Висновки

На закінчення можна зробити наступні висновки:

Перш за все, необхідно вказати, що поява агентського договору обумовлена ​​прагненням створити нову форму посередницьких відносин, яка виходила б за рамки вимог і обмежень, раніше містилися в нормах про договори комісії та доручення. Іншим фактором, що сприяв появі в російському законодавстві агентського договору, єрозвиток зовнішньої торгівлі.

Агентські відносини являють собою засновані на нормах громадянського права суспільні відносини, що виникають у сфері господарської діяльності між агентом (посередником), виробником і споживачем товару (робіт, послуг), учасники яких мають відповідними юридичними правами та обов'язками.

Предметом агентського договору є надання посередницьких послуг. Ніяких обмежень за родом і характером дій, скоєних агентом, законом не передбачено, що дозволяє принципалу доручати йому будь-які дії. Предмет договору повинен бути конкретизований у вказівках принципала, наприклад, шляхом зазначення видів і характеру проведених операцій, порядку та умов надання послуг.

Агентський договір визначений в п.1 ст.1005 ЦК України як договір, за яким одна сторона (агент) зобов'язується за винагороду здійснювати за дорученням іншої сторони (принципала) юридичні та інші дії від свого імені, але за рахунок принципала або від імені і за рахунок принципала. У ролі сторін договору можуть виступати будь-які суб'єкти цивільного права, які мають дієздатністю. За агентським договором одна сторона (агент) зобов'язується за винагороду здійснювати за дорученням іншої сторони (принципала) юридичні та інші дії від свого імені, але за рахунок принципала або від імені та за рахунок принципала.

Залежно від особи, від імені якого вчиняє дії агент, він виступає або як посередник, або як представник. У першому випадку права та обов'язки за досконалої агентом угоді набуває сам агент, а у другому - принципал. Внаслідок цього до відносин за агентською угодою відповідно застосовуються правила гл. 51 (про договір комісії) або гол. 49 (про договір доручення). Однак, на відміну від договору доручення, з будь-якого агентського договору принципал зобов'язаний сплатити агенту винагороду у розмірі та порядку, встановлених в агентському договорі (ст. 1006 ЦК). Інша відмінність полягає в можливості обмеження агентським договором прав принципала й агента. З одного боку, принципал може зобов'язатися не укладати аналогічних договорів з іншими агентами на визначеної договором території або не здійснювати самостійно діяльність, доручену агенту. З іншого боку, договором на агента може бути покладено обов'язок не укладати аналогічних агентських договорів з іншими принципалами.

Закон визначає порядок та терміни подання агентом звіту принципалу (ст. 1008 ЦК) і підстави припинення агентського договору (ст. 1010 ЦК). Крім того, агентові надається право укладання субагентской договору з іншою особою з метою виконання агентського договору (ст. 1009 ЦК). За операції, укладеної агентом з третьою особою від свого імені та за рахунок принципала, набуває права і стає зобов'язаним агент, хоча б принципал і був названий в угоді або вступив з третьою особою в безпосередні відносини по виконанню угоди. За операції, укладеної агентом з третьою особою від імені та за рахунок принципала, права та обов'язки виникають безпосередньо у принципала.

У випадках, коли в агентському договорі, укладеному в письмовій формі, передбачені загальні повноваження агента на вчинення правочинів від імені принципала, останній у відносинах з третіми особами не має права посилатися на відсутність в агента належних повноважень, якщо не доведе, що третя особа знала або повинна було знати про обмеження повноважень агента.Агентський договір може бути укладений на певний строк або без зазначення строку його дії.

Умови агентського договору, в силу яких агент має право продавати товари, виконувати роботи або надавати послуги виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місце знаходження або місце проживання на визначеній у договорі території, є нікчемними.

У ході виконання агентського договору агент зобов'язаний представляти принципалу звіти в порядку і в строки, які передбачені договором. При відсутності в договорі відповідних умов звіти представляються агентом по мірі виконання ним договору або після закінчення дії договору.

Якщо агентським договором не передбачено інше, до звіту агента повинні бути додані необхідні докази витрат, проведених агентом за рахунок принципала.

Принципал, що має заперечення щодо звіту агента, повинен повідомити про них агента протягом тридцяти днів з дня отримання звіту, якщо угодою сторін не встановлений інший термін.

Агентський договір припиняється внаслідок: відмови однієї із сторін від виконання договору, укладеного без визначення терміну закінчення його дії; смерті агента, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; визнання індивідуального підприємця, який є агентом, неспроможним (банкрутом).

Таким чином, агентський договір є самостійним договором цивільного права. При цьому його правове регулювання обумовлено як впливом англо-американської системи права, так і розвитком континентальної системи права. 

До відносин, що випливають із агентського договору, відповідно застосовуються правила, передбачені главою 49 або главою 51 Цивільного Кодексу, в залежності від того, діє агент за умовами цього договору від імені принципала або від свого імені, якщо ці правила не суперечать положенням цієї глави або суті агентського договору.

В даний час можна говорити про вже сформованому законодавстві про агентський договір, проте вдосконалення означеного законодавства триває і зараз.