16. Загальна характеристика основних худ. Напрямів Просвітництва. Естетичні погляди ф. Шиллера, проблематика його драм («Розбійники»)

У XVIII столітті паралельно розвивалися три основні художні напрями — просвітницький класицизм, просвітницький реалізм і сентименталізм, осторонь стояло мистецтво рококо, тісно пов'язане з бароко. Просвітницький класицизм продовжував традиції класицизму XVII ст., але на новій основі. Крім традиційних рис класицизму (раціоналізм, перевага загального над особистим, гармонійність побудови творів, дидактизм та ін.)., у просвітницькому класицизмі з'являються нові ознаки. Якщо у XVII ст. проголошувалася ідея служіння монарху й державі, то у XVIII ст. утверджується думка про необхідність служіння всьому суспільству, справі свободи й справедливості. Герої просвітницьких творів охоплені ідеєю змінити існуючий порядок і встановити більш розумний і гуманний.

На думку представників просвітницького класицизму, античність мала сприяти утвердженню гармонії й краси у реальному житті, показуючи приклад для наслідування. Просвітницький класицизм виявився у різних видах мистецтва: у літературі (Вольтер, Й. В. Ґете, Ф. Шиллер).

Реалістичний тип творчості виявився у просвітницькому реалізмі, основою якого став принцип наслідування природи, висунутий просвітителями. Д. Дідро закликав вивчати природу й придивлятися до її життя. Правдивість мистецтва —основний естетичний принцип просвітницького реалізму. Представники просвітницького реалізму віддавали перевагу сучасності як об'єкту зображення. Вони проникали в різнісфери соціального буття, досліджували відносини між різними соціальними верствами, вплив середовища на людину.Соціальний аналіз посідає центральне місце у творах просвітницького реалізму. Представників просвітницького реалізму цікавило приватне життя людей,їхній побут, події особистого значення. Вони змальовують перш за все життя представників третього стану, вбачаючи вних найактивнішу силу в перетворенні суспільства. Письменники не боялися соціальної критики, сміливо викриваючи вади суспільства та їх згубний вплив на людину. Новим для літератури того часу було те, що характер людини був поданий в еволюції, у зв'язках із природним та соціальним середовищем. Особливе значення надавалося проблемам виховання людини, становленню її в складних умовах. Представниками просвітницького реалізму були письменники Д. Дідро, Дж. Свіфт, Г. Філдінг.

Не менш важливу роль у культурному житті Європи відігравав сентименталізм, у якому утверджується «культ почуттів», «культ серця» на противагу «культу розуму». Цей напрям отримав свою назву за твором англійського письменника Л. Стерна «Сентиментальна подорож» (1768).

Риси сентименталізму:- 1культ почуттів та природи - 2увага до внутрішнього світу людини (сентименталісти започаткували психоаналіз) -3 здатність простої людини на глибокі почуття, 4пристрасті й переживання. утвердження цінності людської особистості незалежно від її соціального стану

Представники. Франція (Ж. Ж. Руссо), Росія (М. Карамзін «Бідна Ліза»), Німеччина

Окремо від основних художніх напрямів доби розвивалося мистецтво рококо. Рококо (фр. — схожий намушлю) — художній стиль гедоністичного ґатунку, що обстоював культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму. Представники рококо тяжіли до вираження в мистецтві краси й насолод, які не пов'язані із соціальним життям, а цінні самі по собі. Творчість митців рококо була більш камерною, вузькою, інтимною. Представники рококо орієнтувалися на смаки вищої, аристократичної верстви, тому твори рококо відзначаються особливою вишуканістю й витонченістю форм, пишністю й багатством художньої виразності. Для стилю рококо характерні естетизм, святковість, декоративність,театральність, увага до найменших дрібниць. Митці вважали, що витвір мистецтва має радувати зір, слух або уяву, нагадуючи тим самим про насолоди життя — красу, кохання. Представники рококо збагатили мистецтво не стільки у змістовому, скільки у формально-зображальному плані. їхнім творам притаманне розмаїття форм і засобів художньої виразності. У літературі стиль рококо виявився у творчості П. О. Бомарше, Д. Дідро. У живописі його представляють Ж. А. Ватто, Ф. Буше. Стиль рококо знайшов яскраве втілення і в архітектурі, музиці, предметах побуту, інтер'єрі.