2.1. Програми подолання гендерної асиметрії як джерело стабільності політичної системи Швеції

Гендерні норми політичної активності жіночої статі широко розповсюджені у скандинавському регіоні. У Швеції в 1979 році жінки п’яти партій об’єднались та почали вимагати збільшення політичного представництва. Їх ініціатива стала успішною,всі партійні структури визнали цей принцип, згідно якого представництво кожної статі має бути не менше 40% і не більше 60%.

Гендерна рівність є важливим питанням для шведського суспільства. Це поняття полягає у тому, що чоловіки і жінки мають рівні права і обов’язки у всіх сферах життя,можливость працювати і забезпечувати себе. Шведський фемінізм переформувався від ідеї про особливу жіночу місію до концепції про однакові соціальні ролі протилежних статей . І тим самим це вказує на прихильність до західної традиції, що ґрунтується перевагою публічної сфери над приватною. Рівність статей у Швеції досягається за рахунок подальшого перенесення функцій сім’ї в публічну сферу при звуженні приватної сфери та зниженні її соціального значення .

  Фемінізм докорінно змінив сутність шведського соціуму. Модель гендерної політики Скандинавських країн – рівність прав та можливостей,це стосується і влади. Хоча проблема гендерної дискримінації в трудовій сфері не вирішена до кінця. Ключову роль в боротьбі за гендерну рівність відіграє законодавство. Швецьке антидискримінаційне законодавства має досить не довгу історію. Воно засноване в 1980 році, коли був прийнятий перший антидискримінаційний закон, що націлений на досягнення рівноправ’я . Закон заборонив дискримінацію за ознакою статі ,створивши посаду уповноваженого з рівних можливостей,як регулюючий орган. Цей нормативний акт в 1992 році змінили на «Закон про рівні можливості чоловіків і жінок у сфері праці».До 2009 року у Швеції діючими були п’ять базових нормативних актів, що засуджують дискримінацію в трудових відносинах:

• «Закон про рівні можливості чоловіків і жінок у сфері праці» (1991 рік);

• «Закон про заборону етнічної дискримінації» (1999 рік);

• «Закон, що забороняє дискримінацію інвалідів» (1999 рік);

• «Закон, що забороняє дискримінацію, засновану на сексуальній орієнтації» (1999 рік);

• «Закон, що забороняє дискримінацію частково – зайнятих працівників і працівників, які працюють за строковим трудовим договором» (2002 рік).

З 1 січня 2009 року був створений новий законодавчий документ «Акт про дискримінацію». Він поєднав антидискримінаційні закони в Швеції, об’єднавши їх в один документ,що заборонив дискримінацію за віком та сексуальною ідентичністю. В Акті є два розділи,що розкривають сутність гендерної рівності в сфері трудових відносин. По-перше, закон вимагає від усіх роботодавців створювати активні заходів для досягнення рівноправності. По-друге,забороняє дискримінацію та вимагає розслідувати випадки домагань та припиняти подібні випадки .Кожен роботодавець, у якого понад 25 працівників, повинен раз у три роки складати план досягнення гендерної рівності на місці роботи. План включає умови праці та найму, які роботодавець планує вдосконалити в контексті політики гендерної рівності. Раз на три роки роботодавець мусить гендерний аналіз системи оплати праці на підприємстві,виявивши інценденти ,що демонструють невідповідність з встановленими нормами. Система подібного аналізу існує в Швеції з 1994 року і на практиці дає ефективні результати. У Швеції широко розвинена система аналізування. Збір та представлення всіх даних здійснюється з урахуванням гендеру. Принцип гендерної рівності розкривається в рівному представництві чоловіків і жінок (50/50) у всіх сферах життя суспільства. Якісний аспект гендерної рівності означає активне використання досвіду представників обох статей для покращення рівня життя у всіх сферах. Політика Швеції, спрямована на досягнення гендерної рівності, безперечно, є системною і ефективною. Грамотний підхід до рівності з позицій однаковості прав, можливостей і обов’язків жінок і чоловіків у всіх сферах життя, а також розвинене антидискримінаційного законодавства і систематичний контроль з боку держави за зусиллями роботодавців щодо викорінення нерівноправності на підприємствах дає відчутний ефект, виводячи Швецію в лідируючі за показником гендерної рівності держави.

Підводячи підсумок, гендерна асиметрія - непропорційна представленість соціальних і культурних ролей обох статей в різних сферах.Найчастіше джерело гендерної асиметрії - прихована дискримінація, що панує в суспільній свідомості, яка є провідником практичних дій. Гендерна асиметрія - це джерело нестабільності в державах і в світі, що доведено фахівцями, в тому числі і експертами ООН. В даний час міжнародні агентства і організації розробляють масштабні програми з подолання гендерної асиметрії у всіх сферах життя. В даний час в системі виконавчої влади число жінок залишає бажати кращого, але, тим не менш, з кожним роком їх кількість все збільшується.Потрібно пам’ятати, що встановлення національних механізмів гендерної рівності не обмежується тільки урядовими заходами з питання політичного просування жінок. Багато що залежить і від політичних партій, які однозначно мають серйозний потенціал для усунення гендерної асиметрії в політиці. Доказ потенціалу гендерної рівності політичних партій і виборчих систем лежить в площині їх характеристик: визначенні партійних ідеологій і трактуванні виборчих систем. В даному випадку виборча система має на увазі всю сукупність суспільних відносин, пов'язаних з виборами органів влади. Історія розвитку демократичних рухів свідчить, що в період первинного становлення парламентаризму партійні функціонери активно залучали до роботи жінок, які займалися масовим вербуванням потенційних прихильників. З тих пір змінилося небагато, такі форми співпраці зберігаються і зараз. Колосальний вплив на зростання політичної представленості жінок надали насамперед ліві партії, які мають егалітарно забарвлену ідеологію, і вони дотримуються заявленої позиції. Взаємозв'язок між партійною ідеологією і збільшенням представленості жінок розглядається на прикладі політики соціал-демократичних партій Скандинавії. Це цілком зрозуміло, тому що саме політичні сили активно задіюють додаткові чинники, які зміцнюють рівність: квотування, стабільність партійного курсу.

Отже,для подолання гендерної асиметрії дуже важливо, щоб гендерний підхід на державному рівні реалізовувався комплексно. Основні заходи повинні бути спрямовані на коригування традиційної системи гендерного порядку, на прискорення суспільного усвідомлення важливості участі жінок в соціально-політичному житті суспільства. Важливо, щоб жіноча політична активність сприймалася як соціальний конструкт необхідної поведінки. Реалізації цих ідей на практиці повинні сприяти ЗМІ, Інтернет-технології, система гендерного і політологічного освіти, жіночі організації і рухи.