V момент не відрізняється від четвертого моменту біомеханізму пологів при передньому виді потиличного передлежання.

Конфігурація голівки при задньому виді потиличного передлежан­ня доліхоцефалічна. До етіологічних моментів утворення заднього виду потиличного передлежання належать зміни форми і розмірів таза, а також голівки плода. Часто цей варіант спостерігається при малих, недоношених чи мертвих плодах.

Особливості клініки перебігу пологів при потиличному передле-жаниі заднього виду: більша тривалість пологового акту, ніж при пере­дньому виді потиличного передлежання; більша витрата пологових сил для надмірного згинання голівки; найчастіше виникають розриви про­межини, повторна слабкість пологової діяльності, гіпоксії плода тощо.

Прогноз пологів взагалі задовільний. Ведення пологів вичікуваль­не, однак завжди необхідно бути готовим до надання акушерської до­помоги чи операції.

КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ТА ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГ. ПОЛОГІВ

Перший період (період відкриття) - в початку перейм до повного (10 см) розкриття. Акцент слід зробити на відмінності в механізмі розкриття у вперше- та повторнонароджуючих, що призводить до різної тривалості першого періоду (у апершенароджуючих 12-14 годин, у повторнонароджуючих – 8-9 годин). Про ефективність перейм судять за їх інтенсивністю, тривалістю та частотою, а також за динамікою розкриття шийки матки та пересуванням персдлеглої частини плода.

Для оцінки цих параметрів крім мануального метода використо-вують кардіомоніторний контроль, визначення рівня стояння голівки за допомогою III та IV прийомів Леопольда та вагінального дослідження.

Рівень стояння голівки відносно таза породіллі:

рухома над входом до малого таза;

притиснута до входу в малий таз;

малим сегментом у вході до малого таза;

великим сегментом у вході до малого таза;

у порожнині малого таза (в широкій, вузькій його частині);

у площині виходу із малого таза.

Вагінальне дослідження в пологах обов'язково проводиться двічі: при прийомі у лікарню і після відходження вод (для своєчасної діагностики випадіння з відходячими водами пуповини та інших дрібних частин). Додатково це обстеження проводиться тільки за показаннями (небезпечність занесення інфекції до пологових шляхів та матки), Можна використовувати ректальне обстеження, яке дає досить повну додат­кову інформацію.

Вагінальне обстеження в пологах повинно нести максимальну інформацію: характер м'яких пологових шляхів, їх розтягуваність, піддатливість, детальну характеристику шийки матки (форма, розтягуваність, ступінь розкриття), характеристику плідного міхура, характер передлеглої частини, рівень її стояння, розміщення рубців і тім'ячок на голівці, наявність пологової пухлини; характеристику таза (наявність деформацій, діагональної коньюгати, наявність екзостозів). Необхідно дати поняття про плідний міхур, пояс зіткнення, який поділяє навко­лоплідні води на передні та задні. Своєчасним називається розрив плідного міхура при повному або майже повному розкритті маточного вічка (можливе передчасне або раннє).

При клінічній оцінці пологів треба дати уявлення про фактори, які дозволяють оцінити пологову діяльність: скорочувальну активність матки, стан шийки матки та швидкість її розкриття, швидкість просу­ванню передлеглої частини плода пологовим каналом. Скорочувальну активність матки слід оцінювати з допомогою зовнішньої або внутрішньої гістсрографії. При відсутності апаратури, яка реєструє ско­рочувальну активність матки, слід ураховувати час перейм, інтервал між ними. Стан шийки матки оцінюють при вагінальному дослідженні. Дати поняття про зрілість шийки матки. При цьому звертають увагу на консистенцію (ступінь розм'якшення) шийки матки, довжину її ва-гіналі ної частини, проходження каналу шийки матки та розміщення шийки відносно провідної вісі таза.

Темп розкриття шийки матки за нормами при перших пологах — 1—1,5 см/год з моменту зглажування, при повторних — 2—2,5 см/ год. Швидкість просування передлеглої частини пологовим каналом після розкриття 8—9 см: у впершенароджуючих І см/год, у повторнонарод­жуючих 2 см/год.

Принцип управління пертим періодом пологів передбачає заходи, спрямовані на зменшення травматизму шляхом регуляції пологової діяльності за допомогою спазмолітичних та знеболюючих засобів, своєчасним наданням відпочинку, обгрунтованою амиіотомією і прове­денням профілактичних заходів щодо плода.

У другому періоді пологів потрібно звернути увагу на максимально допустимі терміни його тривалості у вперше- та повторнонароджуючих, а також максимально допустиму тривалість стояння голівки в одній площині (не більш як 2 години для того, щоб не було тяжкого усклад­нення — утворення міхурно- та ректо-вагінальних нориць). Тривалість II періоду (період зганяння) пологів з моменту повного відкриття до 2 годин у внершенароджуючих та 1 година у повторнонароджуючих.

Треба зупинитися на важливих моментах II періоду:

потуги — скорочення маткової мускулатури, черевного пресу, діафрагми, тазового дна;

врізування голівки — поява голівки з статевої щілини лише під час потуги;

прорізування голівки — голівка не зникає після завершення по­туги.

Допомога по захисту промежини з метою: а) попередження роз­риву промежини; б) обережного виведення плода з пологових шляхів, охороняючи його від несприятливого впливу.

1. Перушкодження передчасного розгинання голінки.

2. Зменшення напруги промежини шляхом запозичення тканини З сусідніх ділянок.

3. Виведення голівки плода поза потугою (зняття м'яких тканин з голівки та розтягування вульварного кільця).

4. Регулювання потуг.

5. Звільнення плечового пояса та народження тулуба плода.

При проведенні II періоду пологів і наданні допомоги по захисту промежини слід вказати на необхідність чітких знань позиції плода, на недопущення надто активних поворотів голівки плода при фіксованому плечовому поясі.

Профілактика пологового травматизму матері та плода — це обе­режне ведення II періоду з наданням акушерської допомоги по захисту промежини, в процесі чого забезпечується правильний біомеханізм по­логів. При появі небезпеки розриву промежини своєчасно проводиться розтин тканин — епізіо- або перінеотомія. Різана рана загоюється швид­ше, і анатомія тазового дна поновлюється краще, аніж при розірваній рані.

Тривалість III періоду (послідовий період) пологів при відсутності кровотечі — 40 хвилин.

У цьому періоді пологів необхідно звернути увагу на механізм відшарування плаценти від стінок матки (за Шультце — з центру; за Дунканом — з краю) і об'єм крововтрати при цьому (фізіологічною вважається крововтрата до 0,5 % маси породіллі).

Тактика ведення III періоду має активно-вичікувальний характер та визначається в першу чергу об'ємом крововтрати.

Спостерігають за появою ознак відокремлення плаценти (Шреде­ра, Альфельда, Клейна, Довженко, Кюстнера-Чукалова). При їх наяв­ності приступають до виділення посліду (народжується після потуги або при застосуванні методів Абуладзе, Гентера, Креде-Лазаревича). Актив­не ведення III періоду пологів (ручне відділення плаценти та виділення посліду, введення тономоторних засобів) показано при наявності пока­зань, а також у породіль з ризиком кровотечі.

Визначати крововтрату потрібно об'єктивна — шляхом вимірю­вання кількості крові мірною колбою і зважування всіх змочених кров'ю пелюшок. Крім того, беруть до уваги такі показники як пульс, АТ, ЦВТ, час зсідання крові та ін.

Цілість посліду встановлюється візуально.

Перший туалет новонародженої дитини починається з запобігання аспірації вмісту верхніх дихальних шляхів (відсмоктування вмісту ще при прорізуванні голівки, потім відразу після народження, до першого подиху); профілактики ранової інфекції через пуповинами залишок (дворазова обробка пуповини), попередження інфікування через слизові оболонки (очі, вульва у дівчаток). З цією метою кон'юнктиву обробляють 30 % розчином альбуциду (або іншим антибактеріальним препаратом) відразу після народження, а потім двічі з двогодинним інтервалом.

Особливу увагу звертають на зігрівання новонародженої дитини, не допускаючи втрати нею теплоти.

Оцінюється стан новонародженого за шкалою Апгар через 1-5-10 хвилин після народження (серцебиття, дихання, шкірні покриви, тонус, рефлекси). При оцінці 10 — 8 балів стан добрий, 7 — задовільний, менше 7 — гіпоксія.

Закінчуються пологи оглядом статевих шляхів і відновленням їх цілості

КЛІНІКА ФІЗІОЛОГІЧНОГО ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ

У післяпологовому періоді особливу увагу звертають на стан жінки (пульс, температура, АТ), стан матки (розміри, висота стояння її дна, поперечник, консистенція, чутливість при пальпації), характер лохій (кількість, колір, запах, відповідність дню післяпологового періоду), функцію молочних залоз (наявність ущільнень, якісна відмінність молозива від молока). Треба проводити нагляд за молочними залозами, режимом годування, раннім прикладанням новонародженого до грудей, лікувати гіпогалактію. Звертають увагу на функцію суміжних органів визначають причини затримки сечі у породіль, вплив переповненого сечового міхура на скорочення матки. ЛФК у післяпологовому періоді для нормалізації функціонування органів черевної порожнини і статевого апарата, черевного пресу; нагляд за швами промежини (породіллі дозволяється ходити через 12 год після фізіологічних пологів, при наявності швів — до кінця двох діб). Призначають туалет, кварцювання швів, очисну клізму чи проносний засіб, термін зняття швів - V доба. Треба своєчасно виявляти ознаки інфікування -інфільтрацію, почервоніння. Необхідно своєчасно переводити породіль запальними ускладненнями в обсерваційне відділення. Слід обгрунтувати необхідність забору мазків з трьох типових місць на 3—5-у добу після пологів для виявлення гонореї.

ПОЛОГИ ПРИ ТАЗОВОМУ ПЕРЕДЛЕЖАННІ

Біомеханізм пологів

1. Встановлення сідниць (стискання та опущення їх), міжвертельна лінія перебуває в одному з косих розмірів.

2. Внутрішній поворот сідниць. Починається при переході з ши­рокої у вузьку частину порожнини малого таза, закінчується в площині виходу, коли міжвертельна лінія стає в прямому розмірі виходу.

3. Бокове згинання хребта в попереко-крижовому розмірі. Точка фіксації між нижнім краєм симфіза та красм клубової кістки передньої сідниці. Народження задньої сідниці, а потім передньої в прямому розмірі.

4. Внутрішній поворот плечків (з косого розміру в прямий), та зв'язаний з ним зовнішній поворот тулуба. Плід народжується до пуп­кового кільця, потім до нижнього кута лопаток.

5. Бокове згинання в шийно-грудному відділі хребта. Першою при тазових передлежаннях завжди родиться передня ручка, переднє плечко, яке стає під симфізом і утворюється точка фіксації між акроміальним відростком передньої лопатки плода та лобковим сполученням матері.

6. Внутрішній поворот голівки. Сагітальний шов переходить в прямий розмір виходу з малого таза, підпотилична ямка фіксується під

лобком.

7. Згинання голівки навколо точки фіксації. Першим народ­жується лице, потім потилиця,

При нижніх передлежаннях біомеханізм той самий, тільки пер­шими з статевої щілини з'являються не сідниці, а ніжки.

У процесі опитування студентів виявляються особливості перебігу пологів при тазових передлежаннях, можливі ускладнення (передчасне та раннє відходження навколоплідних вод, випадіння дрібних частин плода, пуповини, слабкість пологової діяльності, внутрішньоутробна гіпоксія плода, спастичне скорочування внутрішнього вічка шийки мат­ки, ендометрит в пологах та ін.). Треба звернути увагу на заходи, що попереджають ці ускладнення. Проводити це слід ще в жіночій кон­сультації (госпіталізація за 1—2 тижні до пологів).

Профілактику ускладнень в пологах слід починати з появою пер­ших перейм (суворий постільний режим, положення на боку на місці розміщення спинки плода, своєчасна стимуляція пологів, профілактика внутрішньоутробної гіпоксії плода).

Особливої уваги заслуговує період зганяння, коли через втручання в природній перебіг пологів виникають такі ускладнення, як закидання Ручок, спазм внутрішнього вічка, утворення заднього виду, гіпоксія

Плода.

Розрізняють три ступеня закидання ручок: І — ручка запрокинута попереду вушка, II — на рівні вушка, III — позаду вушка плода. Закидання ручок належить до ускладнень пологів так само як задній вид при тазовому передлежанні. Найчастіше в цих випадках настаї тяжка гіпоксія плода внаслідок затяжного народження голівки.

З метою попередження названих ускладнень пологи при чист сідничному передлежанні ведуть за методом Цов'янова. Слід підкреслити, що ручна допомога — не операція, вона є допомогою лікаря і при самостійному народженні плода при тазовому передлежанні.

Розпочинають надання ручної допомоги в момент прорізування сідниць; сідниці, які народжуються, підтримують без будь-яких спроб витягування плода. Головна ціль — допомагати нормальному члено-розміщенню плода, не дати ніжкам передчасно народитися, для цього великими пальцями їх утримують притиснутими до тулуба плода. Інші чотири пальці розміщують на крижі плода. В міру народження плода руки пересувають по тулубу плода до задньої спайки роділлі. В косому розмірі тулуб народжується до нижнього кута передньої лопатки, пле­човий пояс встановлюється в прямому розмірі. В цю мить треба цілеспрямовано направляти сідниці на себе, щоб полегшити самостійне народження з-під лобкової дужки переднього плечка. Для народження задньої ручки плід знову піднімають догори.

Ввійшовши в малий таз в косому розмірі, голівка плода затримує своє внутрішнє повернення, опускається на тазове дно і при добрій пологовій діяльності народжується самостійно, при цьому акушер піднімає тулуб плода догори, до лобка роділлі (виведення голівки за Брахтом). При утрудненнях, які виникають під час народження плечо­вого поясу, а тим більше при закиданні ручок, слід перейти до звільнення плечового поясу і голівки плода при змішаних сідничних та нижніх передлежаннях плода. Починати надання цієї допомоги слід після народження плода до нижнього кута передньої лопатки . Першою звільняється задня ручка плода, причому одноіменна рука акушера вводиться з боку спинки плода, два пальці ковзають по плечку для досягнення ліктьового згину.

Тулуб, відведений в бік, протилежний позиції, при досягненні ліктьового згину виводять в середнє положення і, натискуючи на ліктьовий згай, вмивальним рухом із статевої щілини виводять ручку. Долонями двох рук разом із звільненою ручкою охоплюють з боків тулуб плода «човником» і повертаючими рухами повертають так, щоб передня ручка перейшла з-під лобка в заднє положення, аби зберігся передній вид.

Аналогічно звільняють другу ручку, після чого плід садять в позу «наїздника» на звільнену руку акушера, головка плода в цей час пере­ходить р прямий розмір. Середній палець цієї руки вводять в рот плода, легким потискуванням на нижню щелепу забезпечують згинання голівки. Вказівний та середній палець другої руки захоплюють вилкоподібно плечовий пояс плода зверху (обережно ключиці!). Цією ж рукою проводять тракції на себе вниз (до появи волосяної частини голівки та утворення точки фіксації між підпотиличною ямкою та лобком), а потім догори.

Для запобігання притиснення голівкою плода пуповини після на­родження тулуба до нижнього кута лопатки подальше народження плода не повинно тривати більше за 5—7 хвилин.

. Для попередження гіпоксії пло­да необхідно вжити таких заходів:

1) часте вислуховування серцебиття плода (після кожної перей­ми);

2) пудендальна анестезія;

3) використання профілактичних препаратів;

4) введення роділлі но-шпи (2,0) чи атропіну (0,1%—1,0 або 0,25 на 0,1% розчині атропіну в 20 мл 40% розчину глюкози внутрішньовенно на початку II періоду пологів та безпосередньо перед народженням плода).

5) введення у сідницю плода атропіну (0,1% — 0,1) на початку врізування сідниць, який знімає рефлекторне збудження дихального та судинного центрів, попереджає внутрішньоутробну гіпоксію.

Описаним методом ведуться лише необтяжені пологи в тазових передлежаннях.

Ручну допомога, запропоновану Цов'яновим для ведення пологів при ножних передле­жаннях, мета ручної допомоги — перешкоджати народженню ніжок плода до повного відкриття шийки матки і тим самим водночас допомагати підсиленню пологової діяльності.

При повному відкритті шийки матки, коли сідниці вже спустилися на тазове дно, ніжки не утримуються, плід самостійно народжується до нижнього кута лопаток, а далі звільнюється плечовий пояс і голівка класичною ручною допомогою.

ВУЗЬКИЙ ТАЗ

Анатомічно вузький таз — це такий таз, у якого всі або один із головних розмірів зменшений не менш як на 1,5—2 см. Це поняття анатомічне і належить як до вагітності, так і до періоду після вагітності.

Форми таза, які зустрічаються часто

1. Загальнорівномірнозвужений таз.

2. Поперечнозвужений таз.

3. Плоский таз: а) простий плоский; б) плоскорахітичний.

4. Загальнозвужений плоский таз.

Форми таза, які зустрічаються рідко

1. Косозміщений, косозвужений таз.

2. Воронкоподібний таз.

3. Кіфотичний таз.

4. Спондилолістичний таз.

5. Остеомалятичний таз.

6. Таз, звужений пухлинами та екзостозами.

Розрізняють 4 ступені звуження:

І — істинна кон'югата менша за 11, більша за 9 см,

II — істинна кон'югата менша за 9, більша за 7 см.

ІІІ — істинна кон'югата менша за 7, більша за 5 см.

IV — істинна кон'югата дорівнює 5 см та менше.

Пологи через природні пологові шляхи при III та IV ступенях звуження неможливі. Якщо зовнішня кон'югата 18 см та менше, таз вважають анатомічно вузьким. У такому випадку необхідно провести додаткові вимірювання для вирішення питання про клінічну відповідність таза розмірам плода та можливості пологів через природні пологові шляхи. Додаткові виміри: 1) обвід живота; 2) обвід таза; 3) об­від променезап'ястного суглоба (індекс Соловйова); 4) форма та розміри ромба Міхаеліса; 5) висота симфізу; 6) два розміри виходу з малого таза; 7) бокові кон'югати; 8) діагональна кон'югата; 9) косі розміри великого таза; 10) істинна кон'югата; 11) розміри плода (довжина, маса, прямий розмір голівки).

Якщо оцінити всі ці розміри, можна скласти план ведення пологів, однак слід зазначити, що результат пологів залежить від таких мо­ментів, як розмір таза, плода (довжина, маса), прямий розмір голівки, характер вставлення голівки, конфігурація голівки, характер пологової Діяльності, час відходження вод. Всі ці дані не можна заздалегідь пе­редбачити, тому питання про подальше ведення пологів та характер оперативного втручання нерідко вирішується лише в динаміці пологів шляхом спостереження, повторних зовнішніх та вагінальних досліджень. Жінок з вузьким тазом треба госпіталізувати за два тижні до пологів.

Особливості біомеханізму пологів при загальнорівномірнозвуженому тазі

Загальнорівномірнозвуженим тазом (ЗРЗ) називається такий таз, всі розміри якого зменшені на однакову кількість сантиметрів. Наприк­лад: нормальний таз – 25-28-31-20; ЗРЗ таз – 22-25-28-17. Біомеханізм пологів при ЗРЗ тазі такий самий як і при нормальних розмірах таза, але кожний з моментів більш різко виражений; його особливості:

1) максимальне згинання голівки при вході до малого таза;

2) вставлення голівки при вході до малого таза сагітальним швом в косому розмірі;

3) різко виражена доліхоцефалічна конфігурація голівки;

4) фіксація голівки плода підпотиличною ямкою проходить не до нижнього краю симфізу, а біля гілок лобкової кістки, що призводить до більшої травматизації промежини.

Проходження голівки при вузькому тазі в зв'язку з максимальним згинанням і доліхоцефалічною конфігурацією потребує більше часу, аніж при нормальному тазі.

Особливості біомеханізму пологів при поперечно звуженому тазі

Поперечно звужений таз характеризується зменшенням попереч­них розмірів таза на 0,5—1 см і більше при нормальному (або збільшеному) розмірі істинної кон'югаги. Діагноз ставиться при УЗД, оскільки клінічні ознаки, в тому числі і виміри великого таза, недостат­ньо інформативні. Діагностичне значення має зменшення поперечного розміру ромба Міхасліса.

При збігу зменшення поперечних розмірів таза зі збільшенням істинної кон'югати нерідко утворюється високе пряме стояння голівки.

Якщо потилиця спрямована до симфізу, голівка невелика, поло­гова діяльність добра, голівка сильно згинається, проходить в зігнутому стані (сагітальний шов в прямому розмірі) через всі площини таза і народжується як при передньому виді потиличного передлежання.

Якщо потилиця обернена назад, повернення зігнутої голівки на 180° може статися в порожнині таза (лише при невеликій голівці та енергійній пологовій діяльності), і вона прорізується в передньому або задньому виді. При високому прямому стоянні голівки (особливо при задньому виді) виникають ускладнення, які є показанням до кесарського розтину.

Особливості біомеханізму пологів при плоскому тазі

Простий плоский таз — таз, у якого всі прямі розміри зменшені. Він утворюється внаслідок зміщення крижів до лона. Наприклад: нор­мальний таз 25-28-31-20, простий плоский таз 25-28-31-18, пло-скорахітичний таз 26-26-31-17.

Плоскорахітичний таз — таз, деформований в зв'язку з захворю­ванням рахітом.

Особливості біомеханізму пологів при простому плоскому та пло-скорахітичному тазах майже однакові.

Перша особливість — вставлення голівки сагітальним швом в поперечному розмірі входу до малого таза та довге стояння тут.

Друга особливість — незначне розгинання голівки при вході до малого таза.

Третя особливість — бокове нахилення голівки (асинклітичне вставлення). Розрізняють передній (Негелевський) асінклітизм та задній (Літцманівський) асинклітизм (несприятливий).

Четверта особливість — брахіоцефалічна конфігурація голівки. Розбіжності біомеханізму пологів при плоских тазах полягають в тому, що при простому плоскому тазі внутрішнє повернення голівки завер­шується на тазовому дні, а при ;плоскорахітичному — на межі широкої та вузької площини малого таза, оскільки в останньому випадку зву­жений тільки вхід до малого таза.

При простому плоскому тазі труднощі, які відчуває голівка при вході до таза, мають місце і в порожнині, і в виході з таза, оскільки прямі розміри звужені у всіх площинах. Часто виникає низьке попе­речне стояння стрілоподібного шва. При плоскорахітичному тазі голівка плода, проходячи площину входу до малого таза, далі дуже швидко (іноді кілька хвилин) спускається на тазове дно та народжується, оскільки прямі розміри порожнини та виходу навіть збільшені, що знач­но збільшує травматизм плода.

Під терміном «клінічне вузький таз» розуміємо несумісність між голівкою плода та тазом роділлі, незалежно від розмірів останнього. Найчастішою причиною клінічно вузького таза є великі розміри плода, Для якого анатомічне нормальні розміри таза стають малими. Це по­няття клінічне і визначається в пологах при добрій пологовій діяльності, водах, що відійшли, та достатньому розкритті шийки матки, голівці, що вставилась.

Діагностичні ознаки клінічно вузького таза:

1) особливості механізму пологів;

2) виражена конфігурація голівки плода;

3) ознаки Вастена та Цангейместера

4) відсутність руху голівки при повному відкритті та енергійній пологовій діяльності;

5) симптоми притискання сечового міхура;

6) симптоми загрози розриву матки.

У процесі пологів при вузькому тазі можуть виникнути такі уск­ладнення, як передчасний вилив навколоплідних вод, слабість пологової діяльності, розрив матки, внутрішньоутробна гіпоксія плода.

Ведення пологів при вузькому тазі являє собою відповідальну та складну задачу. Це пов'язано з тим, що при анатомічне вузькому тазі пологі можуть бути: а) нормальними; б) обтяженими, але закінчитися сприятливо при наданні правильної допомоги; в) дуже тяжкими, з ус­кладненнями, небезпечними для роділі та плода, В таких випадках, як правило, виникає необхідність оперативного розродження.

При І ступеню звуження та середніх розмірах плода пологи ведуть очікувально, ретельно наглядаючи за їх динамікою, станом роділлі та плода. При II та ІІІ ступенях звуження показаний плановий кесарський розтин, а при мертвому плоді — плодоруйнівна операція; IV ступінь звуження таза, незалежно від стану плода, є абсолютним показанням для кесарського розтину.

БАГАТОПЛІДДЯ. БАГАТОВОДДЯ

Розрізняють двійні двояйцеві, які утворюються від запліднення двох яйцеклітин, та однояйцеві — з однієї яйцеклітини в результаті атипового дрібнення яйця. Співвідношення двояйцевих до однояйцевих двоєн 1:1.

Для більш повного розуміння процесів, що призводять до дозрівання кількох яйцеклітин, слід нагадати про овогенез.

Походження двояйцевих двойнят (багатояйцевих близнюків) може бути таким: а) одночасне дозрівання та овуляція двох та більше фолікулів в одному яєчнику; б) дозрівання двох та більше фолікулів та овуляція в обох яєчниках; в) запліднення двох та більш яйцеклітин, які дозріли в одному яєчнику.

Ці дані підтвержуються під час оперативних втручань, коли ви­являються два та більше квітучих жовтих тіл.

Причина дозрівання одночасно кількох яйцеклітин — підвищена кількість фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Це може бути спад­коємне детерміновано, а також наслідком медикаментозної дії (лікування кломіфеном чи клостилбегідом, або відміна синтетичних естроген-геега-тенних препаратів).

Однояйцеві двійні можуть бути двоамніотичні та моншмніогичні. При цьому необхідно дати характеристику плодів при одно- та двояй­цевих двійнях, а також назвати особливості плідних оболонок.

Походження однояйцевих (монозиготних) близнюків пов'язане з поділом єдиного ембріонального зачатку на дві ча більше частин. Якщо розподіл відбувся в перші три дні після запліднення, Іюзиивасться дво-хорілльиа вагітність, якщо на 3—8-у добу, тобто до появи плідного міхура, розвивається вагітність з монохоріалмшм дьоамніотичним послідом, на 9—12-у добу — монохоріальма моноамнісгична вагітність. Після 15-ї доби повний розподіл ембріональних зачатків неможливий і розвиваються зрощені близнюки.

У більшості випадків виникнення оджншцеиих блкзнюкіь розподіл зародкових листків відбувається до 8-го дня (моїюхоріальний дво амніо пічний послід).

Слід зупинитися на теоріях „зверхзародження” та „зверхзапліднення”. Зверхзародження — це запліднення яйцеклітин різних овуляційних періодів, тобто з'явлення нової вагітності при наявності вже існуючої. Зверхікіпліднення — запліднення двох або кількох яйцеклітин, які виділились під час однієї овуляції, сім'ярідиною різних батьків.

Ускладнення перебігу багатоплідної вагітності: