Структурні компоненти навчальної діяльності:

Мотиваційний – емоційний мікроклімат, інтелектуальні почуття (почуття незадоволеного досягнутим); контроль і стимулювання; ігрові ситуації.

Змістовий - верхня межа програмових норм, міцні знання, розвивальні завдання, активізуючі запитання, поєднання репродуктивних і творчих знань; система пізнавальних знань випереджувального характеру.

Організаційно – процесуальний

• формування організаційних умінь і навичок (сприймати і точно виконувати вказівки вчителя, включатись в роботу; планувати і контролювати результати; передбачати послідовність;

• формувати систему пошукових умінь;

• стимулювання, здогадки та уяви дітей;

• стимулювання комбінаторних здібностей;

• оволодіння елементарною логічною грамотністю.

Контрольно-оцінний - діагностика ефективності, повноти та глибини засвоєння знань, рівня сформованості умінь і навичок, усвідомлення учнями критеріїв оцінювання успішності протікання навчального процесу і т.ін..

Рефлексивно-коригувальний – усвідомлення учасниками навчально-виховного процесу результативності своїх дій, усвідомлення здобутків і недоліків власної діяльності і внесення відповідних змін у власні навчальні дії та діяльність загалом.

8. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Етапи засвоєння знань.

Навчання – процес пізнавальний, а тому підпорядковується певним законам пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.

В основі процесу навчання лежить ідея діяльнісного підходу. Навчання йде попереду розвитку. Сучасна дидактика у центр навчання ставить особистість учня.

Етапи засвоєння знань:

а) Мотивація навчальної діяльності (підготовчий етап) – постановка, усвідомлення і прийняття учнями пізнавальних завдань , формування навчально-пізнавальних мотивів;

б) Сприймання навчального матеріалу.

в) Осмислення, розуміння навчального матеріалуформування наукових понять, узагальнення і систематизація знань;

г) Закріплення і вдосконалення знань, їх запам’ятовування, формування умінь і навичок;

д) Застосування знань умінь і навичок на практиці.

Постановка пізнавальних знань, мотивація навчальної діяльності (мотиваційний етап).

Мотиви пізнавальної діяльності – умова виникнення учіння. Вміння вчителя ставити пізнавальні знання, перевести навчальну проблему із зовнішнього плану у внутрішній. Викликати потребу здобувати знання.

Сприймання навчального матеріалу.

Пізнання – чуттєве і логічне. Значення минулого досвіду, встановлення зв’язків нових знань із старими, врахування інтересів, потреб, нахилів, переконань. Активізувати відповідні знання, опори, уміння, навички, установка на сприймання; різні джерела сприймання (наочність):

• Вчитель пояснює, розповідає, показує, а учні стежать за його міркуванням;

• учні набувають знання у процесі пошукової діяльності, евристичної бесіди, спостереження, аналізу й порівняння ряду фактів під керівництвом вчителя;

• учні оволодівають новими способами дій за зразком та аналогією;

• учні опановують нові знання самостійно за пропонованими завданнями чи алгоритмічними приписами, працюючи з підручником, таблицею, дидактичним матеріалом.

Шляхи: індуктивний ( від конкретного до узагальнюваного); дедуктивний – ознайомлення із загальних до конкретних випадків.

Установка на сприймання. Врахування індивідуальних особливостей сприймання: точність, швидкість, емоційність.

Усвідомленість сприймання. Керівництво з боку вчителя.

Усвідомлення та осмислення знань, формування наукових понять, узагальнення та систематизація.

Розуміння передає осмисленню. Осмислити – вкласти у сприйняту інформацію певний смисл, встановити зв’язки між фактами, даними спостережень і висновками. Основа - раніше засвоєні знання.

Значення активної діяльності учнів. В ході осмислення значно збагачується розуміння вивченого, стає більш різностороннім і глибоким. З’являється нове ставлення до матеріалу, що вивчається. Осмислення передає в узагальнення знань – емпіричне і теоретичне.

Значення розумових операцій. Щоб формувати в учнів поняття потрібно:

1. підготувати їх до його засвоєння мотиваційно – змістовно;

2. організувати первинне сприймання нового матеріалу;

3. забезпечити диференціювання головних і другорядних ознак, способів дій;

4. розкрити зв’язки і співвідношення об’єкта, що вивчається з іншими, а також внутрішні зв’язки його елементів;

5. на основі такої аналітичної роботи підвести дітей до висновків, дати доступне визначення нового поняття;

6. співвіднести нове поняття із засвоєним раніше і таким чином ввести його в загальну систему знань, доступних розумінню учнів цього класу.

Засвоєння нового матеріалу триває на етапі первинного закріплення – застосування знань і вмінь. На цьому етапі заперечується осмисленість і повнота сприймання, а отже і успішне виконання самостійної роботи. Перш ніж виконувати вправи на стані первинного закріплення, варто коротко повторити теоретичні відомості, правила цієї роботи.

Етапи узагальнення визначає новий рівень у засвоєнні і застосуванні понять, способів дій. Види: емпіричне, коли на основі аналізу й порівняння зовнішніх, безпосередньо сприйнятих ознак кількох об’єктів визначають загальну ознаку. Теоретичне узагальнення здійснюється завдяки поглибленому аналітико – синтетичному осмисленню виучуваних явищ.

Часткові поняттєві поурочні тематичні міжтематичні

у загальнення узагальнення узагальнення узагальнення узагальнення

В процесі узагальнення передбачається така послідовність дій:

- аналіз ознак об’єктів; - встановлення між ними взаємозв’язків через порівняння; - виділення головних ознак – їх об’єднання словом чи реченням-

формування загального висновку – усвідомлення способу виконання завдання.