Лекція 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

ПЛАН

1. Загальна характеристика, поняття та види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

2. Пропаганда війни (ст. 436 КК).

3. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК).

4. Порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК).

5. Найманство (ст. 447 КК).

6. Застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК).

7. Екоцид (ст. 441 КК).

8. Геноцид (ст. 442 КК).

9. Піратство (ст. 446 КК).

1. Загальна характеристика, поняття та види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

До КК 2001 р. вперше в історії національного кримінального законодавства було включено окремий розділ, присвячений злочинам проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Норми вітчизняного КК, спрямовані на протидію розглядуваній категорії злочинів, є фактично результатом імплементації окремих положень відповідних міжнародних документів. У цьому полягає складність притягнення до кримінальної відповідальності за такими кримінально-правовими нормами, адже вони мають бланкетний характер, а, отже, при кваліфікації цієї категорії злочинів у багатьох випадках слід звертатися до міжнародно-правових джерел для з'ясування змісту норм або окремих понять.

Розділ XX Особливої частини КК об'єднав майже всі міжнародні злочини вітчизняного кримінального закову, а також містить окремі злочини міжнародного характеру. Так, до категорії міжнародних відносяться злочини, передбачені відповідними статтями цього розділу КК.

Мир, безпека людства та міжнародний правопорядок є родовим об'єктом злочинів, норми про відповідальність за які об'єднані в розділ XX Особливої частини КК, які залежно від безпосереднього об'єкта посягання поділяють на: 1) злочини проти миру: пропаганда війни (ст. 436 КК), планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК), порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК), найманство (ст. 447 КК); 2) злочини проти безпеки людства: застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК), розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення (ст. 440 КК), екоцид (ст. 441 КК), геноцид (ст. 442 КК); 3) злочини проти міжнародного правопорядку: посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК), злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист (ст. 444 КК), незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала (ст. 445 КК), піратство (ст. 446 КК).

Розглядувані злочини характеризуються надзвичайно високим ступенем суспільної небезпеки. Тяжкий досвід людства, що зіткнувся з цими міжнародними злочинами (агресивними війнами, геноцидом тощо), свідчить про те, що вони ставлять під загрозу саме існування людства або принаймні існування націй чи народів. Тому небезпідставно, відповідно до положень ст. 12 КК, більшість з аналізованих злочинів віднесена до категорії особливо тяжких (статті 437, 438, 439, 441, 442 (ч. 1), 443, 446 КК). До категорії тяжких належать злочини, відповідальність за які передбачено статтями 440,444 (ч. 2), 447.

Крім того, ч. 5 ст. 49 та ч. 6 ст. 80 КК закріплюють, що звільненню від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності не підлягають особи, які винні у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена статтями 437,438, 442 та 439 КК, що узгоджується з положеннями Конвенції про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968 р.

Специфіка розглядуваних злочинів визначається не лише посяганням на суспільні відносини у сфері забезпечення миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а й заподіянням шкоди суспільним відносинам в інших сферах - охорони здоров'я, честі та гідності особи, власності тощо.

Об'єктивна сторона злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку має складний характер. Діяння, що утворюють об'єктивну сторону цієї категорії злочинів, можуть вчинятися впродовж тривалого часу на території однієї чи кількох держав. Що стосується співучасті, то такі злочини можуть вчинятися ори будь-якій її формі. Причинний зв'язок має велику кількість ланок. Тому для кваліфікації цих діянь потрібно враховувати як безпосередні наслідки, так і шкоду, віддалену в часі.

У більшості випадків суб'єктами аналізованих злочинів, відповідно до загального правила, можуть бути осудні фізичні особи, які досягли 16-річного віку. Однак стосовно деяких злочинів (це, зокрема, ст. 443 КК) вік, з якої особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, знижено.

Із суб'єктивної сторони розглядувані злочини, як правило, вчиняються з прямим умислом. Слід мати на увазі, що вчинення особою таких злочинних дій на виконання наказу (уряду чи начальника) не звільняє її від кримінальної відповідальності.

2. Пропаганда війни (ст. 436 кк).

Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері охорони миру та мирного співіснування держав, їх взаємовигідної співпраці, що ґрунтується на принципах міжнародного права, зокрема, незастосування сили, недоторканності кордонів, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи суверенних держав.

Суспільна небезпека пропаганди війни полягає в сприянні створенню міжнародної напруженості та у підвищенні загрози реального початку збройного конфлікту.

Об'єктивну сторону злочину, утворюють такі альтернативні діяння: публічні заклики до агресивної війни; публічні заклики до розв'язування воєнного конфлікту; виготовлення матеріалів із закликами до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту; розповсюдження матеріалів із закликами до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту.

Воєнний конфлікт - це форма міждержавного конфлікту, що характеризується таким зіткненням інтересів протиборчих сторін, які для досягнення своїх цілей використовують із різним ступенем обмеження воєнні засоби. Поняття "агресивна війна" виводиться зі ст. 1 додатку до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 р., відповідно до якої агресією вважається застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави.

Публічність закликів передбачає, що вони та форма їх прояву розраховані на обов'язкове сприйняття іншими особами. Такі заклики можуть бути здійснені в кількох формах: при безпосередній присутності третіх осіб (особистий виступ перед аудиторією тощо), із застосуванням технічних засобів масового інформування (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню).

Під виготовленням матеріалів із закликами до агресивної війни чи воєнного конфлікту розуміється створення об'єктів матеріального світу, які містять заклики до вчинення зазначених вище дій.

Розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома невизначеної кількості або певного кола осіб. Воно може здійснюватися шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень тощо.

Засобами вчинення аналізованого злочину у формі виготовлення матеріалів із закликами до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту можуть бути матеріальні носії інформації із відповідними закликами (наприклад, папір, фотоплівка, відеоплівка, грамофонна платівка, жорсткий диск, оптичний диск, які містять інформацію відповідного змісту).

Пропаганда війни належить до числа злочинів із формальним складом та вважається закінченою з моменту висловлення особою заклику відповідного змісту саме публічно чи з моменту, коли хоча б частку відповідних підготовлених матеріалів було розповсюджено. Висловлення таких думок лише кільком особам не може розглядатися як злочин, передбачений ст. 436 КК.

Суб'єктом аналізованого злочину може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому не обов'язково, щоб винний вважав агресивну війну чи розв'язування воєнного конфлікту необхідними.