78. Законодавство Української держави 1918 р

29 квітня 1918 р., в останній день засідання Української Центральної Ради, з'їзд землевласників у Києві проголосив П. Скоропадського гетьманом України. У ніч проти ЗО квітня його прибічники захопили державні установи і найважливіші об'єкти. Відбувся державний переворот, і Центральна Рада припинила існування. В основу економічної політики гетьман поклав принципи підприємництва, приватної власності, а в сфері політичного життя — жорстку модель централізованої влади.

У «Грамоті до всього українського народу» 29 квітня 1918 р. було визначено основні завдання гетьманської влади: підготування закону про вибори до національного законодавчого сейму, надання селянам права викупу землі у поміщиків, відродження свободи торгівлі, відбудова промисловості, поліпшення умов праці робітників

Як бачимо, гетьман відновлював судові установи, властиві царському режиму. Свідченням цьому є затвердження закону «Про судові палати і апеляційні суди» від 8 липня 1918 р. За словами самого П. Скоропадського, із запровадженням судових палат «нам довелося повернути на службу колишніх судових діячів».

Поряд із відновленими судовими палатами налагоджували діяльність окружні суди. В Українській Державі станом на 16 серпня 1918р. функціонували 19 окружних судів, тоді як напередодні Лютневої революції1917 р. їх в Україні налічувалося 25. Судовий округ охоплював територію3—4 повітів. Окружним судам були підсудні всі справи, які виходили за межікомпетенції мирових судів. У складі колегії з трьох суддів в окружних судах розглядались адміністративні, цивільні та кримінальні справи. 26 липня 1918 р. уряд ухвалив постанову, яка надавала право притягати до кримінальної відповідальності осіб, що посягали на основи державного устрою та громадський порядок. З-поміж цієї категорії злочинів вирізнялися: зрада, шпигунство, повстання, знищення або пошкодження воєнних вантажів, засобів зв'язку, вбивство, пограбування, зґвалтування тощо. Ухвалений закон, однак, не послабив опору селянства. Тому по- становою від 24 вересня 1918 р. уряд дозволив правоохоронним органам і місцевій владі проводити обшуки й вилучення речей в осіб, запідозрених у вчиненні діянь, що загрожували існуючому ладу та безпеці держави. Підозрювані могли затримуватися на двомісячний термін, а з 30 листопада 1918 р. час перебування під вартою для них було збільшено до трьох місяців. Указаних осіб дозволялося виселяти за межі держави або утримувати у спеціально призначених для цього місцях. До категорії особливо тяжких державних злочинів було віднесено замах на життя і здоров'я «ясновельможного пана гетьмана». 27 листопада 1918 р. Рада Міністрів Української Держави ухвалила проект закону «Про захист життя, недоторканності й честі Особи Гетьмана всієї України». Відповідальність наставала за такі протиправні діяння:

1) посягання на життя, здоров'я і свободу особи гетьмана, а також на

позбавлення його верховної влади або на обмеження його повноважень;

2) створення та участь у групі, діяльність якої матиме на меті діяння,

передбачені пунктом 1;

3) образа гетьмана розповсюдженням друкованої продукції;

4) виготовлення письмових, друкованих творів і малюнків, що містили

образу або погрозу особі гетьмана.

Для П. Скоропадського, який перебрав виконання продовольчихзобов'язань перед країнами Четверного блоку, надзвичайно важливим було збереження зібраного урожаю, хліба, розширення посівних площ, зрештою, збільшення обсягів вирощеної сільськогосподарської продукції. На перешкоді часто ставали самі селяни, незадоволені внутрішньою політикоюгетьманського уряду. Непоодинокі факти бойкоту поставок збіжжя, нищенняпосівів, підпали урожаю, вирізання худоби вимагали законодавчоговрегулювання цього виду протиправних діянь. Саме тому 29 червня 1918 р.Рада Міністрів внесла ряд уточнень до «Уложення про покарання виправні такримінальні». Ними передбачалося ширше застосування заходівкримінального впливу щодо власників, які нищили особисте майно, сільськогосподарський інвентар, домашній реманент тощо. Кримінальне переслідування розпочиналося незалежно від наявності скарги потерпілої сторони.У контексті попереднього, 8 липня 1918 р. було ухвалено тимчасовийзакон «Про заходи боротьби з розрухою сільського господарства». Вінзобов'язував місцеві органи влади вилучати в селян сільськогосподарськийінвентар у тому разі, якщо він не використовувався на повну потужність увласних господарствах. Узаконювалося також примусове залучення селян довиконання термінових сільськогосподарських робіт із відповідною оплатою.Осіб, що ухилялися від роботи, дозволялося арештовувати на тримісячний термін і накладати штраф у розмірі до 500 рублів.

Отже, за доби Української Держави гетьмана П. Скоропадськогокримінально-правові норми врегульовували насамперед найважливіші сферисуспільно-політичного життя країни — державну безпеку та громадський порядок.