Самостійна робота №18

Тема. Виробнича робота студента у відділах (відділеннях, секторах) організації (установі, закладу) на штатних місцях та дублером соціального працівника.

Зміст самостійної роботи.

Скласти перелік заходів, що здійснюються в установі (організації, закладі) за місцем проходження практики для зняття психологічної напруги та профілактики емоційного вигорання.

Методичні вказівки.

Професії працівників соціальної сфери, незалежно від чи­ну й рангу, належать до комунікативних або так званих хелперських (англ. - допомагати), оскільки пов'язані з роботою у системі «людина-людина», тривалим спілкуванням, на­данням підтримки та допомоги й зумовлені постійним емоційним і психологічним напруженням. І якщо людина не може збалансу­вати час роботи й відпочинку, вона втрачає здатність самовідновлюватися. З часом постійні перенавантаження призводять до емоційного та професій­ного вигорання.

Оскільки внаслідок останніх подій в Україні навантаження і на керівників, і на спеціалістів, і на соціальних робітників значно зросло, слід особливу увагу приділити профілактиці професійного вигорання, щоб кожен із них зберіг себе як професіонала та особистість, а трудові колективи - здатність до продуктивної роботи.

Синдром емоційного вигорання (СЕВ) - це реакція організму, що виникає внаслідок тривалого впливу професійних стресів середньої інтенсивності. 

Наявність у людини одного або кількох таких оз­нак вказує на те, що почався процес «вигорання». Профілактика СЕВ має бути комплексною і різ­ноплановою.

Наприклад, керівник може допомогти підлег­лому в цій нелегкій справі - боротьбі з емо­ційним вигоранням.

1. Гранично чітко роз'яснити кожному співробіт­никові його місце в структурі, функції, права і посадо­ві обов'язки.

2. Відстежувати особливості стосунків між співро­бітниками й створювати сприятливий психологічний клімат у колективі. Доброзичливі ділові стосунки між колегами важливіші за суворе дотримання суборди­нації.

3. Обговорювати з співробітниками перспективи їх професійного зростання з чітким окресленням критеріїв кар'єрного просування. Таким чином, запо­бігають одному з головних проявів СЕВ – відчуттю безглуздості роботи.

4. Виробити традиції в усьому: діловий стиль одягу, щотижневі наради з колегами, спільний колек­тивний відпочинок тощо.

5. Структурувати роботу й організувати робочі місця так, аби результати загальної справи стали значущими для кожного виконавця.

6. Обговорити з співробітником можливість пере­ходу в суміжну професійну галузь, аби набуті знання, вміння та навички знайшли нове застосування,

7. Створити в організації перспективи горизон­тальної кар'єри (наприклад, поміняти місцями спеці­алістів у виробничих підрозділах з урахуванням їх психологічної сумісності).

8. Акцентувати не на тому, що співробітник уже знає, вміє, освоїв, а на напрямах зростання – щоб професія сприймалась як інструмент особистісного та фахового розвитку.

9. Надавати допомогу в адаптації до своєї діяль­ності молодим фахівцям.

10. Оптимізувати професійне навантаження, змі­нити (за необхідності) графік чергувань, ввести до­даткові форми морального і матеріального заохо­чення співробітників тощо.

11. Особливе значення має надання співробітни­кам можливості вносити свої пропозиції в робочий процес і створення умов для їх впровадження.

12. При цьому для керівника не менш важливо займатися самоосвітою І самовихованням, профі­лактикою СЕВ у самого себе. Що, наприклад, вира­жається в нетерпимості до думки інших, грубості в спілкуванні з підлеглими, прагненні перевищувати свої повноваження. Стиль керівництва колективом повинен бути гнучким і адекватним.

Рекомендована література.

Макарова Г.А. Синдром емоційного вигорання - К., 2002. – с. 40-54