2.3. Гендерно-чуттєва політика Фінляндії: практика застосування гендерних квот.

У Фінляндії закон про гендерну рівність з самого початку складався з положеннь,що фактично забороняють непряму дискримінацію.Оскільки багато аспектів закону про рівність 1986 року залишилися невиконаними, в березні 1995 року був прийнятий доповнений закон про рівність, що вводив більш тверді установки по проведенню в життя політики рівних можливостей. Одночасно в тому ж році положення про рівність статей було включено в переглянуту конституцію Фінляндії як одне з основних декларованих нею прав. Одним з нововведень закону було прийняття квоти, відповідно до якої представництво кожної статі серед членів державних і муніципальних комітетів, комісій, робочих груп та інших органів, зайнятих розробкою і прийняттям рішень, не повинно бути менше 40%. Квота поширювалася тільки на призначувані органи, але не на виборні. Вона значно вплинула на гендерний склад державної і муніципальної адміністрації. Згідно обстеження, проведеного на державному рівні через рік після вступу закону в силу, жінки становили 43% членів комітетів, 37% членів робочих груп; 40%-членів виконавчих органів державних департаментів. Введення квоти змінило також гендерний вигляд виконавчих органів, сформованих місцевою владою після муніципальних виборів 1996 року. Частка жінок у них досягла рекордного рівня в 44,9% .32.

Фінські жінки першими в Європі і третіми в світі (після Нової Зеландії і Австралії) отримали право голосу в 1906 році. Фінляндія, крім того, стала першою країною, що надала жінкам права бути обраними (також в 1906 році). Ірма Сулкунен, однак, вказує на те, що це досягнення стало результатом діяльності не стільки жіночого, скільки націоналістичного руху. На даний момент 37% фінського парламенту (Eduskunta) складають саме жінки. У муніципальних парламентах жіноче представництво - 34%. З вісімнадцяти міністерських постів жінки займають сім. В Європарламенті 44% із загального числа наших представників становлять жінки. Крім того, в Європейському центральному банку Фінляндію також представляє жінка (Сіркка Хемелейнен - ​​Sirkka Hämäläinen). Двоє з трьох спікерів парламенту - жінки (Ріїтта Уосукайнен (Riitta Uosukainen) і Сіркка-Лііз Антіла (Sirkka-Liisa Anttila). У 2000 р, в перший раз раз за всю історію Фінляндії, на пост президента було обрано жінку - Тар'я Халонен ( Tarja Halonen). Все це на тлі інших країн світу справді виглядає непогано.

В цілому жінки беруть участь в політиці так само активно, як і чоловіки. Одна з причин, по якій жінкам лише порівняно недавно вдалося мати можливість займати високі пости в політиці і економіці, криється в так званих «братських мережах» («brotherhood-networks»). Незважаючи на те, що в Фінляндії існує формальна гендерна рівність, подібні братні мережі є хорошим прикладом невловимих та неформальних гендерних практик, що відтворюють чоловіче домінування та гендерну нерівність. Однак з боку жінок в якості протидії послідувало установа їх власних, «сестринських мереж» з метою підвищення статусу жінок в суспільстві.У Фінляндії, і в Скандинавських країнах в цілому, фемінізм і гендерна рівність є частиною більш широкого проекту по досягненню соціальної рівності та справедливості. Громадянство в Фінляндії базується на нормативній базі праці; жіноча економічна незалежність вважається дуже важливою. Вступаючи в,політичну і економічну,сфери життя, жінки можуть також більш ефективно захищати права. У Фінляндії більшість жінок бере участь в суспільному житті, що означає розрізнення потреб й точок зору жінок та чоловіків, і все більше враховуються при прийнятті політичних рішень і ті,і інші.

Отже,великі соціальні права, якими володіють жінки в Фінляндії, зіграли ключову роль в процесі залучення жінок до політичних важелів впливу. Проте боротьба за соціальні права залишається актуальною і для сьогоднішньої Фінляндії. Фінська гендерна система традиційно будувалася на ідеї схожості, або гендерної нейтральності. Однак на сьогоднішній день в Фінляндії ми можемо розпізнати ознаки дискурсу гендерних відмінностей, яка заперечує гегемонії дискурс схожості. Дискурс гендерного відмінності реконструюють в гендерну ієрархію і артикулюють відмінність, роблячи цей аспект помітним. Цю ідею можна коротко визначити таким чином: всі різні - всі рівні і гідні.

Розділ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСККОНАЛЕННЯ УКРАїНСЬКОї СИСТЕМИ ОРГАНІВ ВИЩОї ДЕРЖАВНОї ВЛАДИ У ГЕНДЕРНОМУ ВИМІРІ.

Зараз епоха швидких перетворень,змінюються і взаємини між протилежними статями в усіх сферах суспільства. Затвердження та розвиток гендерної рівності - важливий напрям в Україні останнім часом, саме це питання проходить через всі проблемні аспекти сьогодення і є актуальним в житті кожного. На громадському рівні прописані права особистості, незалежно від статі, реально не дотримуються, прискіпливе ставлення і гендерна дискримінація продовжують існувати, жінки і чоловіки як соціальні групи мають нерівномірний доступ до соціальних ресурсів влади. Переформувння української держави у світове спільноту вимагає зміни думки, щодо положення в суспільстві, прагнення досягти рівноправ’я,участі в усіх сферах функціонування суспільства, і, зокрема, в політиці та державному управлінні. Однак, сучасний стан розробки цього проблемного питання дає підстави вважати, що це станеться не скоро. Причиною для такого висновку є стан гендерних відносин в основних,базових сферах існування українського суспільства, а також рівень суспільної свідомості, де до сьогодення успішно відтворюється ряд глибоко укорінених гендерних стереотипів.

Національно-політичне та правове відображення гендерних індикаторів політичного розвитку в Україні розкриті у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8.09.2005 р. [6], у якому продемонстровано гендерно-правова розробка даного питання та відображення,статистичними органами держави ,кількісних показників положення чоловіків та жінок у всіх сферах життя суспільства. Це доводить те, що впровадження гендерної політики в Україні має сдосить значний розрив між прописними цілями та реальною ситуацією.