22. Вікова періодизація дітей та юнацтва в педагогіці.

Вікова періодизація – це поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові періоди, що вимірюються роками. Вперше вікову періодизацію запропонував Платон; згодом з’явилися різні періодизації, які пропонували Коменський, Ельконін, Руссо, Бюллер, до того ж їх кількість зростає, оскільки неможливо побудувати універсальну систему, яка ґрунтувалася б лише на одному критерії. Періодизація Руссо: 1 період – 0 – 2 роки – виховання має бути вільним; 2 період – 2 – 12 років – вчити дитину цілеспрямовано не можна – це суперечить її розвитку – дитина має вчитися за бажанням. Першою прочитаною книгою для дитини має бути ,,Робінзон Крузо’’; 3 період – 12 – 15(16) років – необхідно звертати увагу на трудову діяльність дитини. Така періодизація має багато мінусів. Межі вікових періодів є рухомими. Для кожного вікового періоду характерні певні вікові особливості. Найпоширенішою нині є періодизація, яка ґрунтується на виділенні вікових особливостей. Вікові особливості – це характерні для вікових періодів анатомо-фізіологічні властивості дитячого організму. Індивідуальні особливості – це значні відмінності, що залежать від природніх задатків, виховання, середовища (темперамент, характер, звички). Найпопулярнішою на сучасному стані є така вікова періодизація: 1. Дошкільний період – 0 – 6(7) років. Цей період поділяється на: а) раннє дитинство – 0 – 3 роки; б) перед дошкільний вік – 3- 5 років; в) дошкільний вік – 5 – 6(7) років. 2.шкільний період 6 – 18 років. Він поділяється на: а) молодший шкільний вік – 6(7) – 11 років. Важливими показниками готовності дитини до навчання є навички до розумових зусиль, зосередженість у роботі, вміння слухати вчителя і виконувати його завдання ; б) середній шкільний вік - 11 – 15 років. Позначений бурхливим ростом і розвитком організму. Для підлітка характерна розпорошеність інтересів. Значну роль у його житті відіграють різні форми спілкування, посилюється прагнення дружити ; в) старший шкільний вік – 15 – 18 років. Це період формування світогляду, самосвідомості, характеру і життєвого самовизначення, якому сприяє пізнавальна діяльність. Межі вікових періодів відносно рухомі, тому що природний потен­ціал дітей і виховний вплив на них різні.

23. Поняття про педагогічний процес як систему і цілісне явище.

Педагогічним процесом називають розвиваючу взаємодію вихователів і вихованців, спрямовану на досягнення визначеної мети формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Педагогічний процес – це система, в якій органічно поєднані процеси формування, розвитку, виховання й навчання з усіма умовами, формами, методами їх функціонування. . Система – це виділена на основі певних ознак впорядкована множина взаємопов'язаних елементів, поєднаних загальною метою функціонування і єдністю управління і, які перебувають у взаємозв'язку з середовищем як цілісне явище. Прикладом систем, в яких здійснюється педагогічний процес, є система народної освіти в цілому, школа, клас, навчальні заняття та інше. Кожна з них функціонує в певних зовнішніх умовах: природничо-географічних, суспільних, культурних тощо. Для кожної системи існують специфічні умови. Для шкільної системи характерними с матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, морально-психологічні, естетичні та ін. Компонентами системи, в якій здійснюється педагогічний про­цес, є: педагоги, вихованці, умови виховання. Сам педагогічний про­цес характеризується метою, завданнями, змістом, методами, формами взаємодії педагогів і вихованців, а також досягнутими при цьому результатами. Оскільки ці компоненти педагогічного процесу матеріа­лізуються шляхом активної взаємодії найважливіших учасників педа­гогічного процесу - учнів і педагогів в певних конкретних умовах, – то виділяють ще такі компоненти педагогічного процесу, що цементують систему, як цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний. Цільовий компонент містить у собі всю різноманітність мети і завдань педагогічної діяльності: від генеральної мети - формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості - до конкретних завдань формування окремих якостей чи їх елементів.

Змістовий компонент відображає сутність того, що реалізується в процесі досягнення як загальної мети, так і кожного завдання зокрема.

Діяльнісний компонент передбачає взаємодію педагогів і вихованців, їх співробітництво, організацію й управління процесом, маючи на увазі підсумковий результат. В науково-педагогічній літературі цей компонент називають ще організаційним або організаційно-управлінським.

Результативний компонент процесу відображає ефективність його функціонування, характеризує досягнуті здобутки у відповідності з визначеною метою і завданнями.

Між компонентами педагогічного процесу виділяють певні зв'язки – інформаційні, організаційно-діяльнісні, комунікативні, управління та самоврядування, причинно-наслідкові, генетичні, які виявляють історичні тенденції, традиції в навчанні й вихованні, забезпечують певну наступність і послідовність при плануванні й реалізації нових педагогічних процесів.