МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Аграрний коледж управління і права ПДАА
Звіт
Про проходження навчальної практики з «Ботаніки з основами фізіології рослин »
Спеціальність ;5,09,101,02 «Організація і технологія фермерського господарства»
Виконали
Студенти першого курсу
13-ТОгрупи
Злепко Сергій
Верещака Олександр
Викладач ;
Гордієнко.О.В.
Оцінка ____________
Підпис____________
Полтава 2016
Представники лісової рослинності
Бурі лісові грунту завжди були великий інтерес для дослідників, викликаючи численні суперечки та розбіжності в поглядах стосовно питань про їхнє поширення та формування.Почвоведи дійшли єдиного думці про типі бурих лісових грунтів не відразу, залишаючи це запитання незрозумілим досить довго. Отже, історію вивчення бурих лісових грунтів можна розділити умовно чотирма періоду.
I період.Бурими ґрунтами під лісової рослинністю Р.Рисположенский (1892) називав своєрідні грунтукоричнево-бурой забарвлення, розвинені накрасно-бурих пермських глинах чи вапняках, поширені у колишній Казанської губернії. Ці грунту зовні цілком подібні по кольорового малюнку Р.Рисположенского з профілем бурих лісових грунтів Кавказу чи Криму. Але С.В.Зонн що зА.Ф.Негановим вивчивши ці грунту в 1938 р. дійшли висновку, що ці грунту нагадуютьперегнойно-карбонатние, які яскраве забарвлення пов'язані з кольоромпочвообразующей породи і з своєрідними умовами вилуговуванняполуторних окислів заліза і алюмінію (>Зонн, 1950).
Вперше бурі лісові грунту як біологічний тип грунтів виділили Еге.Раманном в1905г. під назвою «>Braunerde» (>бурозем). Еге.Раманн зазначив, що це грунту притаманніумеренно-теплих іумеренно-влажних лісів і у Середній, Центральній Азії та Південної Європі (>Фридланд, 1986)
1.1 Фіа́лка (Viola) — рід квіткових рослин родини фіалкових, що містить від 200—500 видів у всьому світі, переважно в помірних широтах Північної Півкулі, але також зустрічається на Гаваях, в Австралазії та в Андах (Південна Америка). Вони зазвичай ростуть у вологих і злегка затінених умовах. Більшість фіалок — маленькі багаторічні рослини, але деякі — однорічні, а деякі — невеликі кущі. Вони зазвичай мають серцеподібне листя і несиметричні квітки з чотирма віялоподібними пелюстками, дві на кожній стороні, і одну широку нижню пелюстку. Форма пелюсток визначає багато видів, наприклад, деякі фіалки мають «шпори» на кінці кожної пелюстки. Кольори квіток змінюються залежно від виду, багато з них фіолетові (звідси походить її назва), деякі блакитні, деякі жовті, деяка білі або кремові, деякі — двокольорові, часто блакитний і жовтий. Розквіт часто рясний, і трапляється звичайно навесні або улітку.
Рис.1 Фіалка
1.2 Суниця лісова (Fragaria vesca) — багаторічна трав'яниста рослина роду суниці (Fragaria) родини розових (Rosaceae). Кореневище коротке з тонкими корінцями, та довгими повзучими пагонами-вусами. Стебло прямостояче або висхідне, до 30 см заввишки. Листки трійчасті, прикореневі — на довгих черешках; прості — листочки сидячі, овально-ромбічні, зверху темно- зелені, знизу ясно-зелені, густо вкриті притиснутими шовковистими волосками, по краю — з зубцями. Квітки білі (до 20 мм у діаметрі), правильні, двостатеві, на довгих тонких квітконіжках, у щиткоподібному суцвітті; мають по 5 білих пелюсток. Тичинок і маточок багато, вони розміщені на випуклому квітколожі. Цвіте у травні — червні. Плід — багатогорішок (суничина). Листя суниць містить алкалоїди, флавоноїди, дубильні речовини, вітаміни. Свіжі плоди містять вітаміни (А, С, В, Р), флавоноїди (галактозид, ціанідин), органічні кислоти (яблучну, саліцилову), дубильні речовини, пектини, цукри, ароматичні сполуки, солі заліза, кобальту, марганцю, селену, кальцію і фосфору. Суниці лісові ростуть в хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, серед чагарників, на узбіччях доріг і на узліссях. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні, плоди достигають у червні — липні. Поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах. Промислова заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, на півночі Хмельницької і Сумської, у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Закарпатській областях. Запаси сировини значні, часто утворює суцільні зарості.
Популярність плодів суниць як дієтичного і лікувального засобу пояснюється їхніми с маковими якостями, які поєднуються з широким діапазоном лікувальної дії
Рис.2 Суниця лісова
1.3.Ожина Рослина з їстівними плодами (бувають дикі і окультурені посадки) часто можна сплутати з отруйними. Однак, про ожині такого говорити не доводитися. Цей чагарник відомий навіть дітям, завдяки його особливим плодам. Зовні вони дуже схожі на плоди малини, але відрізняються кольором і трохи перевершують їх розмірами. Колір ягід ожини чорний, з сизим нальотом, який не сплутаєш з іншими ягодами. Дозріває ожина в період з серпня по вересень.
Рис.3 Ожина