2. Зміна і припинення агентського договору

Підстави припинення агентського договору передбачені у ЦК імперативними нормами. У них міститься ряд особливостей в порівнянні з тим, як вирішуються відповідні питання стосовно договорів доручення (ст. 977 - 979), а також комісії (ст. 1002 - 1004) ^.

Спеціально присвячена цим договором ст. 1010 ЦК називає три підстави припинення агентського договору. Одне з них являє собою результат волі сторони в договорі, а два інших мають на увазі обставини, від волі сторін не залежать.[4]

Першим з підстав служить відмова сторони від виконання договору. Кодекс надає таке право в рівній мірі і принципалам, і агентам, обумовивши його все ж однією умовою: подібна відмова можлива лише по відношенню до договору, укладеного без визначення терміну закінчення його дії. У подібних випадках відмова від виконання, що виходить від будь-якої з сторін, є правомірним.[5]

Другою підставою для припинення агентського договору служать такі обставини, як смерть агента, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім. При цьому всі перераховані випадки розглядаються як обставини, безумовно тягнуть припинення агентського договору. Наведена норма дозволяє зробити висновок, що ті ж обставини, пов'язані з принципалу, самі по собі впливу на продовження дії договору не надають. У подібних випадках, незалежно від волі агента, відбувається заміна принципала іншою особою.

Нарешті, третім по рахунку підставою, відносяться все до тієї ж стороні в договорі - агенту, служить випадок визнання виступаючого в такій ролі індивідуального підприємця неспроможним (банкрутом).

Враховуючи наявність в Кодексі умови субсидіарного застосування правил гл. 49 і 51 ЦК, слід визнати, що підстави припинення договору, встановлені у відповідних розділах для доручення і комісії, до агентського договору застосовуватися не можуть, оскільки це буде суперечити ст. 1010 ЦК.

Що ж стосується наслідків припинення агентського договору, то у зв'язку з відсутністю на цей рахунок вказівок в гол. 52 ЦК є підстави вважати, що окремі правила на цей рахунок, які у гол. 49 і 51 ЦК, можуть бути застосовані і до агентського договору. За вказаною причини в наведеному раніше арбітражній справі визнання відмови агента від виконання правомірним не виключало можливості заяви вимоги про відшкодування збитків, спираючись на п. 1 ст. 1003 і 1004 ЦК.[7]

Зроблений висновок, проте, не належить до тих з наслідків, які можуть вважатися суперечать суті агентського договору. Прикладом останніх може служити передбачене в ст. 979 ГК правило про покладання певних, що випливають із закону зобов'язань на спадкоємців повіреного та ліквідаторів юридичної особи, що є повіреним.

У той же час включене у ст. 1002 положення, в силу якого при оголошенні комісіонера неспроможним (банкрутом) його права та обов'язки за угодами, укладеними ним для комітента на виконання його, комітента, вказівок, переходять до комітента, слід визнати поширює свою дію на випадки такого ж визнання неспроможним (банкрутом) агента.[8]