1.2. Методологічні аспекти дослідження гендерного балансу у владних відносинах

Політика досить сильно впливає на соціальну сферу . Вона існує в системі соціальної культури та перебуває під її впливом та значним чином має залежність від усіх змін, яким піддається суспільство. І в ХХІ столітті політика лишається головним впливовим важілем,інструментом гендерних перетворень. Вплив сучасної політики істотно залежить від участі в ній вибору жінкою або чоловіком суспільного життя, рівень активності та їх ставлення до перетворень у політичній сфері, і найголовніше у системі влади; осмислення свого місця,ролі в розвитку політичної системи суспільства. У ХХІ столітті стає актуальною розподіл на чоловіче та жіноче. Створення політичної суб’єктивності є досить частим соціальним замовленням сьогодення. Воно включає в себе різні аспекти створення політичного процесу,крім того є основним чинником знищення явищ соціально-політичного регресу . Вивчення гендерного простору швидко проникає в політичне врядування та управлінські структури,стає досить впливовою політичною силою створення розвитку, рівності й миру. Запровадження гендерних підходів означає зацікавленність інтересами жінок, так і чоловіків під час розробки,моніторингу та оцінювання спеціальних заходів. Це потрібно для того, щоб забезпечити отримання жінками та чоловіками приблизно однакової вигоди від реалізації цих заходів,що повинно викорінити нерівність. Таким чином гендерна політика – формування міжнародними акторами основних гендерних цінностей та напрямів діяльності, відповідних способів їх втілення, спрямованих на встановлення рівних прав, свободна розвиток гендерної демократії та формування гендерної культури . Державна гендерна політика – це діяльність (або бездіяльність у разі навмисного невпровадження) державних інституцій, що спрямовані на здійснення та гарантування рівних прав, свобод та можливостей жінок і чоловіків,створення гендерної демократії та гендерної культури .

Отже, складниками державної гендерної політики є: політика щодо жінок, забезпечення рівного соціального статусу з чоловіками шляхом гарантування можливостей для їх рівноправного розвитку як окремого системного елемента; політика щодо чоловіків, формування в них гендерної самосвідомості, культури,гендерної поведінки, орієнтації на паритетність відносин з жінками; сприяння розвиткові демократії та гендерної культури в цілому.

РОЗДІЛ 2. ДОСВІД ГЕНДЕРНОГО ПАРИТЕТУ В СКАНДИНАВСЬКИХ КРАїНАХ

Країни Скандинавії – це країни з значним рівнем гендерного паритету та людського потенціалу . Розглядаючи рейтинг «Індекс розвитку людського потенціалу» ,основним чинником по даній системі є критерій політичної активності та участь жінок у прийнятті важливих управлінських рішень.Сьогодні цей індекс став ключовим показником розвитку людського потенціалу. Найкращі результати у сфері людського розвитку показали Скандинавські країни. Шлях до гендерної рівності проклав у Скандинавських країнах жіночий рух,багатий традиціями і реформами з інтегрування жінок у суспільство, дані аспекти були розглянуті у вищеназваних країнах раніше. Фінські жінки першими отримали як активне, так і пасивне виборче право. До виборів фінські жінки допускались вже з 1917 року. Норвезькі жінки отримали право голосу з 1913 року – слідом за Новою Зеландією, Австралією та Фінляндією. Шведські жінки були допущені до виборів в 1919 році. [1,с.117]. Ключову роль у процесі становлення та розвитку політичної самосвідомості жінок в Скандинавських країнах відіграли політичні партії, які знаходились у центрі суспільно-політичного життя цих країн. Саме вони під тиском своїх активних членів-жінок створили програмні вимоги та займалися розвитком партійної політики. Вони зайнялися гарантуванням гендерної рівності у політичній сфері.

У останні десятиліття ХХ століття жіночі секції прийняли активну участь у кампанії за рівноправ’я жінок та чоловіків. Вони стали своєрідною школою політичного жіночого лідерства. Більше половини жінок, які стали відігравати активну роль у партіях в цілому мали досвід роботи у жіночих партійних структурах. Визнаним у світовій практиці методом досягнення гендерної рівності у політичній сфері є гендерне квотування. Прихильниками гендерних квот висувають аргумент, що цей механізм треба розглядати як перехідний засіб для підготовки громадської думки щодо усвідомлення необхідності ширшого представництва незалежно від статі. Термін «квота» застосовується у політологічній літературі як виборчий коефіцієнт і визначається як найменша кількість голосів, що необхідна для одного депутатського місця в даному виборчому округу [2,с.208]. Саме Скандинавські країни мають успішний досвід впровадження гендерних квот. Не одразу ідея квотування мала позитивне сприйняття, адже були ті,хто не погоджувався з головною ідеєю, вони стверджували, що введення квот призведе до зниження професійного рівня, а якість буде визначатися не професіоналізмом, а статевою приналежністю. Однак, активна пояснювальна кампанія зі сторони жіночого руху сприяла більш глибокому розумінню масштабів і характеру дискримінації за ознакою статі та необхідністю її ліквідації в інтересах всього суспільства.