16. Охарактеризуйте форми суспільного виробництва.

Натуральне виробництво – це такий тип господарювання за якого продукція виготовляється для власного споживання.

Риси:

1. Відсутність зовнішньоекономічних зв’язків

2. Відсутність суспільного поділу праці. Суспільний поділ праці – це спеціалізація виробників по виготовленню певного виду продукції

3. Універсалізація праці

Основною передумовою виникнення товарного виробництва стала поява суспільного поділу праці

Товарне виробництво – це такий тип господарювання за якого продукція виготовляється для обміну шляхом купівлі продажу.

17. Охарактеризуйте поняття «товар».

Товар – це продукт праці, який виготовляється для обміну шляхом купівлі-продажу.

Властивості товару:

1. Здатність задовольняти певну потребу людини;

2. Придатність для обміну на інші товари.

Класифікація товарів:

Класифікація товарів, об'єднуючи їх за спільними озна­ками, дає можливість вивчати окремі види й різновиди, яким властиві ці ознаки. Вона створює передумови для автомати­зованого обліку, планування, прогнозування асортименту, побудови прейскурантів, вивчення попиту й упорядкування заявок-замовлень.

Призначення класифікації полягає в тому, що вона до­зволяє:

дослідити споживчі властивості однорідних груп (під­груп) товарів;

установити оптимальний рівень властивостей товарів;

розробити групові методи дослідження й оцінки рів­ня якості товарів

Класифікацію покладено в основу впорядкування ка­талогів, її враховують при визначенні типів складів, баз і торгових підприємств.

Найбільш загаль­ними ознаками, характерними для багатьох товарів, є при­значення, застосування, вид вихідної сировини. Ознака призначення використовується як у вищих, так і в нижчих щаблях класифікації.

Класифікація товарів будується з дотриманням встано­влених правил. При розподілі товарів на групи необхідно додержувати двох основних правил:

розподіляти всю масу товарів на одній стадії групування тільки за однією ознакою;

починати розподіл товарів на групи за найбільш загальними ознаками, а потім переходити до інших ознак, менш загальних.

Класифікація повинна бути легко доступною для огляду, тобто з оптимальною кількістю категорій та мінімальною кількістю груп у кожній категорії. Ознаки класифікації мають бути істотними і повинні відбивати споживчі властивості товарів.

Нижчий ступень класифікації повинен конкретизувати, розкривати суть ознаки попереднього щабля. На кожному щаблі товари варто групувати тільки за однією ознакою.

18. Проаналізуйте історію розвитку грошей.

Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку, деякі національні гроші виконують функції світових.

Історія виникнення в економічній теорії виділяють дві основні концепції походження грошей[2]:

• Раціоналістична — гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.

• Еволюційна — гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу.

Передбачається, що ще 100 000 років тому виникли бартерні операції — прямий безгрошовий обмін товарами. Проте в безгрошових суспільствах в основному діяли подарунки або позики. Наступним етапом стало виникнення товарних грошей, тобто, коли в якості грошей використовувались різні матеріальні носії. Перша згадка про термін «гроші» датується 3000 роком до Р. Х., це був клинописний текст на глиняній табличці ізМесопотамії.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

19.1)Визначення поняття суті грошей Визначення суті грошей і фундаментальних засад їх розвитку становить базовий рівень монетарної теорії. Водночас у популярній на Заході науковій літературі даються достатньо близькі за змістом визначення поняття грошей: 1. Гроші — це засіб оплати товарів і послуг, засіб вимірювання вартості та засіб збереження (накопичення) вартості. 2. Гроші — це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші (К. Макконнелл, С. Брю). 3. Гроші визначаються як всякий товар, що функціонує як засіб обігу рахункової одиниці та засіб збереження вартості (Л. Харріс). Загальновизнаним є походження грошей з розвитку товарного виробництва й обміну. Різні товари впродовж історії використовувалися як гроші. Звідси, безумовно, можна вважати, що родовою ознакою грошей є їх товарне походження. Відомо також: усі товари, котрі слугували грішми, використовувалися як еквівалент для обміну на інші товари. Отже, можна запропонувати таке визначення поняття грошей як економічної категорії: Гроші — особливий товар, що слугує загальним еквівалентом. Суттєві риси грошей як специфічного товару: — гроші не здатні прямо задовольнити фізичні чи духовні потреби людини, а лише опосередковано, тобто через відчуження їх на купівлю звичайних товарів і послуг; — маючи здатність обмінюватись на будь-які цінності, гроші перетворюються на абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність або багатство;

2)Функції грошей Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків — національну валюту. Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб. Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.