13. Правові наслідки порушення зобов’язання

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

14. Цивільно-правова відповідальність: поняття, умови, види.

Цивільно-правова відповідальність - це санкції, що застосовуються до правопорушника через покладання на нього додаткових цивільно- иравових обов’язків або позбавлення належного йому суб’єктивного цивільного права.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає при наявності таких умов (підстав):

- протиправність (Протиправною є поведінка, яка порушує норму права або умови укладеного між контрагентами договору);

- шкода (під шкодою у цивільному праві розуміють загибель, втрату або зменшення певного майнового чи немайнового блага. Майнова шкода може настати як у вигляді: а) реальних збитків (витрат, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа понесла або повинна понести для відновлення порушеного права; б) упущеної вигоди (доходи, які б особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене);

- вина (Вина - це психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідку. Залежно від того, чи бажав правопорушник настання протиправних наслідків, вирішується питання щодо поділу вини на дві форми: умисну чи необережну);

- причинний зв'язок.

Цивільно-правова відповідальність може полягати у відшкодуванні шкоди, сплаті неустойки, втраті завдатку, конфіскації, примусового вико- нання обов’язку тощо.

Залежно від підстав застосування виділяють відповідальність дого­вірну та недоговірну (деліктну). Відмінність договірної відповідальності від недоговірної полягає в тому, що її форми та розміри можуть визначатися як законом, так і безпосередньо в договорі, а недоговірна відпо­відальність визначається тільки законом.

Залежно від характеру розподілу відповідальності між кількома пра­вопорушниками виділяють часткову, солідарну та субсидіарну відповідальність. Частковим вважається зобов’язання, коли в ньому беруть участь декілька кредиторів або декілька боржників, та кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен із боржників повинен виконати зобов’язання в певній частці. При цьому кожний з боржників несе перед кредитором відповідальність тільки в тій частці, котра припадає на нього відповідно до закону чи договору. Солідарна відповідальність передбачає можливість кредитора притягнути до відповідальності будь-кого з боржників у повному обсязі або частково та надає можливість звернутися з вимогою про стягнення до будь-кого з боржників, у котрого є достатньо майна для задоволення вимог. Субсидіарна відповідальність настає, якщо в зобов’язанні беруть участь два боржники, один з яких є основним, інший - додатковим (субсидіарним). Додатковий боржник несе відповідальність за основного боржника в разі, коли кредитор не може задовольнити свої вимоги за рахунок основного боржника.

Залежно від розмірів і обсягу відповідальність буває повною, обмеженою та підвищеною. Відповідальність правопорушника може бути зменшена, на за наявності доказів щодо вини обох сторін у невиконанні або неналежному виконанні зобов’язання. Підвищена відповідальність настає на умовах і в обсязі, передбачених законом, зокрема, розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, може бути збільшений законом.