23. Дайте характеристику основним видам ринку

Одна з причин появи й існування монополії полягає в співвідношенні між розмірами ринку (попитом, що пред´яв­ і кількістю підприємств, які здатні виробляти од­норідну продукцію для його задоволення, — одне або де­кілька. Іншими причинами існування монополії можуть бути природні (єдине джерело сировини), технологічні (ек­сплуатація винаходу без передачі прав на його використан­ня), адміністративні та ін.

Монополія можлива лише тоді, коли вхід на ринок іншим підприємствам уявляється невигідним або немож­ливим. Якщо на ринок входять інші підприємства, то мо­нополія зникає. Отже, наявність бар´єрів вступу на ринок є обов´язковою умовою виникнення і існування монополії.

Природі монополій властиве прагнення використовува­ти свою ринкову владу на збиток споживачам і потенцій­ним конкурентам. Отже, тільки зменшуючи число ринків з монопольною структурою і скорочуючи число підприємств з монопольним становищем, можна послабити до розумних меж їх негативний вплив на ринки. У разі зворотної ситу­ації, коли не продавець, а покупець займає монопольне ста­новище і йому протистоїть безліч продавців, має місце монопсонія, але і тоді основні характеристики ринку повто­рюють риси монопольного типу.

Олігополія — це така організація ринку, коли на ньому представлено невелике число порівняльно крупних підприємств-продавців однорідної або такої, що трохи роз­різняється, продукції. Нечисленним продавцям на цьому ринку протистоїть значна кількість покупців.

Відмінна риса олігополії — велика різноманітність у поведінці продавців: від гострого суперництва до змови. Підприємство, що діє на олігопольному ринку, вимушене зважати на те, що вибране ним співвідношення між ціною і кількістю продукції, яку воно може за цією ціною продати, залежить від поведінки його конкурентів, а їх стратегія є наслідком прийнятого ним рішення.

Незважаючи на володіння деякою ринковою владою олігопольне підприємство не може встановлювати ціну так

само просто, як монопольне. Поведінку учасників олігопольного ринку можна порівняти з грою в шахи, де за кож­ним ходом одного гравця слідує у відповідь хід суперника, так що результат гри зрештою не відомий.

Оскільки реакція конкуруючих суб´єктів ринку на по­ведінку один одного може бути різною, універсальною, ди­намічно стійкої моделі олігопольного ринку не існує, що веде до неоднозначності його основних характеристик: про­дукція цього ринку може бути однорідною (стандартизова­ною) і відносно диференційованою, можливість вступу на ринок може варіюватися від майже вільної до жорстко об­меженої.

Монополістична конкуренція. Назва і модель даного типу ринку виникли після виходу в 1927 р. однойменної кни­ги Е. Чемберлина. Проте з часом сам автор, що розглядав олігополію і монополістичну конкуренцію як два різних типу ринку, дійшов висновку, що всі типи ринків, що перебува­ють між досконалою конкуренцією і монополією, містять елементи того й іншого, і тому можуть бути об´єднані в ши­рокий клас ринків монополістичної конкуренції.

Основною рисою ринку монополістичної конкуренції є диференціація продукції. Суб´єкти ринку, як і при доско­налій конкуренції, численні, де кожний з них займає на ринку незначну частку, проте вони володіють деякою рин­ковою владою завдяки диференціації продукції і сегмен­тації відповідного товарного ринку.

Монополістичну конкуренцію зближують із досконалою такі риси, як безліч продавців і покупців, значна свобода входу на ринок, а відрізняє неоднорідність, диференційо­ваність продукції. Ця неоднорідність така ж сильна, як і однорідність при досконалій конкуренції. Продукція харак­теризується широким асортиментом товарів, характером дизайну, якістю упаковки. Все це різноманіття розрізняєть­ся у підсумку товарними знаками.

На відміну від олігополістічного ринку підприємства на ринку монополістичної конкуренції не є взаємозалежними, якщо їх частки на ринку порівнянні за розміром. їх поведі­нка на ринку ближче до поведінки цілком конкурентних підприємств, чим до поведінки олігопольного типу. Персо ніфікованість продукції дає право підприємствам на таких ринках використовувати певний ступінь ринкової влади при призначенні цін.

Існує й інша модель монополістичної конкуренції, коли на ринку присутні одно—два підприємства, що займають домінуюче становище, і значна кількість невеликих за рин­ковою часткою підприємств — аутсайдерів. У цьому випад­ку для системи відносин «домінуюче підприємство — аут­сайдери» буде характерна модель, що наближається до мо­нопольного ринку, а для конкуренції аутсайдерів між собою — модель досконалої конкуренції або перший вид монополі­стичної конкуренції. Останнє значною мірою залежить від характеру продукції — ступеня її стандартизованості або, навпаки, такої можливості.

Попит на товари підприємства на ринку монополістич­ної конкуренції такого виду не є абсолютно еластичним, оскільки покупці, що прихильні до певної марки, придбаватимуть товар, навіть якщо його ціна дещо вища, ніж у аналогів. Таким чином, вельми істотним детермінантом ринкової влади в умовах монополістичної конкуренції слу­гує не цінова політика інших продавців, а ступінь прихиль­ності покупців до конкретної марки товару. Індикатором ринкової влади служить цінова еластичність попиту на то­вар підприємства.

Отже, на ринках монополістичної конкуренції саме інди­відуальність споживчих властивостей на погляд покупців — основний чинник конкурентоспроможності товару. Цінова конкуренція відходить на другий план, поступаючись пер­шим місцем неціновій конкуренції, що використовує такі інструменти, як реклама, конкуренція сервісу і асортимен­ту, гарантійне і післягарантійне обслуговування.

Вивчення типів ринків має велике значення не тільки для визначення стану ринкової економіки, але і для вироб­лення правильної стратегії розвитку конкуренції, проведен­ня ефективної антимонопольної політики