5.Лікування

При ішемії IБ-IIБ ступенів необхідно екстрене втручання, спрямоване на відновлення кровотоку: ембол- або тромбектомія, обхідні шунтування. Протезування сегмента периферичної артерії проводиться при непротяжних гострих оклюзіях судин кінцівок.

Тромбемболектоміі з периферичної артерії за допомогою балонного катетера Фогарті або ендартеректоміі.

Гепарин добова доза 300-500 тис ОД, даємо кожні 4-5 год

Задача 3 

  1. ЗТГК :порушення цілості ребер (8, 9,10) із ушкодженням внутрішніх органів (легені) ускладнена

2. Ускладнення:      1) ранні (пневмоторакс, гемоторакс, підшкірна, медіастинальна емфіземи, флотуючі переломи ребер, травматичний шок, асфіксія);      2) пізні (посттравматична пневмонія, посттравматичний плеврит, нагнійні захворювання легень та плеври). 

3. З метою судження про припинення або продовження внутрішньоплевральної кровотечі виконують пробу Рувілуа-Грегуара: Згортання отриманої крові в пробірці або шприц свідчить про триваючу кровотечу, відсутність коагуляції говорить про припинення кровотечі.

4. Центральний флотуючий сегмент - множинні переломи ребер по парастернальнихабосередньо-ключичнихлініях.

5 Лікування:преломи --- блокади:

*ваго-симпатична блокада за Вишенським;*сприт-новокаїнова блокада місць переломiв;

*паравертебральна блокада.

-- наркотичні знеболювальнi

-- електрофорез з новокаїном.

Вiдновлення каркасностi грудної клiтки при флотуючих переломах ребер подiляють на три групи (Є.А. Вагнер, В.М. Тарнавський, 1977):

• зовнiшня фiксацiя зовнiшнього сегмента прошиванням за мiжребернiм´язи й витягненням через блоки протягом 2-3 тижнiв;

• iнтрамедулярний остеосинтез ребер;

• штучна вентиляція легень iз метою внутрішньої пневматичної стабiлiзацiї (при явищах дихальної недостатностi).

гемоторакс-----При малому гемотораксi використовують  пункцiю або дренування  плевральної порожнини та видалення кровi.

Манiпуляцiя виконується в VI-VII мiжребер'ях по задньо-аксилярнiй або лопатковiй лiнiях (за вищеописаною методикою). 

При тотальному, великому або середньому гемотораксi з кровотечею, що продовжується (позитивна реакцiяРевiлуа-Грегуара), необхiдна торакотомiя для лiквiдацi джерел акровотечi.

Кровоточивi рани легені зашивають капроновою лiгатурою восьмиподiбним швом. При наявностi в плевральнiй порожнинi рідкої крові виконують її реiнфузiю. Згустки кровi з плевральної порожнини видаляють. 

Задача 11.

1.Атеросклеросклероз. Аневризма черевної аорти з розривом аневризма інфраренального сегмента добіфуркації; ІІ тип за Покровським

Класифікація аневризм черевної аорти:

-Вроджені. -Набуті: а) незапальні (атеросклеротичні, травматичні); б) запальні (сифілітичні, при аорто-артеріїті).

- По морфології аневризми діляться: істинні, помилкові,розшаровуючі.

- За формою на мішкоподібні і дифузні.

- За локалізацією аневризми черевного відділу аорти діляться:

I тип - аневризма проксимального сегмента черевної аорти з залученням вісцеральних гілок;

II тип - аневризма інфраренального сегмента без залучення біфуркації;

III тип - аневризму інфраренального сегменту з залученням біфуркації аорти і клубових артерій;

IV тип - тотальне ураження черевної аорти.

-За клінічним перебігом: неускладнені, ускладнені (розриви),розшаровуючі.

3.Найбільш грізне ускладнення аневризми - це її розрив. Летальність при такому ускладненні висока. Іншим ускладненням аневризми черевної аорти є емболізаціяартерії тромбом. Крім того, можуть бути і інфекційні ускладнення. Ще одним видом ускладнення аневризми аорти є розшарування аневризми.Стеноз аорти

4. Диференціальний діагноз при аневризмах грудної частини аорти проводять з обємними утворами легень і середостіння (пухлини, кісти); при аневризмах черевної аорти – з обємними утворами органів черевної порожнини, ураженнями лімфатичних вузлів, ниркової патології, за очеревинними пухлинами

5. Оптимальний оперативний доступ при розриві аневризми черевної аорти - серединна лапаротомія від мечоподібного відростка грудини до лобка.Верхній полюс аневризми черевної аорти найчастіше розташовується на 2 і більше см, нижче відходження ниркових артерій. У зв'язку з цим слід прагнутиздійснити проксимальний контроль на інфраренальном рівні.

В останні роки в якості альтернативи традиційному хірургічному лікуванню при розриві АБА використовується установка ендоваскулярногостента. На відміну від відкритого хірургічного втручання цей метод є значно менш інвазивним.

Ситуаційна задача №4 (КНИЖКА Ковальчука ст 543)

1.Ендемічний зоб: вузловий, колоїднй, ІІ ступеня, типової локалікації.

2.За ступенем збільшення щитовидної залоз використовують таку шкалу:

*0 – щитоподібна залоза не пальпується;

*І – пальпується перешийок залози, який помітний при ковтанні;

*ІІ – пальпується вся залоза, її помітно при ковтанні;

*ІІІ – збільшення залози призводить до помітного рівномірного потовщення ший(«товста шия»);

*IV – залоза значно збільшена, різко деформує шию;

*V – збільшення досягає великих розмірів(зоб великих розмірів)

3. Дане захворювання диференціюють з:

*з хронічним автоімунним тироїдитом Хашімото; *фібропластичним зобом Ріделя; *кістами шиї

*злоякісними новоутвореннями щитовидної залози; *метастазами пухлин у шийні лімфатичні вузли.

4.Ускладнення:

*запалення зобно зміненої щитовидної залози(струміт) *крововиливи в тканину зоба

*асфіксія *малігнізація

5.Лікування:проводять препаратами неорганічного йоду,тириоїдином і чистими гормональними препаратами(тироксином,трийодтироніном).Хірургічне лікування: видалення всієї зобнотрансформонавої паренхіми, максимально зберегти здорову тканину.

Задача 8

1.ІХС, постінфарктний дефект міжшлуночкової перетинки(?)