Розділ 4. Мотиви сучасних християнських пісень
В останньому розділі даної курсової роботи ми переходимо вже безпосередньо до мотивів християнських пісень.
Наведений нижче перелік був сформований на основі пісень, прослуханих індивідуально, перебуваючи безпосередньо на богослужіннях в церквах, на евангелізаційних концертах, переглянутих відео з концертів, конференцій тощо.
Мотиви:
Прославлення: хвала і поклоніння
Біблія нам каже: «Благо есть славить Господа и петь имени Твоему, Всевышний» (Псалтир 91:2). В тому ж псалтирі говориться: «Да приносят Ему жертву хвалы и да возвещают о делах Его с пением!» (Псалтир 106:22). Це, на нашу думку, є чи не найголовніший мотив всіх християнських пісень. Тут музику слід розглядати і в контексті церковної служби, як дуже важливий засіб досягти більш повної участі віруючих в поклонінні, і як спосіб євангелізації.
Але, безумовно, відправною точкою є сама людина. Її рішення вірити чи не вірити, співати і поклонятись чи ні. Відповідно і рівень заглиблення в себе, в молитву і поклоніння під час прославлення.
Вдячність
Реформатори зберегли частину стародавнього «благословення», і молитви подяки. Лютер залишив вітання, Sursum corda, і вступну частину, але опустив Sanctus і навіть основну молитву подяки, як і попереднє epiclesis в своїй Formula Missae 1552 року. Кальвін в своїй праці «Форма церковних молитов», написаному для церкви в Женеві в 1542 році, опустив весь розділ, віддавши перевагу словами призову, які йдуть після слів встановлення. В сучасних же протестантських церквах досить велику увагу приділяють тому, щоб у поклонінні, хвалі на самому початку зібрання і до самого його завершення людина перебувала в хвалі, переживала вдячність до Бога. Відповідно християни-музиканти пишуть тексти сповнені вдячності і в першу чергу за спасіння, але саме цей аспект ми розглядаємо трохи нижче.
Апостол Павло каже: «назидая самих себя псалмами и славословиями и песнопениями духовными, поя и воспевая в сердцах ваших Господу, благодаря всегда за все Бога и Отца, во имя Господа нашего Иисуса Христа» (Еф.5:19 – 20). Звідси ми бачимо, що перші церкви також як і сучасні відводили важливу роль вдячності, якої сповнюється прихожанин на богослужінні, приймаючи активну участь в ньому. Тільки в перших, почуття хвали і подяки викликалося, все ж таки, частіше саме древньою Євхаристією, а в других – той же стан досягається завдяки коллективному переживанню під час прослуховування музики, співу. Хоча деякі протестантські церки також активно прктикують таїнство Євхаристії. Мотив вдячності є дуже важливим, адже людина, співаючи на зібранні в неділю пісню, в якій є слова подяки до Творця, одразу ж згадує конкретні моменти і ситуації, коли Господь допоміг їй. Тим самим, вона знову переживає радість і вдячність за ті благословіння, якими сповнене її життя. Людина отримує підбадьорення, утвердження, впевненість і віру в те, що, ситації, які відбуваються безпосередньо зараз в її житті, вирішаться також з Божою поміччю.
Символ віри
Іще одним дуже важливим мотивом християнських пісень виступає символ віри. Приходячи чи то на служіння в церкву, чи на євангелізаційний концерт, входячи в стан «Божої присутності», хвали і поклоніння, людина співає з усіма пісні, в текстах яких закладені основи християнської віри. Тим самим вона укорінюється в своїй вірі, слова, завдяки музиці, атмосфері навколо, проникають в саме серце людини. В посланні до Ефесян апостол Павло дає настанову і розкриває саму суть музичного поклоніння: «но исполняйтесь Духом, назидая самих себя псалмами и славословиями и песнопениями духовными, поя и воспевая в сердцах ваших Господу» (до Ефесян 5: 18-19). Дійсно, так відбувалось в перших церквах і відбувається в наші дні. Незалежно від часу, місцеположення, люди по всьому світу славлять Христа, наповнюються Святим Духом, проголошуючи ті основи, на яких стоїть їхня віра. Люди і досі потребують Бога, через ті ситуації, які проходять в житті, через брак любові в серці, тобто всім своїм життям ззовні і всередині. І ті, хто вже знайшли вихід, хто вже врятований Спасителем, прагнуть укорінення в вірі, розвитку, росту і давати все більші плоди. В такому стилі життя, своє місце займає проголошення того, у що вірить людина, і несе в собі цінність. Тому сучасні виконавці християнської музики знову і знову пишуть тексти пісень, співаючи які, християни по всьому світу могли б славити Господа і кожного разу, ніби заново, приймати і утверджуватись в тому, що вірять. Без цього неможливий подальший розвиток віруючої людини.
Любові
Загалом, мотив любові, можна сказати, присутній в кожній пісні всіх часів. Людство продовжує сьогодні пізнавати, що ж є любов. Для кожного особисто це дуже інтимна тема і в пошуках відповіді все більше людей приходять Христа.
Любов є центральним і визначним поняттям, принципом, категорією не тільки в піснях, а й для всього християнства загалом.
В першому посланні Іоанна сказано, що «и мы познали любовь, которую имеет к нам Бог, и уверовали в нее. Бог есть любовь, и пребывающий в любви пребывает в Боге, и Бог в нем.» (1-ше Іоан. 4:16). В Євангеліє від Марка Ісус говорить про те, що є один закон і це – Любов (від Мрк. 12:28-31). Християни по всьому світу збираються на концерти, фестивалі, конференції аби знову і знову переживати, будучи в коллективному поклонінні, зустріч з Богом і сповнюватись Любов'ю, пізнавати Її, рости в Ній і утверджуватись. Музика створює комфортні умови для цього, пісні пишуться за певною структурою, враховуючи той фактор, що після певних слів людина вже входить в стан молитви і в цей час на сцені вже не співають, а тільки продовжують підтримувати «зону комфорту», граючи тихо і відносно «рівно». Коли Любов наповнює людину, то все в її житті складається на краще, з кожної ситуації християнин виносить користь для себе і ближніх. Така людина має успіх в усіх сферах життя і допомагає, ділиться з іншим Любов’ю. Відчуття, емоції та переживання того, коли тебе наповнює Любов і та сила, яка приходить і напонює, надихала композиторів, музикантів творити і продовжує це робити, незалежно від віку творчої людини, стилю музики, в якому вона прцює тощо. Кожен передає своєю мовою, так як він зміг, але незмінним є те, що вся ця музика сповнена світла, радості, щастя і в ній лунає вдячність Любові.
Хреста
Цей пункт ми виділили окремо, хоч він і складає частину «символу віри». Зробили ми це по тій причині, що символ Хреста є основою християнства. Пристрасті Христові займають досить широку ланку в творчій діяльності митців, не говорячи вже про богословів близько 2-х тисяч років.
Одним із прикладів є видатний внесок моравських братів у збагачення особистого досвіду в поклонінні, що виявився у створенні збірки церковних пісень. Моравські брати співали гімни з самого початку свого руху, ще в дореформаторський період. Особливістю гімнів моравских братів є їх прагнення передати суб'єктивне сприйняття жертви і страждань Спасителя.
Спасіння
Якщо католики більше звертають увагу на страждання Ісуса, Його спокуту гріхів всього людства, на тому, що Він помер на хресті, то православні та протестанти акцентуються саме на воскресінні, завдяки чому можливе спасіння.
Опираючись на концепцію спасіння, християни власне і влаштовують великі, масштабні музичні поклоніння. Адже вони вірять в те, що після сметрі, вони воскреснуть во Хресті на небесах, де вони більшість часу будуть проводити, співаючи, танцюючи, радіючи і всіляко славлячи Бога.
Молитви
Багато є пісень про молитви, описуючі процес молитви і переживання автора під час цього дійства. Сучасні пісні, основною метою яких є хвала і поклоніння побудовані в своїй структурі так, аби під час музичного поклоніння в церкві, людина мала окремий час для молитви. Зазвичас саме пісня підводить прихожанина чи гостя церкви до того, щоб він почав молитися, спробував на собі відчути, що означає спілкування з Творцем.
Прохання
Цей мотив є не менш важливим. Адже поки ми живемо, маємо якість проблемні ситуації, потреби в своєму житті. Християнська пісня безумовно вміщує і цей аспект. Дуже важливо, коли вся церква разом співає, молиться про потреби кожного особисто і всієї спільноти загалом.
В основному прохання звучать в потребі Христа в житті людей, в потребі сил, здоров'я, благополуччя, розвитку і росту во Хресті. Окремим є так зване «клопотання» за тих, хто ще не прийняв Христа, як свого спасителя, за країну, в якій знахидиться церва, і світ загалом.