1.4.Чорна бузина

Ця рослина змогло широко поширитися в наших широтах, а саме по всій європейській частині Росії, на Україні, в Білорусі, а також на Кавказі. Адже саме в цих регіонах плодовиті землі ідеально підходять для цього чагарника. Ідеальними умовами для чорної бузини є листяні ліси, хоча іноді її можна зустріти і в змішаних з хвойними. Шукати кущі бузини чорної потрібно на узліссях або в підлісках.

Є кілька різновидів бузини, тому важливо точно знати, що саме можна збирати, ягоди якісь лісові? Рослина з їстівними плодами бузини мало чим відрізняється від тих видів, які потрібно обходити стороною. Головна відмінність корисної чорної бузини від своєї близької родички - бузини червоної - в кольорі плодів. Ягоди отруйної рослини мають насичений червоний колір, тоді як їстівні плоди мають чорний окрас з фіолетовим відливом, з соковитою м'якоттю червоно-фіолетового кольору.

Ягоди бузини чорної дуже дрібні, проте вони зібрані у великі грона. Період їх дозрівання - серпень і вересень, однак вони залишаються на гілках до того часу, поки не опаде листя.

Рис.4 Чорна бузина

1.5.Те́рен колю́чий  Prunus spinosa L., Prunus moldavica Kotov) Місцеві назви — слива колюча, тернина, тернослив тощо. З родини розових — Rosaceae. Гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численнимиколючками. Молоді пагони червонувато-бурі, коротковолосисті або голі. Листки чергові видовжені або видовжено-оберненояйцеподібні (2—5 см завдовжки, 1—1,8 см завширшки), при основі клиноподібні, городчасто-пилчасті, зубчики залозисті. Молоді листки з обох боків опушені, пізніше зверху голі.

Квітки (0,6—1 см у діаметрі) поодинокі, рідше по 2—3 з короткими голими квітконіжками. Квітколоже увігнуте, чашолистківп'ять, трикутно-яйцеподібних, по краю війчастих. Віночок білий або зеленкуватий, з п'ятьма видовженими тупимипелюстками, тичинок 20, маточка одна, зав'язь верхня.

Плід — кістянка куляста або округло-конічна, соковита, однонасінна (10—12 мм завдовжки), чорна з восковим нальотом.Кісточка сплюснута, яйцеподібна, зморшкувата, погано відділяється від м'якуша.

Рис5 Терен колючий

1.6. Гороби́на (Sorbus) — рід рослин родини розових. Листопадні дерева або кущі з перистими або простими листками. Квітки двостатеві, зібрані в щиткоподібні суцвіття. Чашолистків 5, пелюсток білих або рожевих 5, тичинок 15-25. Плоди кулясті або овальні, червоно-жовті, або коричневі, зрідка білі. Коренева система у більшості представників роду поверхня. Росте на різноманітних ґрунтах. Світлолюбива, але витримує деяке затінення. Росте до 200–300 років, починає квітнути і плодоносити з 10-ти річного віку, а плодові сорти — навіть з 4–5 років.^[1]

Горобина — цінна плодова, лікарська і декоративна рослина^[1]. В офіційній медицині використовують лише горобину звичайну, у народній — також і інші види.

В насінні горобини міститься 20% олії

Фармакологічні властивості

Важливим хімічним компонентом ягід горобини являються пектини, здатні до желеутворенню в присутності цукрів і органічних кислот. Пектини зупиняють надлишкове бродіння вуглеводів, що проявляється в пригніченні газоутворення в кишківнику. Желеутворювальні властивості пектинів сприяють зв'язуванню токсинів і виведення надлишку вуглеводів.

Рис.6 Горобина

1.7. Глуха кропива біла (Lamium album L., Lamium dumeticola Klok.) Багаторічна трав'яниста рослина родина глухокропивових(30-80 см заввишки) з довгим повзучим кореневищем. Стебло просте або гіллясте, чотиригранне, як і листки м'яковолосистоопушене. Листки супротивні, яйцеподібні, серцеподібні, при основі черешкові, гостропилчасті.

Квітки по 6-8 у кільцях, сидять у пазухах гострих лінійних приквіток. Квітки двогубі з подвійною оцвітиною, чашечка дзвоникувата, зрослолиста з п'ятьма шилоподібними зубцями, нерідко фіолетового забарвлення. Віночок бруднувато-жовтуватобілий (до 20 мм завдовжки), верхня губа довга, серпоподібно вигнута, з довшими війками, значно перевищує середню лопать нижньої губи. Трубочка віночка вигнута, при основі здута, з волосистим кільцем з середини. Нижня губа віночка при основі з зеленуватими крапочками, бічні лопаті її у вигляді одного шилоподібного і двох-трьох коротких зубців. Зубці чашечки при плодах розчепірені. Тичинок чотири, маточка одна з одним стовпчиком, зав'язь верхня.

Плід — розпадний горішок; горішки видовжено-яйцеподібні, тригранні, темно-сірі з бородавчастими виростами.

Глуха кропива біла, росте у листяних і мішаних лісах. Тіньолюбна рослина. Цвіте у травні — серпні. Поширена і заготовляють у західному Поліссі та Лісостепу.

Близький вид — Глуха кропива гладенька (Lamium maculatum L.) Відрізняється від попереднього виду дрібнішим рожево-пурпуровим віночком, бокові лопаті нижньої губи з одним шилоподібним зубцем.

Рис.7 Глуха кропива біла

1.8 Підсні́жник звичайний, підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis) — багаторічна цибулинна рослина. Назва роду походить від грецьких слів, які в перекладі означають «молочно-квітковий» (колір квітів цієї рослини нагадує молоко). Підсніжник звичайний зростає у листяних лісах і чагарниках в Карпатах та західних лісостепових районах. Вегетативні особливості

Ранньою весною місцями в лісах утворює на ґрунті чудовий білий мереживний килим. Цвіте у березні — квітні (навіть у лютому, якщо тепла зима). Дуже цінна декоративна рослина. Цибулини отруйні.

Ця рослина родом із півдня Європи, де він росте в гірських лісах на вологому ґрунті. Коли бутон підсніжника розкривається, спочатку розходяться три зовнішні, довгі чисто-білі листочки, потім відкриваються три внутрішні, коротші. Усередині заховано шість тичинок і маточка.

Охорона

Ця рослина навесні користується величезним попитом, часто її масово збирають для продажу або пересадки. У зв'язку з цим вже в багатьох місцевостях, де колись підсніжників було багато, вони зникають або зникли. Підсніжник потребує охорони, він занесений до Червоної книги України (2009).

Збір квітів підсніжників, викопування цибулин заборонено. Економічно виправданим є вирощування і розмноження підсніжників на спеціальних плантаціях, якщо врахувати також, що це дуже цінна лікарська сировина. Препарати, виготовлені із цибулини підсніжника, використовуються при лікуванні невритів, радикулітів та інших хвороб.

Рис.8 Підсні́жник звичайний, підсніжник білосніжний 

1.9. Горлянка повзуча (Ajuga reptans L.) — багаторічна трав'яниста рослина роду Горлянка родини Глухокропивові.

Латинську назву роду утворено від латинського слова, що означає виганяти. Видова назва в перекладі з латинської мови — повзуча. Українська назва пов'язана з особливостями будови рослини.

Загальна характеристика

Має повзуче кореневище і облистнені пагони. Стебло до 30 см заввишки, прямостояче. Прикореневі листки черешкові, стеблові сидячі. Квітки голубі, інколи рожеві або білі.

Стебло 4-гранне, опушене по двох протилежних гранях. Листки супротивні; прикореневі — довгочерешкові, інші — майже сидячі. Квітки синьо-фіолетові, зібрані в кільця, обгорнуті приквітковими листками, подібними до звичайних листків. Цвіте в травні-червні.

Віночок у горлянки повзучої має характерну будову: верхня губа недорозвинена, а нижня має вигляд 3-лопатевої пластинки, середня частина якої значно більша від бічних. Тичинки і маточка висуваються з досить довгої трубки віночка. Вони не захищені від несприятливих зовнішніх умов, бо у квітки немає верхньої губи. Проте в дощову погоду приквіткові листки, які містяться біля основи кільця верхнього ряду квіток, опускаються донизу і тим самим захищають тичинки і маточку від намокання.

Запилюють рослину здебільшого бджоли. За несприятливих погодних умов у клейстогамних (закритих) квітках відбуваєтьсясамозапилення.

Горлянка повзуча добре розмножується і вегетативно — повзучими пагонами, на кінцях яких утворюються розетки листків, що вкорінюються в рік утворення. На наступний рік ці розетки стають самостійними рослинами.

Рис.9 Горлянка повзуча

1.10 Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), місцеві назви: стокровиця, калмицький чай, зілля свєтоянське, заяча крівця тощо — багаторічнатрав'яниста рослина родини звіробійних. Стебло пряме, голе, вгорі гіллясте, 30-60 см заввишки. Міжвузля округлі або з двома гранями, щільні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щитоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечка з п'яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна з верхньою зав'яззю і трьома-п'ятьма стовпчиками. Плід — багатонасінна тригранна коробочка. Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні-серпні.

Рис.10 Звіробій звичайний