18. Права, свободи та обов’язки громадян України.

В Конституції України визначено такі групи основних прав: громадянські, політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні, сімейні. Громадянські права — можливості людей, що характеризують їхнє фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та деяких інших потреб. Політичні права — можливості людини і громадянина брати участь у громадському та державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, їхніх службових осіб та об'єднань громадян, критикувати вади в роботі, безпосередньо брати участь у різних об'єднаннях громадян. Економічні права — можливості людини і громадянина, що характеризують їхню участь у виробництві матеріальних благ. Соціальні права — можливості людини і громадянина із забезпечення належних соціальних умов життя. Екологічні права — права людини і громадянина на безпечне екологічне середовище. Культурні права — можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства. Сімейні права — можливості людини і громадянина вільно розпоряджатися собою в сімейних правовідносинах. Основні права громадян нерозривно пов'язані з їхніми обов'язками. Основні обов'язки громадян закріплює Конституція України. Щоб людина могла успішно реалізувати свої права, отримувати від суспільства певні матеріальні й духовні блага, вона повинна виконувати покладені на неї обов'язки, віддавати суспільству свою працю, свої зусилля, піклуватися про державні та громадські справи. Конституційні права, свободи та обов'язки разом із конституційними принципами й гарантіями утворюють основи правового становища громадян, або конституційний статус особистості в Україні. Становище, статус громадян України відзначається не лише його правами, а й тими обов'язками, що їх він несе перед державою, перед іншими громадянами, перед організаціями.

19. Влада як суспільне явище. Сутність політичної влади та її джерела.

Політика і влада – найважливіші складові суспільного життя. Виявлення їх сутності дозволяє розібратися в складних проблемах сучасності та визначити свою позицію до них. Влада – це вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації) на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі. Влада є ядром політики. До виникнення класів влада мала суспільний характер, був відсутній апарат примусу. Влада має єдиний принцип діяльності – командування (розпорядження, наказ, переконання). Має універсальну властивість – загальність. Має можливість зв’язувати людей і групи, або протиставляти їх один одному. Влада – це право і реальна можливістю здійснювати свою волю, нав’язуючи її людям. Політична влада є однією з складових влади. На відміну від моральної і сімейної влади, політична влада має не особистий а суспільно-опосередкований характер. Політична влада - це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших людей, за допомогою правових і політичних норм. У суспільному житті є такі способи завоювання і досягнення політичної влади: революція, контрреволюція, переворот тощо. Політична влада здійснюється не тільки державою, але й іншими політичними інститутами, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування. Але державна влада має загальний характер і поширюється на всю територію і на все суспільство. Будь-яка державна влада є політичною, але не всяка політична влада є державно. Державна влада являє собою найвище, найповніше вираження політичної влади, є політичною владою в її найбільш розвинутому стані. Характерними ознаками політичної влади є: 1. Загальність, обов’язковість її рішень для всіх громадян; 2. Безособовість; 3. Монополія на фізичне насильство; 4. Різноманітність ресурсів; Напрямки політичної влади: забезпечити законні права та обов’язки громадян. Утверджувати право, як стрижень суспільних відносин; виконувати функцію розвитку держави господарських, культурних і тд. Основними рисами є легальність, легітимність, верховенство, вплив, верховенство, вплив, ефективність і результативність. Форми та механізми політичної влади. Основними формами є панування, політичне керівництво та управління. Деякі автори виділяють координація, контроль. У влади є завжди безправ’я, а у праві безвладдя.