6.Філософія Платона

Основні проблеми, які розв'язує Платон у своїй філософії, відображені в його вченні «Про ідеї», в теорії пізнання, у концепції людини, а також у вченні про ідеальну держа­ву. Вчення «Про ідеї» посідає головне місце у філософській системі об'єктивного ідеалізму Платона. Термін «ідея» означає форму, зразок, першообраз або сутність певної речі.

Є багато людей, але сутність «бути людиною» єдина. За­вдання філософіїі полягає в тому, щоб через конкретну різноманітність чуттєво-сприйманого світу побачити глибинне, внутрішнє, суттєве і надчуттєве. Сутність всього прихована від чуттєвого знання і осягається тільки розумом. Особливість платонівського ідеалізму полягала в тому, що він відривав ці сутності, надчуттєві форми від самих речей, проголошував їх об'єктивне, незалежне від людської свідомості і від самих конкретних речей, існування в окремому, недоступному чуттєвому досвіду світі. Теорія пізнання Платона тісно пов'язана з його вченням «Про ідеї». Істина, стверджує він, можлива лише про сутність речей, про «ідеї». Спра­вжнє знання є осягненням духовних сутностей. Чуттєве пізнання може дати лише уявлення, припущення. Звертається до поняття душі. Душа як ідеальна сутність є вічною і досконалою, а звідси вона повинна була до існування у людському тілі перебувати у світі «ідей», споглядаючи їх. Знання про «ідеї», таким чином, душа приносить з попереднього існування. Тому-то Платон казав: «Немає навчання, є лише спогади». Істина не відшукується десь ззовні, а здобувається з самого розуму. Але щоб людина відновила втра­чену єдність з вічним, згадала забуте знання про «ідеї», потрібні моральні та інтелектуальні зусилля, очищення душі від пристрастей. Тільки таким шляхом людина може досягти мудрості.

Платон розрізняє три види знання: -гадку. Це знання засноване на чуттєвому сприйнятті чи уяві; -наукове.Більш досконале, ніж гадка, обгрунтоване логічне міркування; -мудрість.Є вищим типом знання,спирається на інтуїтивне осягнення світу. Вчення про людину Платона засноване на загальному для античної філософії уявленні про тотожність людини (мікросвіту) і Космосу (макро­світу). Але людина істотно відрізняється від простих складових частин Всесвіту, бо має не тільки тіло, але й душу. Своє бачення ідеальної державиПлатон виклав у творах «Держа­ва» і «Закони».Основні принципи проекту ідеальної держави такі. 1.За фор­мою державного устрою - аристократія, правління «кра­щих». 2.Повинно бути чітке розмежування основних функцій, прошарків населення. 3.Всередині кожної гру­пи населення усі повинні бути рівними, а майно спільним (тобто запере­чується приватна власність). 4. Верховна влада повинна на­лежати закону. Але особливість закону в тому, що він захищає насамперед інтереси держави, а не індивіда.

7.Філософські погляди Арістотеля Арістотель зосереджує свою увагу на емпіричному світі речей і явищ.«Платон мені друг, але істина дорожча». Заперечував самостійне існу­вання загальних понять — ідей. Вважав, що неможли­во, щоб сутності речей перебували в особливому світі, окремо від самих речей. Лише матеріальний світ існує, а окремих від нього ідей нема. Реаль­ні самі речі, які можна пізнати емпірично-досвідним, чуттєвим шляхом. Саме про реальні речі люди і створюють загальні поняття. Висуває своє вчення про категорії.

За Арістотелем, усі речі мають певні загальні якості, універсальні характеристики, які він назвав категоріями. Арістотель виділяє десять ка­тегорій: субстанції, або сутності, якості, кількості, відношення, часу, міс­ця, стану, володіння, дії та пасивності

Арістотель спирається на чуттєвий досвід і логіку. Арістотель зробив першу в європейській історії спробу узагальнен­ня і систематизації всіх наукових досягнень свого часу. Всі науки він поділив на теоретичні (метафізику науку про причини, першооснови всіх речей, фізику і математику), практичні (етику, політику, економіку) і творчі (поетику, риторику і мистецтво ремесла).

Мета людського життя-щастя. Шлях до нього філо­соф бачить у розумній діяльності. Доброчинність або розумна діяльність це дотримання «золотої середини», міри у всьому. У своєму вченні про державу Арістотель не шукає, як Платон, абсо­лютної справедливості. Він розумів, що існує основна дилема або влада закону, або влада людей. Усвідомлюючи усю недосконалість існуючих за­конів, він все ж таки підкреслював, що «влада закону» краща, ніж влада будь якої особистості. Правління на основі закону не може бути цілком справедливим, але все ж воно менше зло, ніж свавілля і пристрасті, при­таманні особистості «при владі».

8.Філософія Середньовіччя (5-15ст.). Основні риси. Основні положення середньовічної філософії: Теоцентризм.Таке розуміння світу, в якому джерелом і причиною всього сущого виступає Бог. Він - центр світобудови, активний і творить його початок Креаціонізм. Принцип, відповідно до якого Бог з нічого створив живу і неживу природу, що гине, минущу, перебуває в постійній зміні.  Провіденціалізм. Система поглядів, відповідно до якої всіма світовими подіями, у тому числі історією і поведінкою окремих людей, управляє божественне провидіння.  Етапи становлення становлення середньовічної філософії: Патристика - сукупність теолого-філософських поглядів "батьків церкви", які взялися за обгрунтування християнства, спираючись на античну філософію і перш за все на ідеї Платона.  Схоластика - являє собою тип філософування, при якому засобами людського розуму намагаються обгрунтувати прийняті на віру ідеї та формули.  Ідеї середньовічної філософії:  Ідея заповідей: Заповіді - договір між Богом і людиною, перший список злочинів, які може зробити людина. Людині, яка переступила ці заповіді, буде суддею не правитель або держава, а сам Бог. Лише віра, а не страхперед покаранням, не дає людині порушити їх.  Ідея первородного гріха: Адам і Єва порушили заборону Бога і спробували заборонений плід. За це вони були вигнані з Едему, але стали вільними і самостійними. Ідея воскресіння душі: На місце віри в переселення душ приходить віра у воскресіння душі - тепер померши, праведна людина виявиться знову не на тлінній землі, а в кращому світі - Царстві Божому. Життярозглядається лише як короткочасне перебування на землі, в порівнянні з вічним життям в раю.  Ідея святості тіла: Свята не тільки душа, але й тіло. Христос складається з плоті і крові, як і людина.  Ідея загальної рівності: всі люди рівні, так як Бог створив їх рівними, і в раю люди теж рівні. Для Бога немає селянина чи короля - є тільки християнин.  Герменевтика: Пояснення та інтерпретація біблійних текстів.