13. Телевиступ , як звернення до глядачів з деяким конкретним наміром з телеекрану конкретної особи , яка і є безпосереднім об’єктом показу.

Це скоріше не жанр, а метод, за допомогою якого автор може донести до глядача практично будь-яку інформацію. Метою виступу на телебаченні є оперативне й компетентне інформування, оцінка окремого факту або явища. Виступаючий звертається до об'єктива телекамери, подумки представляючи за ним розосереджену в просторі, як правило, досить численну аудиторію.

«Чистий», без ілюстративного матеріалу телевиступ, як правило, використовувається тоді, коли тема настільки актуальна й оперативна, що технічно неможливо розкрити її, використовуючи виразно-образотворчі засоби.

Що стосується ілюстрованого телевиступу, його відмінність від «чистого» полягає в тім, що слова носія інформації можуть бути проілюстровані яким-небудь матеріалом, що перебуває в момент виступу в безпосередній близькості від носія інформації. Виступ може супроводжуватися показом кінокадрів, фотографій, графічних матеріалів, документів; якщо виступ відбувається за межами студії, може бути використаний показ навколишнього оточення, ландшафту, однак основним змістом виступу завжди служить монолог людини, що прагне донести до телеглядачів не тільки конкретну інформацію, але й своє відношення до неї.

Особливість телевиступу: той, хто виступає - носій важливої й актуальної інформації. Такою людиною може бути політик, суспільний або державний діяч, учений, спортсмен і т.д. Важливо, що глядач має можливість одержувати інформацію безпосередньо від її носія й без «втручання» журналіста, тобто «віч-на-віч».

В основі будь-якого публічного, у тому числі телевізійного, виступу, безумовно, лежить ідея, думка, що розкривається за допомогою строго відібраних і розташованих відповідним чином фактів, аргументів, доказів. Саме доказів, тому що в процесі публічного виступу завжди повинна бути присутньою необхідність переконати в чомусь; є переконуючий і що переконує, іде боротьба поглядів, думок - і перемога повинна бути досить переконливою. Текст виступу повинен бути «активним», а сам виступ будуватися за законами драматургії.

Основні вимоги до композиції виступу: спочатку визначити тему, залучити слухача в коло обговорюваних питань (вступ), потім познайомити його з основними фактами, доказами (основна частина) і зробити короткі й точні висновки зі сказаного (висновок). Зрозуміло, що складові частини виступу повинні бути відповідного розміру. Якщо вступ триваліше основної частини, виступ зробить враження легковажного, недостатньо аргументованого. Затягнутий висновок створить відчуття в глядачів, що автор не впевнений у своїх висновках, зробить мову непереконливою.

На ТБ виділяють 3 основні форми виступів у кадрі:

- так званий «текстовий виступ», написаний самим виступаючим і відредагований редактором;

- тезовий виступ, де заздалегідь позначена тема, основний хід думки, коротко прокоментовані центральні питання. Таким чином, тези - це своєрідний сценарний план, що визначає зміст виступу й характер супутнього показу (фотографії, карти, схеми, макети й ін.);

- імпровізований виступ, де попередньо позначені лише тема й тривалість (хронометраж) виступу.