4. Допомога комп’ютера викладачам іноземних мов

Як інструмент діяльності учнів, комп'ютер застосовується в навчальному процесі з іноземних мов насамперед для отримання інформаційної та технічної підтримки. Крім того, учні можуть використовувати комп’ютер як інструмент їх професійної діяльності.

Функції комп'ютера в якості інструменту діяльності учня засновані на його можливостях точної реєстрації фактів, зберігання і передачі великого обсягу інформації, угруповання і статистичної обробки даних. Це дозволяє застосовувати його для оптимізації управління навчанням, підвищення ефектності і об'єктивності навчального процесу при значній економії часу викладача за наступними напрямками:

1. отримання інформаційної підтримки;

2. діагностика, реєстрація та систематизація параметрів навчання;

3. робота з навчальними матеріалами (пошук, аналіз, відбір, оформлення, створення);

4. організація колективної роботи; здійснення дистанційного навчання.

При роботі з навчальними матеріалами комп’ютер надає викладачеві різноманітні види допомоги, яка полягає не тільки в спрощенні пошуку необхідної інформації при створенні нових навчальних матеріалів за рахунок використання систем довідково-інформаційного забезпечення, але й в оформленні матеріалів для навчання (текстів, малюнків, графіків), а також в аналізі існуючих розробок.

Автоматичний аналіз, відбір і прогнозування ефективності навчальних матеріалів є важливими напрямками використання комп'ютера як інструменту інформаційної підтримки діяльності учня. Викладач може не тільки проводити відбір матеріалів для навчання (складати лексичні та граматичні мінімуми, відбирати тексти і вправи), а й аналізувати тексти і цілі навчальні посібники.

Крім розробки друкованих навчальних матеріалів сучасні комп'ютерні засоби дозволяють викладачам, не займаючись програмуванням, самостійно створювати нові навчальні програми. Для цього існує кілька можливостей, наприклад модифікація та доповнення баз даних відкритого програмного забезпечення, а також використання так званого авторського або генеративного програмного забезпечення. Це програмне забезпечення називають генеративним, оскільки воно самостійно генерує навчальні програми із навчального матеріалу, що вноситься в процес викладачем. Робота викладача з генеративним програмним забезпеченням проходить в діалоговому режимі і зводиться до відповідей на запити: "введіть пропозицію", "введіть правило", "ви можете визначити" та інші. До основних типів генеративного програмного забезпечення належать:

1. тести з використанням техніки множинного вибору (з єдиним або декількома варіантами правильних відповідей);

2. тексти з пропусками (з різними можливостями надання підтримки користувачеві);

3. лінгвістичні ігри (кросворди).

РОЗДІЛ 2. УСНЕ МОВЛЕННЯ ТА ВИМОВА, ЯК ОДНІ З НАЙГОЛОВНІШИХ МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК

2.1. Види та роль усного мовлення в процесі формування мовленнєвих умінь та навичок.

Усне мовлення - найважливіша форма існування мови як засобу комунікації; воно має багатогранну структурну і комунікативну специфіку, свої особливості порівняно з писемним мовленням, функціонує в багатьох різновидах у всіх сферах нашого життя. Воно є слуховим сприйняттям певної інформації і за його допомогою безпосередньо відбувається спілкування і обмін думками між людьми.

В усному мовлення широко використовуються додаткові засоби висловлення, такі як інтонація та жести, що надають відтінок переконливості та емоційності. Звичайна сфера застосування усного мовлення – бесіда, розмова. Усна форма мови, обумовлена безпосередністю спілкування, є єдиною формою існування розмовної мови. Усне мовлення існує в двох формах:

1. діалогічне мовлення (це розмова двох або кілька осіб, висловлювання кожної з яких, як правило, характеризується стислістю):

• Hi, Peter. Haven’t seen you long. Where have you been? I even wondered what had happened to you.

• Relax! I’m here now and I’m very glad to see you. In fact I’m quite all right and I’ve had a terribly exciting experience. Listen, my Uncle Tom took me on a cruise round Europe.

2. монологічне  мовлення (це мовлення для самого себе або для слухачів, характеризується граматичною розгорненістю і складністю):

Environment is the natural habitat that surrounds us everywhere. Over the last decades people have built so many harmful factories that environment started to suffer. Some environmental problems are really urgent in modern society. The problems we are facing air pollution, water pollution, global warming, nuclear pollution, the disappearance of certain animal species, etc. There are numerous reasons for such vast pollution of the surrounding environment on our planet. First of all, today there are so many petrol-driven cars in the streets. In search of newer and newer inventions people have completely forgotten that natural resources are limited. We can’t continue exhaling harmful gases into the atmosphere. Such human behavior leads not only to air pollution but also to global warming. This problem really touches all countries in the world and is considered to be global. We have never had such warm winters before. Besides, the glaciers are melting. It is one of the most serious problems in the modern world. Some scientists state that global warming is the result of industrial revolution. Other urgent problems include water pollution and waste of certain natural resources. Water pollution is mostly the result of factory wastes. If we had reasonably treated such natural resources as water, forest, soil, our planet would be in a better shape today. Unfortunately, not everyone cares about nature and many people think that natural resources will never end.

Усне мовлення є практичною частиною процесу вивчення і засвоєння англійської мови і, як відомо, практична частина є не менш важливою, ніж теоретична, адже вона дозволяє не лише тренувати навички, але й показати чого було досягнуто і які помилки треба виправити.     Найважливішими особливостями усної форми мовлення є:

1. Мова витворюється мовним апаратом людини (голосовими зв’язками, язиком, ротом) й сприймається на слух (це - мовний потік, сформована думка а не просто ланцюжок із знаків, які не пов’язані логічно і не мають нічого спільного);

2. Усне мовлення характеризується ще й такою особливістю, як непідготовленість, спонтанність (адже усне мовлення людини – це напівусвідомлений процес: людина дуже рідко замислюється над тим, як вона розмовляє, а починаючи говорити,  не завжди думає над тим, що вона каже. Лише до участі в обговоренні певного питання на засіданнях, зборах можна спеціально підготуватися перед тим, як говорити. Мало уваги приділяється формі висловлення. Але існують загальноприйняті форми привітання, прощання, привітання, розмов про погоду, повсякденне життя та чимало інших різних побутових тем);

3. Ще однією особливістю є надлишкова інформація. Вона міститься в інтонації, в міміці, жестах, а головне – в обставинах живого спілкування мовців. Іноді пауза у розмові несе більше інформації, ніж вся та інформація, яку було висловлено мовцем попередньо.

4. Надлишковість усного мовлення проявляється в тому, що в наших репліках під час розмови або у виступі звучить багато слів, смислове навантаження яких мінімальне (виходить, що слів під час мовлення було вжито значно більше, ніж це потрібно для висловлення думки. Наявність у мовленні багатьох повторів – це теж надлишковість. При цьому повторюються як окремі слова, так і цілі словосполучення. Також може повторюватися той самий зміст, висловлений лише дещо іншими словами, можуть дублюватися емоції).

Без мови та мовлення неможливе існування будь-якого людського колективу, виробництва, трудової діяльності, творчої праці. Головна складність в обладнання усним мовленням полягає у необхідності визначати на слух, інтуїтивно доцільності чи недоцільності того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мови у кожному конкретному випадку. Наприклад, до усного мовлення належать наради, публічні виступи, телефонні розмови та ін.

Наради є одним з найефективніших способів обговорення актуальних питань і прийняття рішення у всіх сферах громадського і політичного життя. Проблемні наради проводять у невеликому колі спеціалістів або компетентних осіб для того, щоб знайти оптимальне управлінське вирішення обговорюваних питань. Схема вирішення таких питань містить доповідь, запитання до доповіді, обговорення доповіді, вироблення загального рішення, прийняття голосуванням присутніх. Інструктивні наради організовують безпосередньо управлінці з метою доведення до працівників загального завдання, передачі розпоряджень, необхідних відомостей по управлінській вертикалі чи горизонталі, залежно від фахового рівня виконавців. Наради корисні лише тоді, коли вони добре організовані, досягають визначеної мети і дають можливість зекономити робочий час.

Публічній виступ - це один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставин мовлення виділяють такі основні жанри публічніх виступів:

1) промови політичного характеру;

2) урочисті промови (наприклад з приводу дня народження, весілля, перемоги у змаганнях та інших святкових подій);

3) академічні промови (до них належать лекції, доповіді, дискусії тощо).

Кожен з перелічених видів публічного виступу має відповідне призначення, тобто переслідує певної мету - проінформувати, переконати чи створити настрій у відповідної аудиторії слухачів.

Один із різновидів спілкування є телефонна розмова. У телефонній розмові беруть участь двоє співрозмовників:

1. той, хто телефонує;

2. той, хто сприймає інформацію.

В телефонній розмові може бути й третя особа - посередник, який з'єднує співрозмовніків. Розмова по телефону має бути спокійною, розбірливою, чемна та лаконічною, адже якість звуку в телефонній розмові зазвичай набагато гірша, ніж при звичайній розмові, коли співрозмовники знаходяться не на відстані. Також важливим є вміння слухати співрозмовника. Всі ці фактори є гарантією повноцінної розмови, при якій кожен зі співрозмовників зможе і донести до слухача свою думку, і зрозуміти про що його опонент намагався йому розповісти.

Якщо ж визначати найважливіші вимоги до усного мовлення культурної людини, то ними будуть ясність у формуванні думки, логічність, смислова точність, відповідність між змістом мовлення иі мовними засобами, мовними засобами та обставинами мовлення, співмірність мовних засобів і стилю викладу, вдалий порядок слів, різноманітність мовних засобів, ефективність мовлення, милозвучність та красномовство.