7. Плюралізм політичних концепцій χιχ –першої половини χχ ст.

Плюралізм — це характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві. В сучасній соціології Плюралізм, як методологічна орієнтація представлений у ряді концепцій: у т.з. теорії чинників, теорії політичного П., що трактує механізм політичної влади як протиборство і рівновагу зацікавлених груп. Ряд ідеологів стверджує, що існує П. усередині марксизму, що виражається в різних рівноправних його інтерпретаціях, в існуванні безлічі «моделей» соціалізму, що не мають між собою нічого спільного. Ці антинаукові концепції відкидають інтернаціональний характер марксизму-ленінізму і загальні закономірності будівництва соціалістичного суспільства. Діалектичний матеріалізм долає обмеженість як вульгарного монізму, так і П. і підкреслюючи матеріальну єдність світу, розвиває одночасно вчення про якісно різні форми руху матерії, про різноманіття і складний взаємозв'язок різних сфер і рівнів буття. Націоналізм як рух та ідеологія набув значного поширення протягом XIX ст. Процес формування та подальшого розвитку націоналізмів характеризувався тяглістю, тобто безперервністю, і одночасно їм була притаманна риса перманентного розвитку. Якщо впродовж XIX ст. націоналізм трактували як один із різновидів революційної ідеології та руху, він був близьким до багатьох ідей лібералізму, то у XX ст. націоналізм поступово почав набувати рис і характеристик консерватизму та близьких до нього реакційних ідеологій і рухів. Значний вплив на формування консервативного, експансіоністського характеру націоналізмів першої половини XX ст. мали два французькі дослідники.

Політика, як практична діяльність, щодо завоювання, використання та утримання державної влади завжди має ідеологічне обґрунтування, тобто здійснюється під певною сукупністю поглядів та ідей, що виражають інтереси тих чи інших спільностей людей, передусім суспільних класів. Політична течія – цілеспрямована політична діяльність певних політичних сил, які мають сформовану систему політичних поглядів, що базуються на певній ідеології. Політична ідеологія – це форма відображення у думках явищ об’єктивної реальності, це сукупність ідейних поглядів що виражають чи захищають інтереси певної соціальної групи. Основні політичні течії склались і набули розвитку в 19 ст.: I. Консерватизм – суспільно-політична течія, що характеризується прихильністю до установлених суспільних порядків, певним ставленням до традицій і звичаїв, стриманістю у здійсненні певних соціальних змін, протистоянням поспішним рішенням, утвердженням поступового розвитку, щоб майбутнє не знищувало минулого. Сер. 70 р. 20 ст., почав набирати сили так званий неоконсерватизм. Основні ідеї: формування сильної влади, збереження сильної позиції держави, допуск до політичної влади лише представників елітних прошарків, сила державної влади в її професіоналізмі та моральності. На першому плані повинні бути національні інтереси, економічна доцільність. Лібералізм – традиційна політична течія, яка відстоює необмежену свободу підприємництва і торгівлі, плюралістичну демократію, широкі свободи для індивідів. Неолібералізм – різновид ідеології та політики, що сформувався як відображення розвитку суспільства від переваг вільного підприємства до державно-монополістичного регулювання економіки. I. радикалізм – політична течія, яка виступає за рішучі методи у вирішенні питань політичної практики, але без зміни соціально-економічних засад суспільного ладу. II. Політичний екстремізм– це схильність до крайніх форм та методів у політиці та ідеології.