31. Зміни в цивільному і кримінальному законодавстві Рос. Імперії в період 1 світової війни

Цивільне право. У воєнний час були внесені деякі зміни в регулювання права приватної власності. Вводилася гужова та автомобільна повинність. Для забезпечення потреб армії і флоту широко застосовувалися реквізиції продовольчих запасів, проводилося примусове відчуження сировини. Був заборонений вивіз за кордон коней, хліба, м'яса, овочів та інших продуктів, а також різних видів промислової сировини (металів, руди). Всі промислові підприємства зобов'язувалися виконувати в першу чергу військові замовлення, розміщення яких проводилося у примусовому порядку.

Було видано низку указів про призупинення стягнень за векселями в місцевостях, оголошених на військовому положенні;військовозобов'язаним, покликаним в діючу армію, дозволялося розривати договори найму квартир. Прострочені застави цих осіб не могли продаватися з аукціону до кінця війни. Було введено страхування морських суден, вантажів і фрахту від військової небезпеки.

Кримінальне право. Законом від 14 листопада 1914 р. були внесені зміни та доповнення до Військовий статут про покарання 1869 За цим законом військовослужбовці, виннів постачанні і відпустці недоброякісного зброї, боєприпасів, продовольства, медикаментів, піддавалися кримінальному покаранню. Умисне вчинення таких діянь у воєнний час каралося суворими заходами, аж до позбавлення всіх прав стану і посилання на каторжні роботи на строк від 15 до 20 років або без терміну.

В обстановці зростаючого революційного руху в армії 12 січня 1916р. був прийнятий указ про зміну Військового статуту про покарання за дезертирство, самовільну відсутність і ухилення від несення військової служби, який посилював кримінальну відповідальність за ці види злочинів. Винні у втечі зі служби у воєнний час піддавалися позбавлення всіх прав стану і заслання на каторжні роботи від 4 до 20 років або без терміну або смертної кари. Особи, які вчинили втечу до супротивника або намагалися його зробити, піддавалися позбавлення всіх прав стану і смертної кари.

Війна внесла певні зміни в державний механізм і право Російської імперії, однак вони не були принциповими і навіть скільки-небудь істотними. Новостворені державні та напівдержавні органи лише доповнювали складний бюрократичний апарат,часто працював на холостому ходу. Разом з тим в роки війни зріс вплив буржуазії на державне управління, розвивався процес зрощування держави і монополій. Буржуазія рвалася до влади. Але в роки війни загострилися і всякого роду суперечності, характерні для тогочасної Росії, - суперечності між працею і капіталом, боротьба селян за землю, національні конфлікти. У країні назрівала революційна ситуація.

32. Поняття власності та зобов’язань в цивільному праві Австрійської монархії кін. XVIII – поч XX ст

Вже у XVII ст. ще до загарбання Австрією Галичини, там були проведені певні заходи по об’єднанню цивільного права різних австрійських країв. Робота по уніфікації права й виробленню єдиного кодексу посилилася після заснування в Австрії в 1749 році Верховного суду. Для ліквідації партикуляризму в праві була створена в 1753 році на вимогу Марії Терезії законодавча комісія під керівництвом професора права Аццоні.

В 1772 році імператриця створює нову комісію для переробки незатвердженого проекту цивільного кодексу із побажаннями, щоб з кодексу не створювали підручник з права. Все, що не мало прямої дії, а було визначенням понять, класифікаціями, поясненнями слід було вилучити.

Під правом власності розуміли спроможність володіти сутністю речі і її належностями не інакше як по особистому розположенню і можливістю відлучати інших від впливу на це володіння (ст. 354) Загального цивільного уложення. Поряд із загально визначеними причинами виникнення зобов’язань – порушенням договорів і деліктами вперше з’являється таке поняття як квазі-делікти – це спричинення шкоди, відповідальність за яку накладається на осіб із особливим становищем ( у сучасному розумінні третіх осіб) Наприклад на власника готелю чи трактира за крадіжку речей постояльця.

Згідно з австрійським цивільним кодексом 1811 р. зобов'язання виникали внаслідок договору чи делікту. Вступати в зобов'язання заборонялось дітям молодше семи років і особам, "позбавленим розсудку". У ст. 902 Цивільного кодексу Австрії було зазначено: "договори повинні виконуватись у той час, в тому місці й тим способом, як домовились сторони; за законом день має 24 години, місяць 30 днів, а рік – 365 днів". Кодекс передбачав широкий спектр цивільно-правових договорів: дарування, зберігання, найм, позика, купівля-продаж та ін.

Зобов'язання на західноукраїнських землях у складі Австрії та Австро-Угорщини могли виникати також унаслідок заподіяння шкоди. Для виникнення зобов'язання однією особи перед іншою внаслідок шкоди, її повинні були спричиняти протиправні дії, що мали містити таку ознаку як вина особи, яка виражалась в умислі чи необережності.