55.Поняття соціально-економічної формації та цивілізації

У сучасній філософії співіснують два підходи до типології суспільства, які частково заперечують, але й доповнюють одне одного — формаційний і цивілізаційний.  Суспільно-економічна формація розглядається як загальна характеристика основних типів суспільства. Первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне суспільство — такі ступені розвитку соціуму. Світовий історичний процес розуміється як лінійне сходження від однієї формації до іншої. Термін «цивілізація» досить багатогранний і не має однозначного і чіткого визначення. Іноді цивілізацію ототожнюють з поняттям «культура» (коли йдеться про китайську цивілізацію, шумерську, латиноамериканську тощо). Нерідко під поняттям «цивілізація» розуміється більш високий рівень розвитку суспільства, який йде на зміну його вихідному стану (варварству) і який пов'язаний з високим рівнем техніки і технології. Але у всякому випадку поняття «цивілізація» вживається для характеристики цілісності матеріальної і духовної життєдіяльності людей.

56.Характер і форми суспільних змін Характер суспільних змін відбивається у поняттях “еволюція” і “революція”.

У соціально-філософському значенні еволюція є поступовим розвитком суспільства без змін його соціальних якостей, тобто соціально-економічного стану.

Революція являє собою стрибкоподібну якісну зміну суспільства, його сутності, є етапом розв'язання історичних суперечностей, конфліктів. Отже, на відміну від еволюції, поняття революції має більш вузьке, спеціальне застосування, воно пов'язане із суспільним життям, означає докорінні якісні зміни як суспільства в цілому, так і окремих його сторін - науки, техніки, культури тощо. Стрибкоподібні зміни у розвитку суспільства супроводжуються запереченням старого новим, внаслідок чого ліквідується все те, що віджило у старій системі, і водночас відбувається збереження окремих елементів старого у новому, тобто відбувається спадкоємність у розвитку, а також породження таких елементів суспільного життя, яких не було у старому суспільстві. Соціальна філософія виявила й обґрунтувала основну причину та джерела соціального конфлікту - розбіжність суспільного, групового й індивідуального інтересів людей і соціальних груп, що охоплюють усі сфери людських відносин, і насамперед економічних, соціально-політичних, духовних, культурно-побутових, особистих.

57.Поняття культури. Структура і функції культури Поняття "культура" складне і багатогранне. Чимало філософів та інших дослідників давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово "культура" латинського походження і означає "обробіток", "догляд". Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель, оратор і державний діяч Цицерон. У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого, — засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму. Сьогодні не існує загальноприйнятого визначення культури. У світовій літературі можна знайти більш як 500 визначень поняття "культура". Традиційно розрізняють два основні напрямки культури — матеріальний і духовний. Матеріальна культура охоплює всю сферу виробничої діяльності людства та її результати. Духовна культура стосується області свідомості, пізнання, моралі, виховання, освіти, науки, мистецтва, літератури та інших сторін духовної діяльності людини. Сюди також належать релігія і міфологія, світоглядні, політичні, моральні та інші уявлення людей. Між матеріальною і духовною культурою існує тісна органічна єдність. Структура включає в себе:

- Систему освіти,- Науку,- Мистецтво,- Літературу,- Міфологію, моральність,- Політику,- Право,

- Релігію,

Провідною функцією є пізнавальна. Культура, яка концентрує в собі кращий соціальний досвід багатьох людських поколінь, набуває здатності створювати сприятливі умови для його пізнання і засвоєння.

Регулятивна функція культури пов'язана, перш за все, з визначенням різних сторін, видів суспільної і особистої діяльності людей. У праці, побуті, міжособистісних відносинах культура впливає на поведінку людей та їхні вчинки, на вибір тих чи інших матеріальних і духовних цінностей.

Семіотична функція. Культура являє собою певну знакову систему, без оволодіння якою досягнення культури стають неможливими.

Ціннісна функція відображає важливий якісний стан культури. Саме система цінностей формує у людини певні ціннісні потреби і орієнтацію.

58.Культура і цивілізація Цивілізація виражає щось загальне, раціональне, стабільне. Вона являє собою систему відносин, закріплених у праві, у традиціях, способах ділової і побутової поведінки. Вони утворюють механізм, що гарантує функціональну стабільність суспільства. Цивілізація визначає загальне в співтовариствах, що виникають на базі однотипних технологій. Культура - це вираження індивідуального початку кожного соціуму. Історичні етно-соціальні культури є відображенням і вираженням в нормах поведінки, у правилах життя і діяльності, у традиціях і звичках не спільного в різних народів, що стоять на одній цивілізаційній ступіні, а того, що специфічно для їх етносоціальної індивідуальності, їхньої історичної долі, індивідуальних і неповторних обставин їх минулого і сьогоднішнього буття, їхньої мови, релігії, їхнього географічного місця розташування, їхніх контактів з іншими народами і т.д. Якщо функція цивілізації - забезпечення загальнозначущої, стабільної нормативної взаємодії, то культура відбиває, передає і зберігає індивідуальний початок у рамках кожної даної спільності

Культура і цивілізація загалом засівання поняття. Загального в них те, що вони являють наслідком прогресу.

59.Поняття цінностей та їхня структура Цінність – це поняття, яке вказує на людську, соціальну і культурну значимість певних явищ і предметів діяльності.

Цінність є особливим типом світоглядної орієнтації людини, уявленнями, які склалися в тій чи іншій культурі про ідеал, моральність, добро, красу. Будь-які події та явища в природі, суспільстві, житті індивіда сприймаються ним не лише за допомогою науково обґрунтованих теорій, а й пропускаються через призму власного ставлення до них.

Найбільш аргументованим, поширеним і прийнятним є твердження, згідно з яким цінності є предметом потреб та інтересів людини. Цими предметами виступають речі, явища чи ідеї, думки. Залежно від цього виділяють дві групи цінностей:

– матеріальні – це знаряддя і засоби праці, предмети і речі безпосереднього споживання;

– духовні – це ідеї, теорії, думки: політичні, правові, моральні, естетичні, філософські, релігійні, екологічні тощо.

Залежно від ціннісного ставлення людини до світу цінності визначаються як "предметні" та "суб'єктні".

"Предметними" цінностями виступає все розмаїття предметів людської діяльності, суспільних відносин та включених до їх кола природних явищ як об'єктів ціннісного відношення.

"Суб'єктні" цінності – способи та критерії, на основі яких проводяться самі процедури оцінки відповідних явищ, закріплюються в суспільній свідомості і культурі, виступаючи орієнтирами діяльності людини.