, окрім військових та військово-транспортних трибуналів; розглядав у касаційному порядку справи, вирішені губернськими судами; в порядку нагляду - справи, вирішені будь-яким судом республіки, окрім військових та військово-транспортних трибуналів як судів першої інстанції - справи особливої важливості.

Нагляд за дотриманням законів, безпосередній нагляд за попереднім слідством, підтримання звинувачення у суді покладалося на державну прокуратуру.

З метою забезпечення трудящим юридичної допомоги у цивільних справах та здійснення захисту у кримінальних справах при губернських судах створювались колегії захисників.

Щоб забезпечити виконання судових рішень, при губернських і народних судах діяли судові виконавці. При судових установах працював державний нотаріат.

Положення передбачало створення інституту народних слідчих на слідчих дільницях, у кримінальних відділеннях губернських судів, у Верховному Суді УСРР та відділі з розслідування найважливіших справ прокуратури Наркомюсту.

92. Положення про судоустрій срср, союзних та автономних республік 1938р.

Цей закон фактично засвідчував перехід до прямого регулювання основних питань судоустрою загальносоюзним законодавством Він встановлював єдину судову систему, що складалася із судів СРСР (Верховний Суд СРСР, військові трибунали, лінійні суди залізничного транспорту, лінійні суди водного транспорту) й судів союзних республік. В УРСР до останніх належали Верховний суд УРСР, який обирався Верховною радою республіки на 5 років, обласні суди, що обиралися обласними радами народних депутатів трудящих на той самий строк, і народні суди, які обиралися населенням на три роки. Законодавчо було визначено компетенцію судових органів республіки.

Так, до підсудності народного суду належала основна маса кримінальних і цивільних справ. Зокрема, це були справи про вбивства, заподіяні тілесні пошкодження, образи, хуліганство, крадіжки, шахрайство, а також справи про зловживання владою, порушення виборчого закону

Усі справи у народному суді розглядалися колегіально - народним суддею за участю двох чергових народних засідателів. Також народний суд затверджував або відхиляв звинувачувальний висновок, поданий прокурором, вирішував питання про ув'язнення або звільнення звинувачуваного з-під варти і виносив рішення про обов'язкову участь при розгляді справи захисника або прокурора.

Цей закон змінив структуру обласного суду, який відтоді складався з двох колегій: у цивільних справах і в кримінальних справах. А спеціальна колегія, до підсудності якої раніше належали справи про контрреволюційні злочини була ліквідована. До складу кожного з обласних судів входили голова, його заступник, члени і народні засідателі. їх компетенція полягала у перегляді за касаційними скаргами і протестами тих вироків, рішень і ухвал народних судів, які не вступили у законну силу. Зокрема, прямо закон встановлював компетенцію обласного суду у кримінальних справах: про контрреволюційні злочини, про крадіжку соціалістичної власності, про особливо тяжкі посадові й господарські злочини, а також справи про злочини, за які могла бути застосована вища міра покарання, про збройний розбій, про службові злочини апаратників районного масштабу.

Певних функціональних змін зазнав статус Верховного Суду УРСР. Суд складався з голови, заступників голови, членів суду і народних засідателів, мав у своєму складі судові колегії для розгляду цивільних та кримінальних справ, віднесених законом до його відання, а також для розгляду скарг і протестів на вироки й рішення обласних судів. По кримінальній колегії до підсудності Верховного суду УРСР належали справи виняткової важливості - про посадові злочини апаратників республіканського і всесоюзного масштабів, а також відповідальних працівників органів юстиції. Оскарженню в касаційному порядку вироки й рішення Верховного Суду УРСР не піддягали. На Верховний Суд республіки також покладався нагляд за діяльністю усіх республіканських судових органів

державний арбітраж. У державному арбітражі вирішувалися спори підприємств і організацій різного підпорядкування, у відомчому - підпорядкованих одному відомству.

Для розгляду дрібних справ існували також громадські суди (товариські, житлово-товариські, сільські та Інші).

Значна маса справ розглядалася чинними в УРСР спеціальними судами - військовими трибуналами, лінійними судами залізничного транспорту, лінійними судами водного транспорту, які належали до судових органів Союзу PCP і підпорядковувалися Верховному судові СРСР.

Військові трибунали Розглядали всі справи про військовий шпіонаж, про злочини, вчинені військовослужбовцями та військовозобов'язаними під час перебування у лавах Червоної армії, а також справи про злочини осіб стройового і адміністративно-господарського складу міліції і оперативного складу Управління державної безпеки НКВС, пов'язані з порушенням встановленого для них порядку несення служби.

Лінійні суди залізничного транспорту До їх підсудності тоді належали справи про злісне порушення працівниками транспорту трудової дисципліни, про порушення і невиконання правил руху тощо.

Лінійні суди водного транспорту До їх підсудності належали справи про державні злочини і особливо небезпечні злочини проти порядку управління на водному транспорті, про порушення трудової дисципліни його працівниками тощо.

Отже, в 1930-х років радянська судова система розвивалася у напрямі послідовної централізації судів загальної юрисдикції. Централізація судових органів означала підпорядкування нижчих ланок реформованої судової системи вищим судовим інстанціям не лише в процесуальному, а й адміністративно-організаційному відношенні. Керівні функції вищих судових ланок стосовно нижчих органів полягали у керівництві судовою політикою і практикою, проведенні перевірок, обстежень і ревізій, керівництві організацією виборів народних засідателів тощо. З іншого боку, у тогочасній УРСР послідовно зростало значення спеціальних судів (військових трибуналів, лінійних залізничних і водних транспортних судів). Ці суди хоча і використовували частково відповідне республіканське законодавство, в організаційному плані щораз більше підпорядковувалися союзному центру - військовій або транспортній колегії Верховного Суду СРСР.;