Тема 6. Господарські договори

1. Поняття господарських договірних правовідносин. Сторони господарського договору.

2. Порядок укладення господарських договорів.

3. Порядок зміни та розірвання господарських договорів.

4. Поняття та правові особливості юридичних конструкцій попереднього договорів.

5. Істотні умови господарських договорів.

6. Підстави визначення господарських договорів недійсними.

7. Окремі різновиди господарських договорів:

• Поняття та особливості укладення договорів за держаним замовленням.

• Договір лізингу.

• Договір концесії.

• Договір комерційної концесії (франчайзинг).

1.Поняття господарських договірних правовідносин. Сторони господарського договору

Відповідно до ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов’язаннями названо майново-господарські зобов’язання, що виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів. Отже, із змісту даної статті випливає, що категорія «господарській договір» сформульовано виключно за суб’єктним складом.

Відповідно до статті 55 ГК України самостійним суб’єктом господарювання, нарівні з юридичними особами та громадянами-підприємцями, визнано також філії, представництва та інші відокремлені підрозділи господарських організацій. Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.99 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» визначає, що повноваження відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи, визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають.

2.Порядок укладення господарських договорів

Нині порядок укладення договорів регулюється нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладення господарських договорів. Відповідно до неї господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті 181 і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, що одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та в двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, що одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції.

У разі, досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, не передасть у зазначений двадцятиденний строк свою відповідь на питання, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господар-ського договору, такий договір вважається неукладеним.