8. Закономірності вдосконалення менеджменту соціальної роботи.

Закон( в сучасній науці) – нормативний акт, прийнятий і затверджений в установленому порядку вищим представницьким органом державної влади.

Закономірність(категорія вужча ніж закон) – деякий повторюваний зв'язок між явищами або процесами суспільного життя на певних етапах суспільного процесу.

Закони менеджменту соціальної роботи носять найбільш загальний характер і охоплюють усі соц. системи, способи виробництва і надання послуг, незалежно від стадії соціального розвитку.

Основні закони менеджменту соц. роботи:

1. Закон єдності та цілісності системи менеджменту соціальної роботи - система управління повинна мати організаційну і функціональну системну єдність.

2. Закон забезпечення необхідного числа ступенів свободи системи менеджменту соціальної роботи – система управління соц. роботою повинна забезпечувати всі необхідні ступені свободи керованих систем, явищ і процесів. Для цього система має бути не лише гнучкою, а і відзначатися певною стійкістю.

3. Закон необхідної організаційно-структурної розмаїтості систем менеджменту соціальної роботи – має бути структурна різноманітність відповідно до потреб керованої системи.

4. Закон співвідношення керуючої та керованої підсистем менеджменту соц. роботи – вони мають відповідати за рівнем, напрямками, цілями і задачами функціонування і подальшого розвитку.

5. Закон організації менеджменту соц. роботи – показує необхідність відповідальності функцій, повноважень, права і відповідальність на кожному з рівнів системи менеджменту установи соц. роботи і відбиває залежність ефективності її функціонування від чіткості розподілу її кооперативної праці в самій системі управління.

6. Закон спеціалізації менеджменту соц. роботи – управління в сфері соц. роботи веде до розподілу його функцій і до специфічного прояву на різних рівнях і напрямках

7. Закон інтеграції менеджменту соц. роботи – це об'єднання в системі управління соц. роботою різних спеціалізованих дій, що здійснюються у різних рівнях і напрямках в рамках єдиного соціального організму

8. Закон економії часу – досягнення мети з урахуванням найменших часових витрат

9. Закон пріоритетності соц. цілей – одна з головним у розвитку суспільства є постійне підвищення якості та способу життя її членів,їх благополуччя

10. Закон домінування глобальної цілі – кожна соц. система складається з певних підсистем.

11. Закон зростання суб’єктивності та інтелектуальності – дозволяє випереджувати характер управлінського впливу.

9. Зовнішнє середовище організації соціальнї сфери ( фактори прямого та непрямого впливу на організацію).

Середовище організації – сукупність певних обставин і факторів, як в середині організації, так і навколо неї, що впливають на прийняття рішень керівником.

Зовнішнє середовище організації соціальної сфери – сукупність елементів, які не входять до організації, але впливають на неї. Властивості зовнішнього середовища соц. організації:

• Взаємозалежність

• Складність зовнішнього середовища

• Рухливість середови

• Нестабільність серередовища

Зовнішні фактори - це в основному неконтрольовані сили, які мають вплив на рішення менеджерів та їх дії і, в кінцевому підсумку, на внутрішню структуру і процеси в організації.

Функціональні сфери зовнішнього середовища.

Соціальне середовище: соц. норми, сц погляди, етичні норми

Правове середовище.:

Державне середовище.

Політичне середовище.: конституційні основи, форма власності, особливості законодавства, політ стабільність.

Технологічне середовище. : РОЗВИТОК НАУКИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

Економічне середовище. : рівень життя, капітал, постачальники, споживачі

Ресурсне середовище:робоча сила, природ ресурси, інфраструктура, територіальне розташув.

Розрізняють середовище прямого впливу і середовище непрямого впливу. До середовища прямого впливу відносяться постачальники, трудові ресурси, закони й установи державного регулювання, споживачі й конкуренти. До середовища непрямого впливу - стан економіки, науково-технічний прогрес, соціально-культурні та політичні зміни, групові інтереси і події в інших країнах, що стосуються організації. Фактори непрямого впливу можуть не робити безпосереднього впливу на організацію, але позначаються на її діяльності. Так само як і внутрішні перемінні, зовнішні перемінні впливають на організацію у взаємозв´язку, тобто зміна одного фактора може вплинути на зміну інших. Так, наприклад, ріст цін на нафту спричинить за собою підвищення цін у всіх галузях економіки, викличе урядове регулювання нормативів споживання, введення податків на надприбуток нафтових компаній, підвищення цін на комунальні послуги тощо.