35Односкладні речення.Типи односкл речень

Односкладним називається речення, у якому наявний лише один із головних членів і змістом не передбачає відсутнього, наприклад: А над Дніпром уже помітно світало (О. Гончар).

Односкладні речення поділяються залежно від того, як виражається їх головний член. Із граматичного погляду розрізняють два класи структурних схем односкладних речень: дієслівні та іменні. У свою чергу, дієслівні поділяють на: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні та номінативні.

1. Означено-особовими реченнями називаються такі односкладні речення, у яких головний член означає дію, що стосується певної особи (осіб). Присудок має форму дієслова 1-ї, 2-ї особи однини й множини дійсного способу теперішнього й майбутнього часу або 2-ї особи однини та 1-ї, 2-ї особи множини наказового способу, наприклад: Заспіваймо знову пісню (дієслово 1-ї особи множини наказового способу).

За наявності особового займенника означено-особові речення ; стають двоскладними. Порівняйте: Розповідаю казку (односкладне) і Я розповідаю казку (двоскладне).

Означено-особові речення вживаються переважно в монологах, діалогах та поетичній мові.

2. Неозначено-особовими реченнями називаються такі односкладні речення, у яких головний член виражений дієсловом 3-ї особи множини теперішнього або майбутнього часу чи формою множини минулого (давноминулого) часу і вказує на не-означену особу (осіб).

Неозначено-особові речення можуть виражати:

а) дію особи, що не відома мовцеві й не суттєва на момент мовлення, наприклад: Учора ділянку зорали, засіяли добірним зерном;

б) дію особи, яка відома мовцеві, але з певних причин ним не названа, наприклад: Часто полюбляють говорити про політику;

в) дію особи, яка мовцем не може бути точно названа, наприклад: Скоро нам усе розкажуть;

г) дію, витворену самим мовцем, але при цьому мовець не бажає уточнювати її джерело, наприклад: Вір, тебе завжди по^ правлять і допоможуть;

д) дію конкретної особи, яка не оголошується з певної причини, наприклад: Мене привітали, нагодували.

Неозначено-особові речення властиві науковому, офіційно-діловому, публіцистичному та розмовному стилям.

3. Узагальнено-особовими реченнями називають такі односкладні речення, у яких головний член, виражений особовим дієсловом, означає дію, стан, ознаку, що стосується будь-якої особи взагалі, наприклад: Що посієш, те й пожнеш (Нар. тв.). Такими конструкціями найчастіше є приказки, прислів'я, загадки тощо.

Головний член узагальнено-особових речень може виражатися:

а) дієсловом у формі 2-ї особи однини і множини теперішнього або майбутнього часу, наприклад: Хочеш їсти калачі — не сиди на печі (Нар. тв.);

б) дієсловом у формі 1-ї особи множини теперішнього або майбутнього часу дійсного способу, наприклад: Поживемо — побачимо (Нар. тв.);

в) дієсловом у формі 3-ї особи множини, наприклад: На переправі коней не міняють (Нар. тв.);

г) дієсловом у формі 2-ї особи однини та множини наказового способу, наприклад: Вдар лихом об землю (Нар. тв.);

д) формою чоловічого роду минулого часу дійсного способу, наприклад: Утікав від вовка, а попав на ведмедя (Нар. тв.).

4. Безособовим називається односкладне, синтаксично повне речення, у якому головний член означає дію чи стан, що не співвідно ситься з виконавцем, наприклад: Смеркалося. Із Лисянки кругом засвітило (Т. Шевченко).

За способом граматичного вираження головного члена безособові речення поділяються на кілька видів:

а) власне безособове, наприклад: / смеркає, і світає... (Т. Шевченко) (головний член — безособове дієслово), наприклад: У голові тріщить (головний член — дієслово у формі 3-ї особи однини теперішнього часу в безособовому значенні);

б) головний член — безособове дієслово з часткою -ся, наприклад: Уночі Михайлові не спалося; Надворі розвиднялося;

в) головний член — предикативний прислівник або інша частина мови в ролі прислівника (слова категорії стану), наприклад: В неволі тяжко (Т. Шевченко);

г) головний член — безособова дієслівна форма на -но, -то, наприклад: Зроблено — забуто;

д) головний член — сполучення дієслова з модальним значенням й інфінітивом, наприклад: Довелося виїжджати вранці; Поверхню озера встигло прихопити морозом;

є) головний член — інфінітив із допоміжним словом, наприклад: Невдовзі має потеплішати;

ж) головний член — предикативне слово немає (нема), наприклад: Ніде немає порятунку.

5. Інфінітивними вважаються такі односкладні речення, у яких головний член виражений інфінітивом, наприклад: Двічі молодим не бути (Нар. тв.).

Ці конструкції можуть виражати різні значення:

а) можливість або неможливість дії, наприклад: Зорі на небі не

перерахувати;

б) потреба дії, наприклад: Завершити б усе до кінця тижня;

в) заклик, побажання: Залучити всі сили для виконання роботи.

6. Номінативними, або називними, є прості односкладні речення, у яких наявний головний член співвідноситься з підметом і виражений Н. відмінком іменника однини чи множини. Номінативні речення можуть бути поширеними й непоширеними. Крім головного члена, у них бувають узгоджені й неузгоджені означення, наприклад: Осіння золота пора (В. Сосюра); Сонячні чудові дні.

Веселі люди.

За значенням та стилістичною функцією номінативні речення поділяються на такі види:

а) констатуючі (явища природи, події тощб), наприклад: Море.

Вітер і хвилі;

б) описові (ремарки до п'єс, лібрето, кіносценаріїв), наприклад: Сад. Посередині водограй (К. Буревій);

в) вказівні, що супроводжуються вказівними частками ось, он, от, оце, наприклад: Ось і свято.