- •31. Відчуття, їх види та закономірності
- •32. Педагогічна діяльність. Мотивація педагогічної діяльності. Стилі педдіяльності.
- •34. Міжособистісне сприймання і розуміння та їх механізми. Міжособистісна атракція.
- •35. Свідомість як форма відображення дійсності. Основні функції свідомості.
- •36. Методи діагностики уваги
- •37. Види мислення. Етапи рішення мисленнєвих задач.
- •Решение мыслительных задач проходит несколько этапов.
- •38. Вміння вчитися самостійно. Психологічні умови формування вміння вчитися самостійно.
- •39.Методи діагностики пам’яті.
- •40. Індивід, індивідуальність, особистість. Різниця у змісті та обсязі цих понять.
- •41.Основні групи методів патопсихології.
- •Методы, применяемые для патопсихологического исследования, можно разделить на стандартизированные и нестандартизированные.
- •42. Тест Кеттелла 16 pf,процедура проведення, інтерпретація.
- •43. Розвиток експериментальної психології: дослідження памяті р.Еббінгаузом, рухових реакцій на ситуацію е.Торндайка.
- •44. Проблема психологічної готовності дитини до навчання в школі.
- •45. Дослідження сенсомоторної сфери. Коректурна проба; Таблиці Шульте, Дошки Сегена, Кубики Коса.
- •46. Розвиток прикладних галузей психології в др. Пол. XIX ст.
- •47. Мислення як узагальнене та опосередковане віддзеркалення дійсності в її суттєвих властивостях і відношеннях.
- •48.Тести інтелекту:специфіка, способи побудови,сфери застосування.
- •49.Основні характеристики засвоєння навчального матеріалу.
- •50. Проблема співвідношення навчання й розвитку. Теорія л.С.Виготського про зони актуального та найближчого розвитку дитини.
- •51. Тест структури інтелекту Амтхауера.
- •52.Вивчення темпераментних основ особистості.
- •Свойства темперамента.
- •53.Порушення пізнавальної діяльності і особистісні розлади при шизофренії, епілепсії, маніакально-депресивному психозі.
- •54. Социометричне вивчення малих груп. Референтометрія.
- •55.Ієрархія потреб і теорія мотивації а.Маслоу: мотивація як подолання дефіциту і як прагнення до розвитку; само актуалізація.
- •56.Загальнопсихологічна теорія діяльності а.Н. Леонтьєва:психологічна структура діяльності, поняття «провідна діяльність».
- •57. Проективні методи психодіагностики.
- •58. Лідерство та керівництво в малих групах, теорії лідерства.
- •59. Основні форми прояву психічного недорозвинення. Характеристика мотиваційних, пізнавальних і поведінкових особливостей олігофренів.
- •60. Шкільний тест розумового розвитку – штур (к. М.Гуревіч,м.К. Акимова)
31. Відчуття, їх види та закономірності
Ощущение — простейший психический процесс, состоящий в отражении свойств предметов и явлений материального мира, а также внутренних состояний организма при непосредственном воздействии раздражителей на соответствующие рецепторы, посредством которого через органы чувств устанавливается связь человека со средой. Информационный голод в условиях сенсорной изоляции приводит к дезорганизации личности.
Анатомо-физиологический аппарат, предназначенный для приема воздействий определенных раздражителей из внешней и внутренней среды и переработки их в ощущения, называют анализатором, который состоит из трех частей:
• периферического отдела или рецептора, где происходит трансформация воздействия энергии в нервный процесс;
• чувствительных нервов (проводящих путей), по которым возбуждение передается в центральный отдел анализатора;
• центра анализатора — специализированного участка коры мозга. Ответим реакция передается по эфферентному нерву — волокну, проводящему нервные импульсы к исполнительному органу.
Виды ощущений. По месту расположения рецептора и характеру отражения выделяются следующие виды ощущений: 1) интсрорецептивные — рецептор расположен во внутренних органах и тканях (органические, болевые ощущения); 2)экстерорецептивные — рецептор расположен на поверхности тела; 3) проприорецептивные — рецептор расположен в мышцах, связках (статические, кинестетические).
Ощущения обладают общими свойствами: качество (модальность) — основная особенность ощущения, отличающая его от других видов; интенсивность — количественная характеристика, определяемая силой действующего раздражителя н функциональным состоянием рецептора; продолжительность (длительность) — временная характеристика, определяемая функциональным состоянием органа чувств, временем действия и интенсивностью раздражителя.
Отрезок времени, через которое после воздействия раздражителя на орган чувств возникают ощущения, называется латентным (скрытым) периодом и различен для разных ощущений (для вкусового — 50 мсек., для болевого — 370 мсек ).
Основные закономерности ощущений. К основным закономерностям ощущений относят чувствительность, наличие порогов ощущений, адаптации и сенсибилизации.
Чувствительность — способность реагировать на сравнительно слабые или незначительно различающиеся воздействия. Порог ощущений (абсолютный) — минимальная величина раздражителя, вызывающего едва заметное ощущение (нижний порог); максимальная величина раздражителя, вызывающего ощущение данной модальности (верхний порог). Разностный порог — наименьшее различие между раздражителями.
Величины порогов изменяются в зависимости от различных условий: характера деятельности и возраста человека, функционального состояния рецептора, силы и длительности раздражения и т. д.
Различают две нормы изменения чувствительности: адаптация — приспособление чувствительности к постоянно действующему раздражителю; проявляющееся в повышении или понижении порогов; сенсибилизация — повышение чувствительности в результате взаимодействия анализаторов в процессе упражнения, при котором чувствительность зависит от физиологических и психологических причин.