12.Особливості класицизму як напряму в літ-рі та м-ві. Основні риси класицизму

Класицизм(від лат. — взірцевий, довершений) — напрям, що виник у XVII у Франції й поширив ся в літературах Європи до початку XIX століття. панує культ «класиків» (передусім — античних письменників) та розуму, а весь напрям пов'язаний із суворою нормативністю й регламентацією.

Ідея– ствердження державності (абсолютна монархія Людовіка ХІУ «Держава – це я») Тема– конфлікт між державним і особистим, між розумом і почуттям Філософська основа– раціоналізм Рене Декарта «Я мислю, отже я існую»

Риси: - зображення типового , культ розуму, герой – громадянин патріот,пов'язаний з суспільством і зобов’язаний підпорядковуватися йому, характери персонажів статичні й однозначні

Естетичні принципи:

- суворий поділ жанрів: високі (ода, героїчна поема, трагедія)

низькі (сатира, байка, комедія)

- дотримання трьох єдностей (місця, часу, дії)

- повчальність

- чистота мови, недопустимість змішування високого і низького стилів

Література:Франція:(Буало, Корнель, Расін, Мольєр),Росія(Ломоносов, Фонвізін), Україна(Феофан Прокопович, Гулак-Артемовський) Музика(Моцарт, Бетховен, Люллі)

Жанри в класицизмі поділялися на «високі» й «низькі». До високих належали трагедія, ода, дифірамб, героїчна поема, до низьких — комедія, сатира, епіграма, авантюрний роман, бурлескна пародійна поема, байка. Встановлювались міжжанрові межі, а будь-які різножанрові поєднання, наприклад трагікомедія, вважались неприпустимими. Високі жанри відтворювали історичні події, життя царів, полководців, знатних вельмож, міфологічних або біблійних героїв. Низькі жанри зображали повсякденне життя простих людей, міщан, селян, слуг. Для кожного жанру визначався мовний стиль, відповідно високий або низький. У високих жанрах використовувалась піднесена патетична мова, в низьких, навпаки, — проста, повсякденна мова. У високих жанрах прославлялись ідеї монархії та громадянського служіння, а в низьких жанрах викривалися вади суспільства і характерів.

У цілому жанрова система класицизму орієнтувалася на античну літературу і ставила за мету її відродження. Основні жанри літератури класицизму — трагедія, героїчна поема, ода. Трагедія стала своєрідною царицею жанрової системи класицизму.

Персонажі класицистичних драм чітко поділялися на позитивних і негативних, при цьому в характері героя, як правило, акцентувалася якась одна, позитивна або негативна, риса (честь, обов'язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо). Тому образи класицистичних героїв, на відміну, наприклад, від персонажів Шекспіра, вирізняються абстрактністю й універсальністю, втілюють лише загальні, а не індивідуальні риси.

Знаменитий закон трьох єдностей, що став непорушним правилом побудови класицистичної трагедії, в античні часи не був сформульований, проте логічно випливав із особливостей античної драми. В ній глядацька увага була сконцентрована на одному героєві, що, у свою чергу, мотивувало введення в сюжет лише таких подій, які мали безпосереднє відношення до його долі — обставина, яка започатковувала єдність дії. Життя героя в античній драмі, як правило, простежували з моменту, близького до розв'язки, що автоматично зумовлювало єдність часу, оскільки всі критичні злами в долі такого героя відбувались переважно в межах однієї доби. Єдність місця зумовлювалася технічними особливостями античного театру, не пристосованого для частої та різкої зміни декорацій.