17. Кодифікація і розвиток цивільного права в 50-80-х р.Р. Хх ст..

З прийняттям Президією Верховної Ради СРСП Закону « Про спадкоємців за законом і заповітом» були внесені відповідні зміни до Цивільного кодексу УРСР. Враховуючи наслідки війни,було розширено коло осіб,які мали право на спадщину. Частково були переглянуті положення про злиття державної та кооперативної власності. Зокрема, відповідно до Закону « Про дальший розвиток колгоспного ладу і ліквідацію машинно-транспортних станцій» (1958 р.) у власність колгоспам надавалися трактори, комбайни та інші машини, що належали МТС. 21 вересня 1957 р. Рада Міністрів СРСР затвердила « Положення про Раду народного господарства економічного адміністративного району», ряд пунктів якого визначав права раднаргоспів у регулювання відносин пов’язаних з виконанням договорів. Певні зміни були пов’язані з переходом до територіальної системи управління промисловістю і будівництвом.

18 липня 1963 р. Верховна Рада УРСР прийняла новий Цивільний кодекс, ввівши його в дію 1 січня 1964 р. Кодекс відтворив положення загальносоюзних Основ цивільного законодавства. Найважливіші його положення містяться в його преамбулі, «Загальних положеннях» і в розділі «право власності». Суспільні відносини цього періоду визначаються неподільним панування соціалістичної власності у двох її основних формах – державної і кооперативно-колгоспної. Крам цього, кодекс виділив і третю форму – власність громадських організацій.

Кодекс зазначав, що цивільні права не підлягають охороні, якщо вони перечать завданням соціалістичного будівництва. У розділі «державна власність» розрізняється « право власності держави як єдиного власника всього державного майна і належне окремим державним організаціям право оперативного управління закріпленим за ним майном».

Ряд статей Кодексу присвячено зобов’язальному праву. Вперше сформульований принцип вини як необхідної умови відповідальності за порушення зобов’язання.

Кодекс значно розширив коло договорів : договори поставки, підряду на капітальні будівництва, безплатного користування майном та ін.. До 1963 р. ці відносини регулювалися окремими законодавчими актами.

18. Кодифікація і розвиток законодавства про шлюб і сім’ю в 50-80-х р.Р. Хх ст..

Сімейні відносини в Україні регулювалися прийнятими 27 червня 1968 р Основами законодавства СРСР і союзних республік про шлюб і сім’ю і Кодексом про шлюб і сім’ю УРСР, затвердженим 20 червня 1969 р. Кодекс складався із 6 розділів : загальні положення, шлюб, сім’я, опіка і піклування, акти громадянського стану, застосування законодавства України про шлюб і сім’ю до іноземців і осіб без громадянства.

Кодекс встановлював порядок і умови одруження, регулював особисті і майнові відносини, які виникають у сім’ї між подружжям, між батьками і дітьми та іншими членами родини, відносини,які виникають у зв’язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану.

Дійсним визнавався тільки шлюб, укладений в органах ЗАГСу. Релігійний обряд одруження не мав юридичної сили. Кодекс допускав розірвання шлюбу як в судовому порядку, так і в органах ЗАГСу . Підтверджувалася спільність майна, надбаного подружжям під час шлюбу. Буди визначені обов’язки батьків по вихованню дітей.

В цілому сімейне законодавство розвивалося у напрямку зміцнення сім’ї, охорони інтересів матері та дитини, збереження здоров’я молодого покоління.