1. Соціологія міжнародних відносин як наука. Причини виникнення, сутність, можливості.

Міжнаро́дні відно́сини  — система міждержавних взаємодій, суб’єктами яких є держави і міждержавні та неурядові організації, приватні особи. Міжнародні відносини — це сукупність різноманітних відносин (політичних, економічних, дипломатичних, ідеологічних) між національними державами або групами національних держав, а також створеними ними світовими й регіональними організаціями, у процесі взаємодії яких складається певний світовий або регіональний правовий порядок.

Головними суб'єктами міжнародних відносин на сучасному етапі є національні держави, які для вироблення певних форм, моделей взаємодії об'єднуються у всесвітні й регіональні міжнародні організації (ООН, МВФ, НАТО та ін.).

Міжнароднівідносини є одним з найскладнішихоб'єктівнауковогоосмислення. їхвивченнявимагаєзастосування комплексу методіврізнихсоціальних наук. Певніпроблемивиникають, зокрема, з термінологією. Однінауковціпропонуютьподілятисубєктів та акторівміжнароднихвідносин. Суб'єктамиможуть бути держави та будь-якіміжнародні установи, на якихпоширюєтьсядія норм міжнародного права. Актораминазиваютьсявсідіючі особи міжнароднихвідносин, незалежновідпоширення на них норм міжнародного права. Поняття «світовий порядок» відображаєвідносностабільнігео-політичніструктури, якіскладаються в певнийперіодісторіїміжнароднихвідносин [104, с. 320]. Предмет соціологіїміжнароднихвідносин становить поведінкасуб'єктівміжнародноїполітики, їхніролі, очікування, цінності, якими вони керуються. У цьомуконтекстіпідсвітовоюполітикоюрозумієтьсядіяльність держав та іншихміжнароднихсуб'єктів на міжнароднійарені, а міжнароднівідносинирозглядаються як система реальнихзв'язків, результат взаємодії держав. Першіетапирозвиткуміжнароднихвідносинпов'язуються з безпосередніми «інтернаціональними» зносинамиміж державами, а з розвиткомновоїякостікомунікацій та ущільненняммережіміж- та наддержавнихзв'язківформуютьсятранснаціональніміжнароднівідносини, якіформуютьпевну систему міжнароднихвідносин. Найбільшцікавим є питаннязв'язкуміжтеорієюміжнароднихвідносин та соціологією. Історичнасоціологіяміжнароднихвідносиндосліджуєвзаємодіюнацій на міжнароднійарені, аналізуєвсівидивзаємодіїгромадських, політичних, економічних та іншихвідносин, якіпередбачаютьперетинання державного кордону людьми, товарами, ідеями, послугами . ГрецькийантичнийісторикФукідід, досліджуючитогочасніміжнароднівідносини, наголошував, що «сильніроблять усе, щоїмдозволяєробитиїхнявлада, слабкіпогоджуються на все, щоїмпідказуєїхняслабкість» . Найбільшвпливою школою післяДругоїсвітовоївійнибулатеорія «політичногореалізму». Г. Моргентаунаголошував, щоміжнароднаполітикаіндетичнавнутрішній.Тут присутня та сама боротьба за панування. Успіх у зовнішнійполітицідосягається силою національноївлади, яка залежитьвідекономічного та військовогопотенціалу, морального стану народу, особливостейнаціонального характеру . Саме в рамках цієї школи пануючим є твердження прем'єр-міністра Великої Британії Генрі Пальмерстона (1784-1865), котрий за часів Кримської війни з Росією наголошував, що держава не може мати ні постійних друзів, ні постійних ворогів, а лише постійні інтереси. Саме під час стабільних періодів циклу світової політики така позиція є найбільш адекватною. Іншіаналітикивважають, щоміжнароднівідносини все щепереважноорієнтуються на національнідержави. П. Кальвокорессіпропонуєрозглядатиісторіїміжнародноїполітики як єдинеціле на національному, глобальному та регіональномурівнях. Національна держава, яка в епохуіндустріальноїцивілізаціїбулаосновнимоб'єктомміжнароднихвідносин, в умовахглобалізаціїпередаєчастинусвоїхфункційнагору — до локально-цивілізаційнихглобальнихоб'єднань та вниз — до регіональнихадміністративниходиниць та муніципальнихоб'єднань .